Рішення № 34607977, 16.10.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

Справа №0908/4645/2012

Провадження №22ц/779/2434/2013

Категорія 46

Головуючий у 1 інстанції - Онушканич В.В.

Суддя-доповідач - Томин О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_5, про визнання права власності, визнання недійсними свідоцтв про право власності та поділ спільного майна, набутого під час шлюбу, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого під час шлюбу, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-позивача ОСОБА_6 про визнання права власності на майно, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.08.2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання недійсними свідоцтв про право власності та поділ спільного майна, набутого під час шлюбу. Вимоги мотивувала тим, що з 1997 року по 2010 рік вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 З 2004 року по 2008 рік вони з чоловіком працювали за кордоном. В той час, між нею та ОСОБА_4 існувала домовленість, що остання від імені колишньої сім'ї позивача укладе угоди з будівельними організаціями в якості пайовиків у будівництво трьох житлових квартир в м. Калуші, і після отримання грошових коштів з-за кордону внесе оплату згідно укладених договорів та оформить право власності на квартири на сім'ю позивача. Таким чином, за час шлюбу позивача та відповідача ОСОБА_3 було придбано двохкімнатну квартиру №14 та трьохкімнатну квартиру №16 у будинку АДРЕСА_2 оплачено дольову участь у двохкімнатній квартирі АДРЕСА_1, придбано транспортні засоби: мікроавтобус марки Фольксваген LT-35, 2004 року випуску, автофургон ІВЕКО, 2005 року випуску; гараж АДРЕСА_4 та земельну ділянку під гараж по АДРЕСА_5. Всього придбано та створено спільного майна на загальну суму 564688 грн.

Бажає залишити за собою частину придбаного нерухомого майна: двохкімнатну квартиру №14 та трьохкімнатну квартиру №16 у будинку АДРЕСА_2 на загальну суму 190240,00 грн. За відповідачем ОСОБА_3 залишити двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, вищевказані транспортні засоби, земельну ділянку та гараж на загальну суму 374448,00 грн. Однак, право власності на квартиру №14 та квартиру №16 у будинку АДРЕСА_2 зареєстровано в цілому за ОСОБА_4

Тому просила визнати за нею та ОСОБА_3 право спільної власності на квартиру №14 та квартиру №16 у будинку АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_1, транспортні засоби: мікроавтобус марки Фольксваген LT-35, 2004 року випуску, автофургон ІВЕКО, 2005 року випуску; гараж АДРЕСА_4 та земельну ділянку під гараж по АДРЕСА_5; визнати недійсними свідоцтва про право власності на квартиру №14 та квартиру №16 у будинку АДРЕСА_2 видані на ім'я ОСОБА_4, поділити спільно нажите майно: залишити за нею у власності квартиру №14 та квартиру №16 у будинку АДРЕСА_2 Івано-Франківської області; залишити у власності ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, транспортні засоби: мікроавтобус марки Фольксваген LT-35, 2004 року випуску, автофургон ІВЕКО, 2005 року випуску; гараж АДРЕСА_4 та земельну ділянку під гараж по АДРЕСА_5.

30.10.2012 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого під час шлюбу, в якому просив виділити йому телевізор «Салора» 2000 року випуску вартістю 1000,00 грн., музикальний центр 2004 року випуску вартістю 1200,00 грн., ноутбук 2006 року випуску вартістю 3200,00 грн. - загальною вартістю 5400,00 грн.; виділити ОСОБА_2 все інше майно, загальною вартістю 8800,00 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.10.2012 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого під час шлюбу об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання недійсними свідоцтв про право власності та поділ спільного майна, набутого під час шлюбу.

