Рішення № 35259735, 13.11.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №212/10652/2012

Провадження № 2/127/245/13

13.11.2013 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13.11.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

Головуючого судді Борисюк І.Е.,

За участю: секретаря Пеєскова Є.Д.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про надання кредиту та договором банківського рахунку, -

В С Т А Н О В И В:

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернулось ВАТ «БМ Банк» з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про надання кредиту та договором банківського рахунку.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 19.03.2008 року між ТОВ «БМ Банк», правонаступником якого є ВАТ «БМ Банк», та ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредиту № 12770-ФО/КЛ, відповідно до якого останній отримав на умовах поворотності та платності грошові кошти у розмірі 25 000, 00 дол. США, шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії до карткового рахунку № 26250000008699, відповідно до договору банківського рахунку № 12770-ФО про відкриття та обслуговування поточного рахунку від 18.04.2008 року, укладеного між ТОВ «БМ Банк» та ОСОБА_2. За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13% річних строком до 18.03.2009 року. Надання кредиту відповідачу підтверджується випискою по рахунку приватного клієнта № 26250000008699 за період з 19.03.2008 року по 22.10.2009 року. Станом на 22.10.2009 року заборгованість відповідача перед банком становить 33 846, 68 дол. США, що станом на 22.10.2009 року еквівалентно 270 536, 51 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 25 000, 00 дол. США, заборгованість по процентах 1 380, 18 дол. США, штрафні проценти за кредитом 7 466, 50 дол. США.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 33 846, 68 дол. США, що станом на 22.10.2009 року еквівалентно 270 536, 51 гривень.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.12.2009 року позов було задоволено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.07.2012 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.12.2009 року було скасовано.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.10.2012 року справу передано до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2012 справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві, та просида їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не зявився, хоча належним чином у відповідності до ч. 5 ст. 74 ЦПК України (за зареєстрованою адресою, також дана адреса була зазначена самим відповідачем в заяві про перегляд заочного рішення) був повідомлений про час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено.

Суд, враховуючи думку представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

18.03.2008 року між ТОВ «БМ Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір банківського рахунку для відкриття та обслуговування поточного рахунку № 12770-ФО. (т. 1 а.с. 10-11)

Згідно п. 1.1. вище зазначеного договору банк відкриває клієнту картковий рахунок № 26250000008699 з основною валютою рахунку долар США для проведення розрахунків з використанням банківської платіжної картки на підставі анкети-заяви на відкриття карткового рахунку та оформлення платіжної картки ТОВ «БМ Банк» та інших документів, наданих клієнтом відповідно до вимог діючого законодавства України та нормативно-правових актів НБУ.

Згідно додатку № 7 до Положення «Про порядок відкриття, переоформлення та закриття фізичним особам поточних та вкладних (депозитних) рахунків в ТОВ «БМ Банк»» ОСОБА_2 відкрито картковий рахунок № 26250000008699 . (т. 1 а.с. 14-15)

На виконання умов п. 1.2. вище зазначеного договору банком було видано ОСОБА_2 платіжну картку «Visa Gold».

19.03.2008 року між ТОВ «БМ Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредиту № 12770-ФО/КЛ. (т. 1 а.с. 7-9)

Згідно п. 1.1. вище зазначеного договору банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в розмірі 25 000, 00 дол. США до карткового рахунку № 26250000008699, а позичальник отримує кредит і зобовязується використовувати кредитні кошти для здійснення операцій із застосуванням платіжної картки та повернути кредит та відсотки за його користування на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до виписок по рахунку приватного клієнта ОСОБА_2 № 26250000008699 19.03.2008 року йому було видано кредит у сумі 25 000, 00 дол. США. (т. 1 а.с. 16-17, т. 2 а.с. 74-77)

Відповідно до п.п. 3.2, 3.2.1 договору про надання кредиту № 12770-ФО/КЛ від 19.03.2008 року позичальник зобовязується здійснювати погашення боргових зобовязань за цим договором до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому виникла заборгованість.

Згідно п. 2.1. вище зазначеного договору за користування кредитними коштами банк нараховує, а позичальник сплачує відсотки у розмірі встановленому тарифами банку (додаток № 1 до договору карткового рахунку). При нарахуванні відсотків банк використовує метод факт/факт (виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році.

Додатком № 1 до договору № 12770-ФО від 18.03.2008 року про відкриття та обслуговування поточного рахунку визначено тарифи по обслуговуванню карткових рахунків, видачі та обслуговуванню платіжних карток у ТОВ «БМ Банк». Тарифами банку передбачено встановлення відсоткової ставки за користування відкритою кредитною лінією в розмірі згідно рішення КУАП. У відповідності до умов договору банком було встановлено ОСОБА_2 як VIPклієнту відсоткову ставку за користування кредитними коштами в розмірі 13 % річних. Зокрема, вище зазначеними тарифами визначено відсоткову ставку за користування простроченою кредитною лінією в розмірі 50 % річних. (т. 1 а.с. 12, т. 2 а.с. 34-43)

Відповідно до п. 7.1 договору про надання кредиту № 12770-ФО/КЛ від 19.03.2008 року у разі неповернення кредиту в строки, передбачені п. 1.2.1., п. 4.2., п. 6.2.3. та п. 6.2.4. цього договору позичальник сплачує банку відсотки за кожен день прострочки боргових зобовязань. Відсотки нараховуються на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочення, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у передбаченому тарифами розмірі.

Відповідно до п. 7.2 договору про надання кредиту № 12770-ФО/КЛ від 19.03.2008 року за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань по цьому договору позичальник несе відповідальність в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, договорі карткового рахунку та чинним законодавством України. Застосування банком штрафних санкцій у відповідності до цього договору не позбавляє банк права додатково застосувати до позичальника відповідальність за порушення боргових та інших зобовязань, передбачених цим договором у відповідності до норм діючого законодавства України.

Станом на 22.10.2009 року заборгованість відповідача перед банком становить 33 846, 68 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом 25 000, 00 дол. США, заборгованість по процентах 1 380, 18 дол. США, штрафні проценти за кредитом 7 466, 50 дол. США, згідно розрахунків, наданих позивачем. (т. 1 а.с. 18, т. 2 а.с. 25)

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування, згідно ч. 2 ст. 61 ЦПК України. Офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України є загальновідомим.

НБУ станом на 22.10.2009 року встановлено офіційний курс гривні до долара США в розмірі: 100 дол.США = 799, 30 гривень.

Судом перевірено розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем і встановленого його відповідність умовам договору про надання кредиту № 12770-ФО/КЛ від 19.03.2008 року та договору № 12770-ФО від 18.03.2008 року про відкриття та обслуговування поточного рахунку. При цьому судом враховано, що позивачем правомірно нараховано підвищені відсотки (штрафні проценти) за користування кредитом, оскільки договір укладено сторонами на власний розсуд із дотриманням вимог чинного законодавства на той час. Тому, суд вважає, що підвищення відсотків за користування кредитом, в дану випадку, не є односторонньою зміною умов договору, оскільки в договорі чітко визначено обставини, за якими застосовується інша процентна ставка та її розмір.

Відповідно до статуту ПАТ «БМ Банк» останнє є правонаступником всіх прав і зобовязань ВАТ «БМ Банк», яке було правонаступником ТОВ «БМ Банк». (т. 1 а.с. 106-107)

Заборгованість відповідача, яка підтверджується виписками по його рахунку та розрахунками, наданими банком, перед позивачем не погашена. Судом встановлено неналежне виконання відповідачем умов договору банківського рахунку для відкриття та обслуговування поточного рахунку № 12770-ФО від 18.03.2008 та договору про надання кредиту № 12770-ФО/КЛ від 19.03.2008 року.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Також, право на здійснення операцій в іноземній валюті, в тому числі і надання кредитів в іноземній валюті, передбачено ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

При цьому згідно зі ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Судом встановлено наявність у позивача банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, позивач має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

На вище викладене, також, звернув увагу в п. 10, п. 11 Постанови Пленуму № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Отже, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно надано кредит в іноземній валюті.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 530 ЦК України, зобовязання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно положень ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Договір про надання кредиту № 12770-ФО/КЛ від 19.03.2008 року, а так само й договір № 12770-ФО від 18.03.2008 року про відкриття та обслуговування поточного рахунку, є домовленість сторін цих договорів, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України. Предметом виконання як невідємним елементом виконання договору є ті конкретні субєктивні права і конкретні юридичні обовязки для набуття, здійснення і виконання яких конкретні субєкти права вступають в конкретні правовідносини і, відповідно, до вимог норми права, що реалізується, вчиняються належні правомірні дії.

Суд вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Добровільно провести розрахунок по заборгованості за кредитним договором відповідач не бажає, тому сума боргу підлягає стягненню в примусовому порядку.

Не зявившись в судове засідання, відповідач добровільно обмежив себе у використанні передбаченими процесуальними правами на надання суду доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову, добровільно виключив свою особисту участь в дослідження доказів у судовому засіданні.

Явка сторони в судове засідання є субєктивним процесуальним правом, і як кожне субєктивне право це гарантовані законом вид і міра можливої або дозволеної поведінки особи і реалізація субєктивного права залежить від розсуду, бажання і волі уповноваженої особи.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом стягнення з відповідача на користь ПАТ «БМ Банк» згідно договору банківського рахунку для відкриття та обслуговування поточного рахунку № 12770-ФО від 18.03.2008 року та договору про надання кредиту № 12770-ФО/КЛ від 19.03.2008 року заборгованості в загальній cумі 33 846, 68 дол. США, що станом на 22.10.2009 року еквівалентно 270 536 (двісті сімдесят тисяч пятсот тридцять шість) гривень 51 копійка, з яких: заборгованість за кредитом 25 000, 00 дол. США, що еквівалентно 199 825 (сто девяносто девять тисяч вісімсот двадцять пять) гривень 00 копійок, заборгованість по процентах 1 380, 18 дол. США, що еквівалентно 11 031 (одинадцять тисяч тридцять одна) гривня 78 копійок, штрафні проценти за кредитом 7 466, 50 дол. США, що еквівалентно 59 679 (пятдесят девять тисяч шістсот сімдесят девять) гривень 74 копійки.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, в редакції що діяла на момент звернення позивача до суду, судові витрати, повязані з розглядом справи складались, в тому числі й з витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Враховуючи те, що позивач сплатив судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, їх, згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача, а саме: судовий збір в сумі 1 700, 00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120, 00 гривень.

Враховуючи наведене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 3 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 14 - 16, 192, ч. 1 ст. 524, 525, 526, 530, ч. 3 ст. 533, ст.ст. 536, 610, 611, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 624, ч. 1 ст. 625, ст.ст. 627, 629, ч. 1 ст. 1046, ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ч. 1 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, ч. 1 ст. 88, ст. ст. 212-215, 218, 224-226, 232, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 33881201) заборгованість по кредитному договору № 12770-ФО/КЛ від 19.03.2008 року в загальній cумі 33 846, 68 дол. США, що станом на 22.10.2009 року еквівалентно 270 536 (двісті сімдесят тисяч пятсот тридцять шість) гривень 51 копійка, з яких: заборгованість за кредитом 25 000, 00 дол. США, що еквівалентно 199 825 (сто девяносто девять тисяч вісімсот двадцять пять) гривень 00 копійок, заборгованість по процентах 1 380, 18 дол. США, що еквівалентно 11 031 (одинадцять тисяч тридцять одна) гривня 78 копійок, штрафні проценти за кредитом 7 466, 50 дол. США, що еквівалентно 59 679 (пятдесят девять тисяч шістсот сімдесят девять) гривень 74 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 33881201) судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 1 700, 00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120, 00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя: