Постанова № 34682409, 07.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року Справа № 5006/29/143/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Міщенка П.К., суддів:Куровського С.В., Поліщука С.В.розглянувши касаційну скаргу на постанову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року у справі№ 5006/29/143/2012господарського суду за позовом доДонецької області Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Донецькпростягнення заборгованості у сумі 30 999,64 грн., 3% річних у сумі 812, 76 грн., інфляційних витрат у сумі 281,94 грн.За участю представників: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Юр М.А.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2013 (Головуючий - Риженко Т.М., судді: Бокова Ю.В., Сгара Е.В.) позовні вимоги Арбітражного керуючого ОСОБА_4, м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ в особі Донецької обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 30 999,46грн., 3% річних у розмірі 812,76грн., інфляційних витрат у сумі 281,94грн. задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (ЄДРПОУ 14305909, 01011, м. Київ, вул. Лескова, 9) в особі Донецької обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (ЄДРПОУ 23346741, вул. Ф.Зайцева, 46в, м. Донецьк, 83086) на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_4, м. Донецьк заборгованість у розмірі 30 999,46грн., 3% річних у сумі 812,76грн., судовий збір у сумі 1 595,36грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року (судді: Богатир К.В. -головуючий, Склярук О.І., Ушенко Л.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ в особі Донецької обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2013 року у справі №5006/29/143/2012 задоволено частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2013 року у справі №5006/29/143/2012 скасовано.

Припинено провадження у справі №5006/29/143/2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ в особі Донецької обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 30 999,46грн., 3% річних у сумі 812,76грн., інфляційних витрат у сумі 281,94грн., оскільки такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах України в межах позовного провадження.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (83044, АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль2 м. Київ в особі Донецької обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Донецьк (83086, м. Донецьк, вул. Ф. Зайцева, 46в, ЄДРПОУ 23346741, р/р 29093131, МФО 335076) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 402,38 грн.

Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року та залишити в силі рішення господарського суду Донецької області, посилаючись на порушення та невірне застосування судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 16.11.2012 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за роботи та послуги ліквідатора у сумі 30 999,46грн., 3% річних у сумі 812,76грн. та індекс інфляції у сумі 1 094,70грн

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою від 14.02.2011 року господарським судом Донецької області у справі №42/143б визнано ПНВП "Офір" банкрутом, введено ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_4, крім того, за ініціативою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ в особі Донецької обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_4 та банком було укладено договір № 2 про надання послуг від 14.02.2011 року.

З моменту укладення договору і по липень 2011 року відповідач сплачував послуги ліквідатора відповідно до актів виконаних робіт. Починаючи з липня 2011 року відповідач перестав виконувати свій обов'язок щодо оплати послуг ліквідатора, чим, на думку ФОП ОСОБА_4, порушив вимоги п.п.1.4, 1.5, 1.6 вищевказаного договору.

За період з 14.07.2011 року по 30.08.2012 року утворилась заборгованість: неоплачені послуги арбітражного керуючого - 29 118 грн., витрати ліквідатора на проведення аукціону - 1 608грн. та поштові витрати 281,46 грн., загальна сума заборгованості складає 30 999,46 грн. З урахуванням вимог ст. 625 ЦК України на суму боргу позивач нарахував 3% річних - 812,76грн. та інфляційні витрати у сумі 281,94грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.12.2012 року було порушено провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивача - арбітражного керуючого ОСОБА_4, постановою суду від 14.02.2011 року в межах справи про банкрутство №42/143б, було призначено ліквідатором. Враховуючи вимоги ч. 4, 10, 12 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", комітетом кредиторів був установлений, а ухвалою суду першої інстанції від 30.08.2012 року був затверджений розмір оплати послуг арбітражного керуючого ОСОБА_4 Згідно договору № 2 на надання послуг від 14.02.2011 року відповідач зобов'язувався сплачувати щомісячно послуги арбітражного керуючого.

Наведений договір судом першої інстанції оцінено, як договір про надання послуг, що регулюється ст.ст. 901-907 ЦК України, факт надання послуг арбітражним керуючим підтверджено актами виконаних робіт, за якими відповідач частково оплатив його, залишок заборгованості оплати наданих послуг складає 30 999,46грн.

Щодо стягнення індексу інфляції господарський суд зазначив, що з травня 2012 року по серпень 2012 року відбувалась дефляція, тому відмовив у задоволенні 281,94грн. інфляційних витрат та задовольнив 3% річних у сумі 812,76грн.

Оскаржуваною постановою суд апеляційної інстанції припинив провадження у справі з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо стягнення вартості послуг арбітражного керуючого, визнавши, що такі вимоги мають розглядатися в межах справи про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, зазначає, що відповідно до ч. 10 ст. 31 Закону про банкрутство оплата послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом.

Вказаною нормою передбачено, що за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

В подальшому відповідно до ч. 12 ст. 31 Закону про банкрутство розмір та порядок оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) встановлюється комітетом кредиторів з наступним затвердженням судом.

При цьому, Законом про банкрутство встановлено спеціальні джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а саме за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Також, згідно з ч. 14 вказаної статті звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

За змістом ст.ст. 44, 84 ГПК України витрати на оплату послуг арбітражного керуючого входять до складу судових витрат і їх стягнення повинно здійснюватись у справі, під час розгляду якої такі витрати виникли.

У випадку відмови ініціюючого кредитора від оплати послуг арбітражного керуючого в добровільному порядку, суд, припиняючи провадження у справі, повинен вирішити це питання та видати наказ про примусове стягнення грошових коштів.

Таким чином, відносини щодо оплати послуг арбітражного керуючого нерозривно пов'язані зі справою про банкрутство, тому такі вимоги мають розглядатися в межах означеної справи.

А відтак, дослідивши правомірність порушення господарським судом окремого позовного провадження за позовом ФОП ОСОБА_4 та врахувавши приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про припинення безпідставно порушеного провадження у даній справі.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає єдиною підставою для виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків ухвалу суду про його призначення в процедурах розпорядження майном боржника, санації боржника та ліквідації банкрута.

За таких обставин, викладені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята при повному і об'єктивному дослідженні поданих доказів, висновки якої відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 -залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2013 у справі №5006/29/143/2012 -залишити без змін.

Головуючий: П. К. Міщенко

Судді: С.В. Куровський

В.Ю. Поліщук