30.10.2012 року ОСОБА_4 також подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-позивача ОСОБА_6 про визнання права власності на майно, яким просила визнати за нею право власності на квартиру №16 у будинку АДРЕСА_2 на гараж Г-10, що знаходиться по АДРЕСА_4 та земельну ділянку під будівництво гаражу по АДРЕСА_6

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.11.2012 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-позивача ОСОБА_6 про визнання права власності на майно об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання недійсними свідоцтв про право власності та поділ спільного майна, набутого під час шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого під час шлюбу.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.04.2013 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено ОСОБА_5 як нового власника квартири №14 у будинку АДРЕСА_2.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.08.2013 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_5 про визнання права власності, визнання недійсними свідоцтв про право власності та поділ спільного майна, набутого під час шлюбу, відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого під час шлюбу, відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-позивача ОСОБА_6 про визнання права власності на майно відмовлено. Стягнено з ОСОБА_2 в дохід держави 3219 грн. недоплаченого судового збору. Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 01.12.2008 року (р.кн. 141, р. №4204/14) та на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 01.12.2008 року (р.кн. 141, р. №4204/16), вжиті ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.09.2012 року.

Не погоджуючись з даним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, постановлене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність обставин, а саме, що рухоме і нерухоме майно були спільно придбані подружжям та належить їм на праві спільної сумісної власності, на які позивач за первісним позовом посилався як на підставу своїх позовних вимог, є невірним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачем повністю доведено місцезнаходження майна, нажитого під час шлюбу.

Крім того, зазначає, що між позивачем та ОСОБА_4 була домовленість про те, що ОСОБА_4 укладає угоду від імені колишньої сім'ї позивача з будівельними організаціями в якості пайовиків у будівництво трьох житлових квартир в м. Калуші і, після отримання через банківські установи грошових коштів з-за кордону, з держави Ірландія, вносить оплату згідно укладених договорів і оформляє власність на квартири на сім'ю позивача та ОСОБА_3, а також купляє та оформляє гараж та земельні ділянки на отримані кошти з Ірландії. Таким чином, мали місце договірні відносини згідно ст. 636 ЦК України.

Також не згідний з висновком суду, що позивачем-відповідачем не доведено та не підтверджено той факт, що ті суми коштів, які надсилалися ОСОБА_4, повинні були витрачатися нею на купівлю нерухомого майна на ім'я сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Довідка про навчання неповнолітнього сина-онука для ОСОБА_4 в школі не підтверджує також того факту, що ці кошти витрачалися в такій великій кількості на утримання неповнолітнього школяра.

Вважає, що судом неправильно застосовано початок перебігу позовної давності, чим порушено вимоги ст. 261 ЦК України.

Тому просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_2, а у відмові у зустрічних позовах рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В судовому засіданні Апеляційного суду апелянт та представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримали. Відповідач ОСОБА_4 та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечили. Відповідач ОСОБА_3 та треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та представника апелянта, відповідача ОСОБА_4 та її представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 06.11.1997 року перебувала з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.02.2010 року (а.с. - 108, т. 1). У даному шлюбі в них народився син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. - 36, т. 1).

Встановлено також, що у 2002 році ОСОБА_3 поїхав за кордон, у державу Ірландія, а у 2004 році до нього приєдналася дружина. У 2008 році вони повернулися в Україну.

Дані обставини підтверджуються копією закордонного паспорта ОСОБА_2 та не заперечуються сторонами по справі.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та її представником не доведено, що квартири №14 та №16 в будинку АДРЕСА_2 квартира АДРЕСА_1, автомобіль Фольксваген LT-35, 2004 року випуску, автофургон ІВЕКО, 2005 року випуску, гараж АДРЕСА_4 та земельна ділянка під гараж по АДРЕСА_5 були спільно придбані подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і належать їм на праві спільної сумісної власності, а тому не можуть бути предметом поділу.

Однак, погодитися в повній мірі з таким висновком колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області не може, виходячи з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

За змістом ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2003-2008 років ОСОБА_4 періодично отримувала кошти з держави Ірландія через банківські установи, що підтверджується повідомленнями ПАТ КБ «Надра» №209 від 05.02.2013 року, Івано-Франківської дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» №Р7-02-05/32-171 від 07.02.2013 року, ПАТ «ВТБ Банк» №336/1800-2 від 21.03.2013 року (а.с. 102, 107 - 108, 145 т. 2), та не заперечується ОСОБА_4

Таким чином, ОСОБА_4 було отримано 11618 доларів США, 7000 євро та 40426 грн., що за офіційним курсом гривні станом на 15.10.2013 року становить 209180,55 грн.

