Рішення № 34607978, 05.11.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3611/13-ц

Провадження № 22ц/779/2723/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Вакарук В.М., Васильковського В.М.

секретаря Турів О.М.

з участю: апелянта - представника ОСОБА_2.- ОСОБА_3,

представника ПАТ «Банк «Київська Русь» - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та витрат по оплаті судового збору, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2013 року ПАТ КБ «Банк «Київська Русь» звернулося в суд з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_5 не виконує зобов'язань, взятих на себе за умовами кредитного договору - суму кредиту, нараховані проценти за користування кредитними коштами у встановлені договором строки не сплачує, внаслідок чого виникла заборгованість. Просив стягнути в солідарному порядку з боржника та його поручителів - ОСОБА_2. та ОСОБА_6 борг в сумі 65 364,69 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 21.01.2013 року еквівалентно 522 459 грн. 98 коп.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 жовтня 2013 року позов ПАТ «Банк «Київська Русь» задоволено - стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_2., на користь ПАТ «Банк «Київська Русь», 65 364,69 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 21.01.2013 року еквівалентно 522 459 грн. 98 коп. заборгованості за кредитним договором №117-00-07-2 від 31 липня 2007 року.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_6, на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» 65 364,69 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 21.01.2013, що еквівалентно 522 459 грн. 98 коп. заборгованості за кредитним договором №117-00-07-2 від 31 липня 2007 року.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_2, та ОСОБА_6, на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» - по 1147 грн. витрат по сплаті судового збору з кожного.

На дане рішення представник ОСОБА_2.- ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що п.4.2 договору поруки укладеного між ПАТ « Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2. передбачено, що дія договору припиняється з моменту погашення в повному обсязі Боржником або Поручителем зобов'язань за Кредитним договором, а тому до вказаних правовідносин застосовується ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно якої порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Оскільки, свої зобов'язання за договором кредиту боржник ОСОБА_5, належним чином перестав виконувати ще в липні 2008 року, то саме з цього часу у позивача ПАТ «Київська Русь» виникло право протягом шести місяців на пред'явлення вимоги до поручителя ОСОБА_2. Проте, жодних вимог про повернення коштів протягом встановленого строку позивач не заявляв. А відтак, на думку апелянта, висновок суду про те, що право пред'явлення вимоги до поручителя у позивача виникло з 30.07.2012 року - кінцевого терміну виконання зобов'язання за кредитним договором є безпідставним та не відповідає дійсним обставинам справи.

Крім того, апелянт вказує, на те, що суд першої інстанції, безпідставно відхилив його клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки в провадженні того ж суду, перебуває справа з позовом ОСОБА_2. до ПАТ «Банк «Київська Русь», ОСОБА_5 про визнання вищевказаного договору поруки припиненим.

З цих підстав рішення суду першої інстанції апелянт просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2. вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Представник ПАТ «Банк «Київська Русь» доводи апеляційної скарги не визнав. Рішення суду вважає законним та обгрунтованим.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6, будучи належно повідомленими про розгляд справи, до суду не з'явилися, причини неявки не повідомили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Законність ухваленого судом першої інстанції перевіряється в частині, що стосується ОСОБА_2., оскільки ОСОБА_6, як боржник та ОСОБА_5, як поручитель за кредитним договором №117-00-07-2 від 31 липня 2007 року, рішення суду не оскаржували.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 31.07.2007 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №117-00-07 (а.с.6), згідно з яким позичальник ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 100 000 дол. США зі сплатою 12% річних, та кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 30.07.2012 року.

В забезпечення виконання зобов'язання позичальником за даним кредитним договором 31.07.2007 року між банком та ОСОБА_2., а також між банком і ОСОБА_6 було укладено договори поруки (а.с. 7-10), згідно з якими поручителі зобов'язувалися перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за даним кредитним договором.

Як встановив суд першої інстанції, і зазначеного не оспорює ОСОБА_5 зобов'язання за кредитним договором належним чином ним не виконувалися, у зв'язку з чим банк-позивач здійснював нарахування штрафних санкцій відповідно до умов зазначеного договору. І саме несвоєчасне виконання зобов'язань позичальником спонукало кредитора заявити вимогу про повернення боргу, відсотків по кредиту та сплати штрафних санкцій, виходячи з положень ст. ст.610, 611, 625 ЦК України

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині солідарного стягнення боргу з ОСОБА_2., суд першої інстанції, виходив з того, право пред'явити вимогу до поручителя про виконання основного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту у позивача виникло, починаючи з 30.07.2012 року, протягом наступних шести місяців. 28.01.2013 року позивач вперше звернувся в суд з даним позовом, але позовну заяву було залишено без руху, а в подальшому у зв'язку з тим, що позивач не усунув недоліки, позовну заяву було повернуто. Зважаючи на те, що вперше позивач звернувся в суд з позовом до моменту спливу кінцевого строку пред'явлення вимоги до поручителів, суд першої інстанції вважав, що мало місце переривання перебігу позовної давності, а тому така вимога позивача є обґрунтованою та підлягала до задоволення.

Однак погодитись з таким висновком суду колегія суддів Апеляційного суду не може, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, вперше позивач звернувся в суд з позовом 28.01.2013 року, однак позовну заяву було залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків. Оскільки недоліки позивачем не були усунуті, позовну заяву ПАБ «Банк «Київська Русь» було повернуто позивачу.

Частиною. 2 ст. 264 ЦК України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Виходячи зі змісту вказаної норми переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону.

Зважаючи на те, що позовну заяву ПАТ «Банк «Київська Русь» було повернуто у відповідності до ч.2 ст. 121 ЦПК України, оскільки подання позову, було здійснено з порушенням вимог процесуального закону, то позовна давність в такому випадку не переривається.

Доводи представника ПАТ «Банк «Київська Русь» про те, що згідно з умовами договору порука діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором на увагу не заслуговують.

Так, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів Апеляційного суду приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлене з порушенням вимог процесуального права із неправильним застосуванням матеріального права, а тому воно підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі вищенаведеного та ч. 4 ст. 559, ч. 1 ст. 251 ЦК України, керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 , 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 жовтня 2013 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та витрат по оплаті судового збору - відмовити.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 04 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: В.М. Вакарук

В.М. Васильковський