Постанова № 3485914, 12.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-4925/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                      12   березня 2009   року                                                       м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача – Кратунка С.В.,

представника відповідача– Олекісєнко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області

на постановугосподарського суду Житомирської області від 03 серпня 2006 року

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2006 року

у справі№ 11/48-НА

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Малинський каменедробильний завод»

до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступник - Державна податкова інспекція у Малинському районі Житомирської області)

про часткове скасування податкових повідомлень – рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ВАТ «Малинський каменедробильний завод» було подано позов до Малинської МДПІ про скасування податкового повідомлення – рішення № 0001532301/1/168 від 16 січня 2006 року в частині визначення суми штрафних санкцій в розмірі 73000, 00 грн. та податкового повідомлення – рішення № 0002081700/1/167 від 16 січня 2006 року в частині визначення основного платежу з податку з власників транспортних засобів в розмірі 4623, 93 грн.

Постановою господарського суду Житомирської області від 03 серпня 2006 року позов задоволено.

Визнанні протиправними та скасовані податкові повідомлення – рішення Малинської МДПІ за № 0001532301/1/168 від 16 січня 2006 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 73000, 00 грн. та за № 0002081700/1/167 від 16 січня 2006 року в частині основного платежу в сумі 4623, 93 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Малинський каменедробильний завод» 3, 40 грн. витрат із сплати державного мита.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2007 року постанову господарського суду Житомирської області від 03 серпня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Малинському районі Житомирської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Житомирської області від 03 серпня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2006 року, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Малинський каменедробильний завод» просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову господарського суду Житомирської області від 03 серпня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2006 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Малинська МДПІ провела документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Малинський каменедробильний завод» за період з 01 липня 2004 року по 30 вересня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 83/23-10/04011905 від 13 грудня 2005 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, підпункту 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого за ІІ півріччя 2004 року позивачу було донараховано податок на прибуток в сумі 21600, 00 грн.

Крім того, в акті перевірки було встановлено порушення ст. 2, ст. 3, ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин», внаслідок чого позивачу було донараховано податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 4720, 93 грн. за другий, третій і четвертий квартал 2005 року.

16 січня 2006 року Малинська МДПІ на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0002081700/1/167, яким визначила ВАТ «Малинський каменедробильний завод» суму податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів в розмірі 4890, 93 грн., у тому числі 4720, 93 грн. - основний платіж та 170, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення – рішення № 0001532301/1/168, яким визначила ВАТ «Малинський каменедробильний завод» суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 105400, 00 грн., у тому числі 21600, 00 грн. – основний платіж та 83800, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що визначення позивачу основного платежу з податку з власників транспортних засобів в сумі 4623, 93 грн. є неправомірним з урахуванням того, що сума податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів була узгоджена з моменту подання розрахунку і не могла бути збільшена в подальшому згідно законодавства. При цьому, визнаючи неправомірним застосування штрафних санкцій на підставі 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в сумі 73000, 00 грн., суди попередніх інстанцій посилались на те, що відповідач застосував до позивача штрафну санкцій в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений граничний максимальний розмір штрафу на 73000, 00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування податковим повідомленням – рішенням № 0001532301/1/168 від 16 січня 2006 року штрафних (фінансових) санкцій на підставі 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в сумі 73000, 00 грн. за заниження суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 21600, 00 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно абзацу першого п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

В абзаці другому п. 16.4 ст. 16 цього ж Закону передбачено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що сума заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток за 2004 рік (податковий період) складає 21600, 00 грн., а тому сума фінансових санкцій має бути не більше п’ятдесяти відсотків заниженої суми податкового зобов’язання за цей період (10800, 00 грн.) з урахуванням того, що сума податкового зобов’язання за рік визначається наростаючим підсумком і в ній враховуються відповідні суми попередніх періодів.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність податкового повідомлення – рішення № 0001532301/1/168 від 16 січня 2006 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 73000, 00 грн.

В той же час, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність визначення відповідачем податковим повідомленням – рішенням № 0002081700/1/167 від 16 січня 2006 року суми основного платежу з податку з власників транспортних засобів в розмірі 4623, 93 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року.

В ч. 3 ст. 6 вищезазначеного Закону передбачено, що у порядку визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Сплата податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів здійснюється юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом (ч. 1 ст. 5 цього ж Закону).

Згідно абзацу першого п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Аналогічне положення міститься в п. 3 Порядку заповнення і подання Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та Довідки про суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які зменшують або збільшують податкові зобов’язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах до органу державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 17 вересня 2001 року № 373, відповідно до якого податок, самостійно визначений платником податку, вважається узгодженим з дня подання Розрахунку до органу державної податкової служби і не може бути оскаржений платником у адміністративному або судовому порядку.

Отже, платники податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичні особи) подають розрахунки суми податку на поточний рік і сума податкового зобов’язання, визначена в розрахунку, вважається узгодженою з дня подання розрахунку.

Сплата цих сум відбувається щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач у своєму розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2005 рік визначив суму податкового зобов’язання з урахуванням ставок, які були визначені в Законі України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» на момент подання розрахунку.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25 березня 2005 року № 2505-IV, який набрав чинності 31 березня 2005 року, були внесені зміни до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», зокрема були підвищені ставки податку.

Таким чином, платники податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичні особи), починаючи з другого кварталу 2005 року, мали сплачувати податок вже за новими діючими ставками податку.

При цьому такі платники податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичні особи) відповідно до абзацу другого п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та відповідно п. 13 Порядку заповнення і подання Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та Довідки про суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які зменшують або збільшують податкові зобов’язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах до органу державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 17 вересня 2001 року № 373, мали подати уточнюючий розрахунок з показниками з урахуванням збільшених ставок податку.

В порушення вищезазначених вимог позивачем не було подано уточнюючий розрахунок з урахуванням нових ставок податку, а також не було сплачено суму, на яку збільшилась сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичні особи) у зв’язку з запровадженням нових ставок податку, що свідчить про правомірність донарахування позивачу суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 4623, 93 грн. податковим повідомленням – рішенням № 0002081700/1/167 від 16 січня 2006 року.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неправомірність податкового повідомлення – рішення № 0002081700/1/167 від 16 січня 2006 року в частині основного платежу в сумі 4623, 93 грн. внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови господарського суду Житомирської області від 03 серпня 2006 року та ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2006 року в цій частині з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, і залишення в решті постановлених рішень без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 229, 230, 231, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Житомирської області від 03 серпня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2006 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції № 0002081700/1/167 від 16 січня 2006 року в частині основного платежу з податку з власників транспортних засобів в сумі 4623, 93 грн.

В цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В решті постанову господарського суду Житомирської області від 03 серпня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2006 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                Головуючий: _____ Л.І. Бившева

                                Судді:              _____ Г.К. Голубєва

                                                         _____ Н.Є. Маринчак

                                                         _____ О.А. Сергейчук

                                                         _____ Є.А. Усенко