З матеріалів справи вбачається також, що згідно Договору №16 та Договору №14 на дольову участь у будівництві 16-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 укладеними між ТзОВ «Боксана» та ОСОБА_4 01.11.2004 року та 01.07.2005 року, остання внесла кошти на дольову участь у будівництві даного будинку, а по закінченні будівництва власник виділив їй 3-х кімнатну квартиру №16 вартістю 106400,00 грн. та 2-х кімнатну квартиру №14 вартістю 83840,00 грн. (а.с. 81 - 86,т. 1).

01.12.2008 року ОСОБА_4 отримала Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 (а.с. - 78, т. 1) та Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 (а.с. - 138, т. 1).

На підставі Договору купівлі-продажу від 14.12.2011 року ОСОБА_4 відчужила квартиру АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_5 (а.с. 141 - 142, т. 2).

Також 04.01.2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_10 та ОСОБА_4 було укладено Договір-доручення №24, відповідно до якого виконавець зобов'язувався оформити проектно-кошторисну документацію та збудувати окреме приміщення - квартиру в будинку за адресою: АДРЕСА_1 до другого кварталу 2008 року, а ОСОБА_4 - прийняти квартиру та оплатити її вартість у визначений термін (а.с. 79 - 80).

Крім того, згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.03.2006 року ОСОБА_4 придбала земельну ділянку, призначену для гаражного будівництва, розташовану по АДРЕСА_6 вартістю 177,00 грн., а згідно Договору купівлі-продажу гаражу від 27.09.2006 року - гараж Г-10 вартістю 11735,00 грн., що розташований в АДРЕСА_4 (а.с. 102 - 103, т. 1).

Враховуючи те, що вказане нерухоме майно було придбане ОСОБА_4 за час перебування сім'ї її сина в країні Ірландія та отримання нею грошових переказів на суму 209180,55 грн., покази свідка ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передавали кошти на Україну для купівлі квартири, а також те, що сама ОСОБА_4 не надала суду доказів наявності у неї особистих коштів на придбання всього вищепереліченого майна, колегія суддів приходить до висновку, що частина даного майна дійсно була придбана нею за кошти її сина та невістки.

Посилання відповідачів на те, що всі отримані з-за кордону кошти ОСОБА_4 витрачала на утримання неповнолітнього онука ОСОБА_12 не підтверджені належними доказами та суперечать матеріалам справи.

Представлені ОСОБА_4 копії довідок про розмір виплаченої їй та ОСОБА_6 пенсії (а.с. 175 - 183, т. 1), а також копія заяви ОСОБА_13 про розпорядження коштами спадщини (а.с. - 217, т. 1) не дають підстав для висновку про придбання вказаного нерухомого майна за ці кошти.

Виходячи із того, що суду надано достовірні докази про отримання ОСОБА_4 від сім'ї сина з Ірландії 209180,55 грн., то за ОСОБА_2 слід визнати право власності на нерухоме майно, вартість якого становила б половину вказаних коштів, а саме: на квартиру АДРЕСА_2 вартістю 106400,00 грн.

У зв'язку з цим, свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2, видане ОСОБА_4 01.12.2008 року, слід визнати недійсним.

Разом з тим, доводи апелянта про те, що поділу як спільне майно подружжя підлягають транспортні засоби: мікроавтобус марки Фольксваген LT-35, 2004 року випуску, та автофургон ІВЕКО, 2005 року випуску, не заслуговують на увагу, оскільки автомобіль Фольксваген LT-35 був відчужений відповідачем братові ОСОБА_14 під час шлюбу з позивачем, а автомобіль ІВЕКО придбаний ОСОБА_3 уже після розлучення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині вимог первісного позову ОСОБА_2 не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення в цій частині.

Що стосується вимог зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то в цій частині рішення суду сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313 - 314, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.08.2013 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_5, про визнання права власності, визнання недійсними свідоцтв про право власності та поділ спільного майна, набутого під час шлюбу - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2, видане ОСОБА_4 01.12.2008 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2, як частку в спільному майні подружжя.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору скасувати.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Пнівчук О.В.

Беркій О.Ю.