Постанова № 34476363, 29.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 5023/5890/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г.- головуючого, Коробенка Г.П., Куровського С.В.(доповідача), за участю: представника ПАТ "ПУМБ" - Косенко Н.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.09.2013р.по справі№ 5023/5890/11 господарського суду Харківської областіза заявоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_6доФізичної особи-підприємця ОСОБА_7провизнання банкрутом,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.07.2011р. за заявою ФОП ОСОБА_6 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_7 в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Харківської області від 03.08.2011р. по справі №5023/5890/11 (суддя Швидкін А.О.) визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_7 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Богомазова Павла Сергійовича; скасовано арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, у тому числі, податкові застави; заборонено накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута; зобов'язано ліквідатора виконати дії, відповідно до ст.ст.47-49, ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до 03.02.2012р., виконати ліквідаційну процедуру банкрута, у тому числі, подати оголошення до офіційних друкованих органів у десятиденний строк, тощо.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2013р. (судді: Бородіна Л.І., Лакіза В.В., Здоровко Л.М.) постанову господарського суду Харківської області від 03.08.2011р. скасовано, провадження у справі №5023/5890/11 припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

В касаційній скарзі ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, постанову суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у даній справі про банкрутство ФОП ОСОБА_7 здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 18 січня 2013р.

Суд першої інстанції, визнаючи ФОП ОСОБА_7 банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, виходив з того, що матеріалами справи доведено факт наявності безспірної кредиторської заборгованості боржника перед ФОП ОСОБА_6, яка утворилась у зв'язку зі здійсненням боржником підприємницької діяльності, та відсутністю боржника за місцем проживання, що підтверджується актом державного виконавця від 21.04.2011р. і листом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про неподанням боржником протягом року податкової звітності.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Харківський апеляційний господарський суд не погодився з висновками господарського суду першої інстанції та скасував постанову суду першої інстанції від 03.08.2011р., припинивши провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки постанова суду першої інстанції вимогам чинного законодавства не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, враховуючи вимоги ст.52 цього Закону, зокрема в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, повинен бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

За вимогами ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон про державну реєстрацію) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

У розумінні цього Закону місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем; (ст. 1).

Згідно із ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 6 зазначеної статті Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Водночас, Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачає обов'язок фізичної особи, яка перебуває в Україні на законних підставах, зареєструвати своє місце проживання.

За змістом ст. 3 цього Закону реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення відомостей про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси одного житла особи чи адреси спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, військової частини до визначених цим Законом документів та до реєстраційного обліку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб (далі - орган реєстрації). Документом, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, зокрема є паспорт громадянина України.

Органом реєстрації видається довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування.

Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні").

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону про державну реєстрацію зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, у разі, якщо фізична особа зареєстрована за місцем проживання, що є її місцем державної реєстрації як фізичної особи - підприємця, вона не є відсутньою у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Факт відсутності фізичної особи - підприємця не може бути підтверджений довідкою про ненадання звітності до органів Державної податковою служби в силу специфічності такої категорії суб'єкта підприємницької діяльності.

Як вбачається з ч. 5 ст. 17 Закону про державну реєстрацію, в Єдиному державному реєстрі містяться лише відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Порушуючи провадження у справі про банкрутство боржника за ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як на доказ відсутності боржника за його місцезнаходженням, суд першої інстанції послався на акт державного виконавця Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції від 21.04.2011р. та лист ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №2431/9/29-208 від 27.05.2011р. про ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що боржник не є відсутнім за своїм місцезнаходженням відповідно до витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.05.2011р. з яких вбачається, що місце проживання ФОП ОСОБА_7 є: АДРЕСА_2.

Однак, в постанові Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2011р. вказано адресу боржника: АДРЕСА_1.

Проте, у наказі господарського суду Харківської області від 19.03.2010р. справа №05/22-10 зазначено адресу божника: АДРЕСА_2, тобто, як і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, господарським судом першої інстанції не було досліджено підстав відкриття та вчинення виконавчих дій Московським відділом державної виконавчої служби ХМУЮ, а не ВДВС Дворічанського районного управління юстиції Харківської області.

З огляду на зазначене, факт відсутності фізичної особи - підприємця має бути доведений в загальному порядку, передбаченому цивільним законодавством.

Однак, у даному випадку до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не були додані документи, які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та які не можуть бути витребувані судом після порушення справи про банкрутство.

Крім того, судом апеляційної інстанції було обгрунтовано зазначено, що в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" судом першої інстанції не були встановлені всі ознаки неплатоспроможності боржника, зокрема, судом не встановлено наявність чи відсутність коштів на рахунках в установах банку, доказів наявності чи відсутності рухомого та нерухомого майна.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції належним чином дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що справа про банкрутство ФОП ОСОБА_7, як відсутнього боржника, порушена безпідставно і підлягає припиненню.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2013р. у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_7 відповідає вимогам закону та підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2013р. по справі №5023/5890/11 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Коробенко Г.П.

Куровський С.В.