Постанова № 3485939, 19.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-38959/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2009                                                                                                                      м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі                                  Руденко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сєвєродонецьку Луганської області

на ухвалу  Луганського апеляційного господарського суду від 20.11.2006

у справі№ 9/503н-ад господарського суду Луганської області

за позовомзакритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання «Азот»

до Державної податкової інспекції у Сєвєродонецьку Луганської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Луганської області від 14.08.2006, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 20.11.2006, позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 30.06.2006 № 0000842301/0 про зменшення в особовому рахунку ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання «Азот» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2006 року на9363600,00 грн; зобов’язано ДПІ у м. Сєвєродонецьку прийняти рішення про відшкодування вказаному платнику податку 9363600,00 грн бюджетної заборгованості з ПДВ; в позові про визнання неправомірними дій ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання «Азот» щодо зменшення бюджетного відшкодування на суму 9363600,00 грн відмовлено.

Часткове задоволення позову обґрунтовано судами першої та апеляційної інстанцій посиланням на статтю 7 Закону України «Про податок на додану вартість», застосувавши яку, суди дійшли висновку, що Закон не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит в розмірі суми бюджетної заборгованості і що єдиною підставою для отримання бюджетного відшкодування згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 зазначеної статті є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів /робіт, послуг/ постачальникам таких товарів /робіт, послуг/. Та обставина, що позивач, задекларувавши у складі податкового кредиту за лютий 2006 року 9363600,00 грн податку на підставі податкової накладної від 28.02.2006 №36 на загальну суму поставки 112363200,00 грн, в тому числі ПДВ – 18727200,00 грн., сплатив цю суму податку лише в березні 2006 року, судом розцінена як юридичний факт, що породжує право позивача на бюджетне відшкодування за квітень 2006 року відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 названого Закону. Відмовляючи в задоволенні позову про визнання неправомірними дій, суд виходив з відповідності дій відповідача щодо проведення перевірки з питання достовірності нарахування платником податку бюджетного відшкодування повноваженням податкової інспекції, встановленим Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сєвєродонецьку просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання «Азот» за квітень 2006 року, на 9363600,00 грн слугував висновок ДПІ у м. Сєвєродонецьку, викладений в акті перевірки від 20.06.2006 № 915/23-33270581, про порушення вказаним платником податку підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок включення 9363600,00 грн до розрахунку суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року, а саме до рядку 3 «Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів /послуг/ у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів /послуг/», тоді як податковий кредит на цю суму податку виник у товариства не в попередньому по відношенню до квітня податковому періоді - березні 2006 року, а в лютому 2006 року.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону в редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ сума податку, що підлягає сплаті /перерахуванню/ до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов’язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті /перерахуванню/ до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при від’ємному –  враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди / у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону /, а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а/ бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів / послуг / у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів / послуг /; б/ залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 / у редакції наказу від 15.06.2005 р. № 213, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 р. за № 702/10982 / встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів / послуг / у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів / послуг / /підпункт 5.12.2 пункту 5.12/.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами спору не заперечується, що ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання «Азот» на підставі податкової накладної від 28.02.2006 №36, виданої ТОВ «Прикарпатська фінансова компанія» по факту відвантаження природного газу на загальну суму поставки 112363200,00 грн, в тому числі ПДВ – 18727200,00 грн., задекларував у складі податкового кредиту за лютий 2006 року вказану суму податку, в тому числі 9363600,00 грн податку, щодо права на включення якого позивачем до розрахунку суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року виник спір у цій справі. За даними податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2006 року, поданої позивачем до податкового органу, різниця між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту мала від’ємне значення. За відсутності податкового боргу з ПДВ за попередні звітні податкові періоди така сума від’ємного значення була зарахована позивачем до складу податкового кредиту наступного за лютим податкового звітного періоду – березня 2006 року. Оскільки в лютому 2006 року фактичної сплати ПДВ в спірній сумі /9363600,00 грн / на користь ТОВ «Прикарпатська фінансова компанія» не було, ця сума податку у складі залишку від’ємного значення після бюджетного відшкодування за березень 2006 року включена товариством до податкового кредиту наступного за березнем податкового періоду – квітня 2006 року, як того вимагають наведені норми права.

Згідно акту перевірки від 20.06.2006 № 915/23-33270581 порушень щодо визначення ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання «Азот» податкових зобов’язань, податкового кредиту та від’ємного значення між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту за березень та квітень 2006 року не встановлено /а.с. 16-26,т. 1/.

Факт сплати позивачем на користь ТОВ «Прикарпатська фінансова компанія» 56181600,00 грн, в тому числі ПДВ -9363600,00 грн, у березні 2006 року підтверджується дослідженим в судовому процесі платіжним дорученням від 10.03.2006 № 5268.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів /послуг/ у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів /послуг/, то розрахунок суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року з врахуванням суми податкового кредиту 9363600,00 грн за декларацією за березень 2006 року, фактично сплаченої у цьому періоді постачальнику товару, відповідає положенням підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті  7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пунктам 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, а тому суди попередніх інстанцій правомірно визнали такими, що не ґрунтуються на вказаних правових нормах, доводи ДПІ про відсутність у позивача права на врахування цієї суми при визначенні суми податку, що підлягає поверненню з бюджету за квітень 2006 року.

Беручи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.06.2006 № 0000842301/0.

Позовною вимогою у цій справі також є зобов’язання ДПІ у м. Сєвєродонецьку прийняти рішення про бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 9363600,00 грн за квітень 2006 року.

Задовольняючи позов в частині зобов’язання ДПІ у м. Сєвєродонецьку прийняти рішення про відшкодування спірної суми податку та зобов’язуючи при цьому ДПІ прийняти таке рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу, що така позовна вимога не відповідає встановленому законом способу захисту права на отримання бюджетного відшкодування.

Встановлений підпунктами 7.7.4 – 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню / виплаті / бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування.

А тому у суду не було законних підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про зобов’язання ДПІ у м. Сєвєродонецьку прийняти рішення про бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 9363600,00 грн за квітень 2006 року.

З огляду на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині позовних вимог про зобов’язання ДПІ у м. Сєвєродонецьку прийняти рішення про бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 9363600,00 грн за квітень 2006 року з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.

В іншій частині позовних вимог судові рішення попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити частково, скасувати постанову господарського суду Луганської області від 14.08.2006 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 20.11.2006 в частині позовних вимог про зобов’язання ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області прийняти рішення про відшкодування бюджетної заборгованості в сумі 9363600,00 грн за квітень 2006 року та прийняти в цій частині позовних вимог нове рішення про відмову в позові. Постанову господарського суду Луганської області від 14.08.2006 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 20.11.2006 в частині задоволення позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 30.06.2006 № 0000842301/0 та про відмову в позові про визнання неправомірними дій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                 підпис                                  Є.А.Усенко

Судді                                                             підпис                                    Л.І.Бившева

                                                                       підпис                                    Н.Є.Маринчак

                                                                       підпис                                    О.А.Сергейчук

                                                                       підпис                                    Т.М.Шипуліна