Постанова № 34332454, 22.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/68104/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Госедло Р.І.

відповідача: Сухарський С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС»

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року

у справі № 2а-2975/11/0970 (141818/11/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС»

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБС» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ПБС») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року апеляційну скаргу ТОВ «ПБС» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ТОВ «ПБС» залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ПБС» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 06.06.2011 року №4181/23-2/32872788.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено пп. 1.22.1 п. 1.22, пп. 1.25 п. 1.2 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97, а саме - занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 56881,00 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток на 56881,00 грн. стало наслідком заниження позивачем у 2010-2011 роках валових доходів на суму 112519,00 грн. Вказана сума підлягала включенню ТОВ «ПБС» до складу валових доходів як сума заборгованості платника податку перед його контрагентами, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності та виключенню зі складу валових витрат.

На підставі вищевказаного акту перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року за №0002362302, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 68959,00 грн., в тому числі за основним платежем на 56881,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 12078,00 грн.

Суд першої інстанції (рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції) відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ПБС» виходив з того, що позовні вимоги заявлені необґрунтовано та безпідставно, оскільки, податковий орган правомірно виключив суму заборгованості платника податку перед його контрагентами в розмірі 112519,00 грн., як безповоротну фінансову допомогу зі складу валових витрат ТОВ «ПБС».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

- сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року ТОВ «ПБС» задекларовано скоригований валовий дохід в сумі 82 649 417 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року встановлено його заниження в сумі 112 519 грн.: за 2010 рік - 95 938 грн. та за 1 квартал 2011 року - 16 581 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кредиторська заборгованість ТОВ «ПБС» перед постачальниками в сумі 112 519 грн. є безнадійною та підлягає зарахуванню до складу доходів з інших джерел, як сума безповоротної фінансової допомоги.

Проте, в порушення норм вищевказаного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що суми безповоротної фінансової допомоги, отримані позивачем у звітному періоді, включаються до валового доходу, при цьому такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесені витрати на цілі, передбачені п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, що у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, позивач повинен включити до валових витрат суми кредиторської заборгованості, щодо якої закінчився термін позовної. Що стосується обов'язку позивача зменшити валові витрати, чинне законодавство не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України № 21-201а11від 17.10.2011 року.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з того, що обставини у справі судами першої та апеляційної інстанції досліджено повно, але суди порушили та невірно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення щодо задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року № 0002362302 прийняте Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов