Рішення № 34247478, 15.10.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7127/13ц

2/201/2156/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

при секретарі Пєронкові М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», третя особа ОСОБА_2, про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 1 658 128,91 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 05 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», в особі філії ВАТ «Морський транспортний банк» в м. Дніпропетровську (в листопаді 2010 року було змінено назву на ПАТ «Марфін банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 00091/RD про надання кредиту на суму 134 624,00 доларів на споживчі цілі в обмін на зобов'язання по поверненню кредиту, сплати відсотків та виконання інших зобов'язань в обумовлені договором терміни згідно графіку погашення кредиту з кінцевим строком повернення кредиту 04 липня 2012 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, було укладено договір поруки №00357-rd від 26 червня 2009року з ОСОБА_1

Вимоги, про необхідність виконання кредитного договору не виконані, але оскільки це забезпечено порукою, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача ОСОБА_1 борг за кредитом і процентами у сумі 781 173,47 грн., а також пеню в сумі 876 955,43 грн., що разом складає 1 658 128,91 грн., а також судові витрати в сумі 3 441,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Марфін Банк», третя особа ОСОБА_2, про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання визначений 04 липня 2012 року, а оскільки банк не пред'явив вимогу протягом встановленого законом шестимісячного строку, просив суд визнати договір поруки та додаткові угоди до нього, як невід'ємні складові договору, таким, що припинив свою дію.

Представник позивача ПАТ «Марфін Банк» в судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов ПАТ «Марфін Банк» не визнав, просив суд в його задоволенні відмовити в повному обсязі, щодо зустрічного позову просив суд задовольнити.

Третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав суду заяву про те, що не заперечує проти задоволення зустрічного позову та просить розглянути справу без його участі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд дійшов до висновку, що заявлені основні позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а зустрічний позов по справі підлягає задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд встановив, що 05 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», в особі філії ВАТ «Морський транспортний банк» в м. Дніпропетровську та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 00091/RD про надання кредиту у вигляді не поновлювальної кредитної лінії на суму 134 624,00 доларів США на споживчі цілі, з терміном погашення 04 липня 2012 року включно, зі сплатою 15% річних за фактичний період користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за кредитом.

За змістом ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись порукою.

Судом було встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № 00091/RD від 05липня 2007року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 00357rd від 26 червня 2009року, додаткова угода до нього №1 від 03серпня 2010року, додаткова угода до нього №2 від 20 вересня 2011року.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржника (ст. 553 ЦК України). Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно договору поруки п. 1.4. у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тобто ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання нести відповідальність перед банком у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань.

З тексту договору поруки п. 2.1, п. 2.2 слідує, що при невиконанні боржником своїх зобов'язань за договором, поручитель зобов'язався здійснити виконання порушених позичальником зобов'язань за кредитним договором протягом 5 календарних днів з моменту отримання вимоги кредитора. Також з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється.

Відповідно до ч. 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Судом встановлено, що строк виконання основного зобов'язання визначений у кредитному договорі до 04 липня 2012 року. ПАТ "Марфін Банк" не пред'явив вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту протягом шести місяців з 04 липня 2012 року, пропустивши встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк.

В матеріалах справи є копії листів від ПАТ «Марфін Банк» до адресатів ОСОБА_2, ОСОБА_1, що надані позивачем як доказ надіслання вимоги. Однак суд не може розцінювати цей доказ як належний виходячи з наступного. В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 отримував данні листи та знав про існуючу заборгованість.

Докази щодо основного кредитора суд не приймає до уваги, зважаючи на те, що поручителя не було поставленого до відома та надіслано письмового звернення (вимоги). Також суд бере до уваги, що набрало чинності рішення суду від 16.09.2013р. за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором № 00091/RD від 05 липня 2007 року

Суд, оцінюючи досліджені письмові докази, письмові заперечення, а також пояснення сторін в судовому засіданні приходить до висновку, що в задоволенні основного позову ПАТ «Марфін Банк» необхідно відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити - визнати договір поруки та додаткові угоди до нього, як невід'ємні складові договору, таким, що припинив свою дію.

Судові витрати у справі розподілити відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», третя особа ОСОБА_2, про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію - задовольнити.

Визнати договір Поруки за № 00357rd від 26 червня 2009 року укладений між Публічним акціонерним товариством «Марфін банк» (код ЄДРПОУ 21650966) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), додаткову угоду №1 до договору поруки № 00357rd від 03 серпня 2010 року, додаткову угоду №2 до договору поруки № 00357rd від 20 вересня 2011року таким, що припинив свою дію з 05 січня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Демидова