Ухвала суду № 34192815, 17.10.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 157/161/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Антонюк О.В. Провадження № 22-ц/773/1170/13 Категорія:27 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.

суддів - Свистун О.В., Завидовської-Марчук О. Г.,

при секретарі - Дуткіній Ж. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 червня 2013 року позов задоволено. Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції заборгованість по кредитному договору № 014/08-11/2096 від 28 березня 2008 року у розмірі 1307259 грн. 62 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту - 1159230 грн. 94 коп., заборгованості за відсотками - 75637 грн. 51 коп., пені за порушення строків погашення кредиту та відсотків - 72391 грн. 17 коп., та стягнуто по 1720 грн. 50 коп. судових витрат з кожного відповідача.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу покликаючись на необґрунтованість судового рішення через порушення норм матеріального та процесуального законодавства, на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, та суд неповно з'ясував обставини справи, просить його скасувати і направити справу на новий розгляд.

Судом першої інстанції установлено, що відповідачі належним чином не виконують взяті на себе зобов'язання як за кредитним договором так і за договором поруки, а тому суд стягнув солідарно з відповідачів кредитну заборгованість.

Апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд дав правильну правову оцінку, що 28 березня 2008 року між ВАТ (тепер - ПАТ) "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/08-11/2096, відповідно до якого позичальник отримав споживчий кредит в розмірі 210000 дол. США під 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 30 березня 2015 року. (а.с. 5-9) Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується розпорядженням по операційному відділу від 31 березня 2008 року за підписом начальника відділення ОСОБА_4 (а.с. 25) та заявою про видачу готівки від 31 березня 2008 року за підписом ОСОБА_2 (а.с. 139)

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 28 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 116818 (а.с. 18).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за даним кредитним договором, вбачається, що станом на 27 березня 2013 року утворилася заборгованість по тілу кредиту у розмірі 145030,77 дол. США, що еквівалентно, виходячи з курсу НБУ станом на 27.03.2013 року за 1 дол. США - 7,9930 грн., 1159230,94 грн., та за непогашеними відсотками - 9462,97 дол. США, що еквівалентно 75637,51 грн. (а.с. 70).

Згідно з вимогами статей 526, 527, 530, 554 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк, згідно умов договору та вимог закону. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми позики є право позикодавця вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Колегія суддів вважає, що у позивача виникло право вимоги дострокового повернення кредиту згідно умов договору та норм чинного законодавства.

Місцевий суд правомірно задовольнив позов та стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача кредитну заборгованість у сумі 1307259 грн. 62 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту - 1159230 грн. 94 коп., заборгованості за відсотками - 75637 грн. 51 коп., пені за порушення строків погашення кредиту та відсотків - 72391 грн. 17 коп.

Не приймаються до уваги колегією суддів посилання в апеляційній скарзі на порушення права відповідача щодо участі в судовому засіданні та на подання додаткових доказів. З матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження в справі та призначення справи до розгляду в суді першої інстанції, що підтверджується розпискою про вручення поштового відправлення (а.с.34-35,42-43). Відповідач ОСОБА_2 всупереч ст.60 ЦПК України не представив жодних доказів, які б підтверджували такі порушення та неможливість подання доказів в суд першої інстанції. Крім того, слід зазначити, що сторони по справі мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а тому суд першої інстанції правильно вирішив справу.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 здійснював внесення чергових платежів за кредитним договором і в банку не було підстав для звернення до суду із вимогою про дострокове стягнення всієї суми кредиту, не заслуговують на увагу колегії суддів, виходячи з таких підстав.

Згідно з п. 5.4 кредитного договору за невиконання або неналежне виконання позичальником умов договору, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, відповідач зобов'язався достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів. При цьому, договором передбачено, що кошти мають бути повернені протягом 10 банківських днів з моменту надіслання банком на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення (а.с. 5).

Відповідно до п. 6.5 кредитного договору, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання Позичальником умов цього Договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав позичальника, включаючи забезпечення за цим договором, за умови попереднього (за 10 днів) повідомлення позичальника рекомендованим листом (а.с. 6).

В судовому засіданні установлено, що позивачем надсилались на адресу відповідачів вимоги про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, і були отриманні останніми, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 23, 140).

Крім того, з роз'ясненням, наданого у пункті 9 постанови № 5 від 30 березня 2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінним від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Інших вагомих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на його законність і обґрунтованість, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 червня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: