Постанова № 34164939, 30.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2013 року 10:13 № 826/14055/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньків В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карпатські мінеральні води"до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013р. №0003572203,№0003562206, №0003592203 та від 25.06.2013 №3926552201за участю представників сторін:

від позивача: Тимошенко О.В., Єгорченкова Н.В., Краснюк О.Т.

від відповідача: Сперкач С.В.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30.09.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карпатські мінеральні води", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 березня 2013 року № 0003572203, № 0003592203, № 0003562206, від 25 червня 2013 р. № 3926552201.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства, а перевірка проведена у відповідності до законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Карпатські мінеральні води" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено Акт від 11.03.2013 року №214/22-3/35633685 (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140, п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 224 213 грн. в тому числі по періодах: за рік 2012 року у сумі 224 213 грн.; пп. 14.1.191 (в) п. 14.1 ст. 14; п. 185.1 (а) ст. 185; п. 186.1 (а) ст. 186; п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201; п. 198. 2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 134 277 грн., в тому числі по періодах: вересень 2011 р. у сумі 6880 грн., листопад 2011 р. у сумі 1 883 грн., січень 2012 р. у сумі 3118 грн., березень 2012 р., у сумі 539 грн., жовтень 2012 р., у сумі 121 857 грн., та заниження податку на додану вартість на загальну суму 2010 457 грн., в тому числі по періодах: вересень 2011 р. у сумі 4 809 грн., листопад 2011 р. у сумі 4 997 грн., січень 2012 р. у сумі 6982 грн., березень 2012 р. у сумі 8 510 грн., травень 2012 р. у сумі 539 грн., липень 2012 р. у сумі 8 737 грн., жовтень 2012 р. у сумі 27 409 грн., листопад 2012 р. у сумі 121 857 грн., грудень 2012 р. у сумі 26 617 грн. та пп. 168.1.1, п. 168.1, ст.. 168 п. 167.1, ст.167 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на суму 2 804,00грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем було подано заперечення, за результатом розгляду Заперечень Податковим органом Листом 21.03.2013 р. №19488/10/22.3-10 повідомив Позивача, що Позивач не здійснював заниження сум податку з доходу нерезидента і тому висновки Акту виклав без зазначення того, що Позивачем було порушено п. 160.1, п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України (заниження Позивачем сум податку з доходу нерезидента).

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року: № 0003562206, № 0003572203, № 0003582203, № 0003592203.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем було подано Скаргу до ДПС у м. Києві, за результатом розгляду ДПС у м. Києві 05 червня 2013 року було прийнято Рішення про результати розгляду первинної скарги від 03.06.2013 року № 663/10/12-1-03, яким було залишено без змін податкові повідомлення - рішення Відповідача від 26 березня 2013 року № 0003572203, № 0003562206; скасовано податкове повідомлення - рішення від 26 березня 2013 року № 0003582203; скасовано податкове повідомлення - рішення від 26 березня 2013 року № 0003592203 у частині основного платежу у розмірі 67 482 грн.00 коп. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 16 870 грн. 50 коп., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним Рішенням ДПС у м. Києві в частині щодо залишення без змін податкових повідомлень - рішень Відповідача від 26 березня 2013 року № 0003572203, № 0003562206 та часткового скасування податкового повідомлення - рішення від 26 березня 2013 року № 0003592203, вважаючи вказані рішення такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, Позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України із Скаргою № 130611-1 від 11.06.2013 р.

Позивач 13 серпня 2013 року отримав Рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 09.08.2013 року № 8535/6/99-99-10.01-05, яким скаргу Позивача залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення № 0003592203, № 0003562206 без змін, а податкове повідомлення - рішення № 0003572203 - з урахуванням рішення ДПС у м. Києві, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги (податкове повідомлення-рішення Відповідача від 25 червня № 3926552201).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року 0003572203 Відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання Позивача з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 224 213 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 56 053 грн., що разом складає 280 266 грн.

Відповідач 25 червня 2013 року відкликав вищезазначене податкове повідомлення-рішення на підставі Рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 03.06.2013 р. № 663/10/12-1-03 шляхом прийняття нового податкового повідомлення-рішення №3926552201, яким збільшено суму грошового зобов'язання Позивача з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 156 731 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 39 183 грн., що разом складає 195 914 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «Форвард» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №1/08-1 від 01.08.2012 р. (надалі по тексту Договір №1/08-1).

У відповідності до п.1.1 - п. 1.3 Договору №1/08, Замовник доручає і оплачує, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи (надалі - Роботи) по створенню аудіовізуального твору - рекламного відеоролика (надалі - Ролик) згідно затвердженому технічному завданню та Додатків до даного Договору. Сторони погодили Вимоги до якості Робіт - якість Робіт повинна відповідати стандартному рівню якості для такого виду Робіт з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів Робіт. Цей Договір є авторським договором стосовно передачі «Виконавцем» «Замовнику» невиключних авторських та суміжних прав на Ролик на умовах, викладених у цьому Договорі. Роботи вважаються виконаними належним чином з моменту підписання Сторонами Акту виконаних Робіт.

Згідно п. 2.1 - п. 2.2 вищезазначеного Договору, Розробити календарно-постановочний план виробництва Ролику, сценарій і розкадровки та передати їх на затвердження Замовнику. Здійснити кастинг акторів, підбір костюмів, виготовлення декорацій, підготовку та обладнання місця зйомок для виробництва Ролика та погодити їх із Замовником. У відповідності до затвердженого Замовником календарно-постановочного плану, складу акторів, костюмів, реквізитів, декорацій, місць зйомок, сценарію та розкадровок, виготовити Ролик, повністю придатний для прокату в ефірі. Передати Замовнику за актом прийому-передачі повністю готовий Ролик на відповідному матеріальному носії. Виконавець зобов'язується виконати всі завдання за даним Договором та Додатковими угодами до даного Договору ретельно та сумлінно, з використанням загальновизнаних принципів реклами і виробництва. Виконавець зобов'язується нести відповідальність за якість виготовленого Ролику, згідно встановлених чинним законодавством та умовами даного Договору норм щодо якості цього виду продукту. Після виконання всіх Робіт згідно даного Договору надати Замовнику Акт виконаних робіт. Виконавець гарантує Замовнику, що: Ролик, що виробляється за цим Договором (і/або кожна з його частин, елемент або його зміст), за цим Договором, не порушить чиїх-небудь законних прав, у тому числі авторських, суміжних прав, прав власності, а також не заподіює шкоди чиїй-небудь честі, гідності, діловій репутації, а також відповідає чинному законодавству України. Порушення зазначених у цьому пункті гарантій тягне відповідальність Виконавця, передбачену цим Договором та чинним в Україні законодавством. У випадку, якщо внаслідок порушення гарантій Замовникові будуть виставлені або пред'явлені претензії і/або штрафи і/або позови і/або будь-які вимоги, Виконавець зобов'язується задовольнити і врегулювати їх від власного імені та за свій рахунок, а також виступити належним відповідачем у суді, крім того Виконавець зобов'язується відшкодувати Замовнику всі понесені у зв'язку з цим збитки, витрати, які будуть підтверджені документально. Підписанням цього Договору, Виконавець гарантує, що Ролик або його частини не будуть використані ним самостійно, окрім випадків, погоджених письмово з Замовником - в цілях самореклами виключно для демонстрації їх потенційним замовникам після фактичної передачі Ролика Замовнику. Погоджений Ролик не буде містити протизаконних матеріалів.

Пунктом 3.1 - п. 3.3 Договору №1/08, передбачено, що затвердити календарно-постановочний план, сценарій, розкадровки, склад акторів, костюми, реквізит, декорації, місце зйомок для виробництва Ролика та передати їх Виконавцю протягом 3 (трьох) робочих днів з дати їх отримання від Виконавця або у цей строк надати мотивовану відмову від їх затвердження. Затверджені календарно-постановочний план, склад акторів, костюми, реквізити, декорації, місце зйомок, сценарій та розкадровки с остаточними і не підлягають змінам (крім випадків хвороби акторів). Прийняти належним чином відзнятий Ролик та здійснити оплату виконаних Робіт Виконавця належним чином згідно з розділом і даного Договору. Підписати Акт виконаних робіт, наданий Виконавцем, протягом п'яти робочих днів з моменту його надання Виконавцем. Замовник має право відмовитись від підписання Акту виконаних робіт за наявності обґрунтованих заперечень. В цьому разі сторони складають протокол із зазначенням недоліків виконаних робіт та строків їх усунення.

Між сторонами було укладено Додаткові угоду №1, №2, №3 від 01.08.2012 р. до Договору №1/08-1 від 01.08.2012 р.

Крім того, між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «Телерадіокомпанія» «Інтер-Захід» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №4-09/2012 про надання рекламних послуг від 01.08.2012 р. (надалі по тексту Договір №4-09/2012).

У відповідності до п.1.1 - п. 1.2 Договору №4-09/2012, Виконавець бере на себе зобов'язання надавати Замовнику послуги з розміщення в програмах Телеканалу Реклами Замовника та/або клієнтів Замовника, а Замовник зобов'язується приймати ці послуги та оплачувати їх на умовах, передбачених Договором. Умови розміщення Реклами Замовника та/або клієнтів Замовника в програмах Телеканалу (на зва Телеканалу, територія виходу в ефір, вартість тощо) містяться в завданні про надання Рекламних послуг (надалі - «Завдання»), яке є додатком до Договору і становить його невід'ємну частину. Перелік об'єму надання Рекламних послуг міститься у відповідних Додатках до цього Договору. Засвідченням факту належного надання Рекламних послуг за Договором є Акт приймання-передачі наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками Сторін, в якому повинні бути вказані: назва Телеканалу, в програмах якого відбулося розміщення, назва Замовника або за домовленістю Сторін назва клієнта Замовника, Реклама якого розміщувалася, період розміщення Реклами, загальна вартість Рек ламних послуг Виконавця.

Згідно п. 2.1 - п. 2.2 вищезазначеного Договору, Виконавець зобов'язується: надавати Рекламні послуги відповідно до Завдань, належним чином і у визначені строки; готувати Замовнику звіти про виконання Завдання (у вигляді ефірної довідки розміщення Реклами Замовника та/або клієнта Замовника за звітний період, якщо із Замовником не домовлено про іншу форму звіту); готувати Замовнику Акти приймання-передачі наданих послуг, які мають відповідати вимогам пункту 1.2 Договору; повернути Замовнику у разі відмови від Рекламних послуг в порядку, передбаченому пунктом 3.2.1 Договору, сплачену Замовником попередню оплату, за вирахуванням вартості Рекламних послуг, нада них на дату Відмови від Рекламних послуг, виключно за умови відсутності у Замовника заборгованості за на - дані Рекламні послуги, надати Замовнику належним чином оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з вимогами ст. 201.10 Податкового кодексу України, податкову накладну. У разі порушення порядку заповнення/реєстрації податкової накладної Виконавець зобов'язаний відшкодувати Замовнику грошову суму в розмірі податкового кредиту, втраченого у зв'язку з неналежним оформленням/реєстрацією податкових накладних Виконавцем. Таке відшкодування виплачується Виконавцем Замовнику не пізніше п'яти календарних днів здати отримання претензії та/або рахунку. Виконавець має право: відмовитись від надання Рекламних послуг за відповідним Завданням або змінити строки надання Рекламних послуг за відповідним Завданням у випадку невиконання Замовником своїх зобов'язань щодо: (1) своєчасного надання Виконавцю Рекламних матеріалів згідно пункту 3.1.1 Договору або (2) інформації згідно пунктів 3.1.4 та/або 3.1.6 Договору; (3) своєчасного здійснення оплати згідно з пунктом 3.1.2 Договору; (4) забезпечення відповідності Реклами згідно з пунктом 3.1.3 Договору; відмовитись від розміщення в програмах Телеканалу Неналежної реклами, Реклами, форма та/або зміст якої суперечать вимогам чинного законодавства України, повідомивши при цьому про мотиви ві дмови Замовника.

Пунктом 3.1 - п. 3.3 Договору, передбачено, що замовник зобов'язується своєчасно (але не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до розміщення Реклами в програмах Те леканалу) надавати Виконавцю Рекламні матеріали; оплачувати Рекламні послуги згідно з підписаними Сторонами Завданнями та/або виставлени ми Виконавцем рахунками; забезпечувати відповідність Рекламних матеріалів, ідо надаються Виконавцю, звичайним тех нічним вимогам професійного телебачення, а саме: Відео:АVI -Microsoft DV-PAL 720*576 25.00 fps Аудіо: РСМ48000 Hz 16bit stereo; надавати на вимогу Виконавця засвідчені у встановленому порядку копії (відмітка Тіро засвід чення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, які проставляються нижче підпису; засвідчуватись по винна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, юридичної особи) свідоцтв на знаки для товарів та послуг, документів, що підтверджують наявність прав на використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав в Рекламі, документів, що підтверджують наявність письмо вої згоди фізичних осіб на використання їх зображення в Рекламі, інших документів, які необхідні для того, щоб Рекламні послуги були надані Виконавцем у відповідності з чинним законодавством; здійснювати контроль за відповідністю Реклами діючому законодавству України, в тому числі Законам України «Про авторське право і суміжні права» та «Про рекламу»; разом з Рекламними матеріалами надавати Виконавцю: музичні довідки по кожній окремій Рекламі (рекламному ролику), які мають містити наступну інформацію: назву рекламного ролика (якщо існує кілька версій такого ролика, то номер версії), короткий зміст сюжету рекламного ролика, назву музичних творів, які використовувались в рекламному ролику, хронометраж звучання кожного музичного твору в такому рекламному ролику, авторів музики та авторів тексту музичних творів, ПІП виконавців (співвиконавців), та/або назву колективу виконавців, строк дії прав на використання творів; засвідчені у встановленому порядку копії (відмітка про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, які проставляються нижче підпису; засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, юридичної особи) сертифікатів, дозволів, ліцензій, у відповідності з пунктом 2 статті 8 Закону України «Про рекламу»; У разі несвоєчасного надання Замовником рекламних матеріалів і пов'язану з цим неможливість Виконавця розмістити рекламний матеріал у строк погоджений сторонами у Завданні, Виконавець, за згодою Сторін та наявності вільного ефірного часу, зобов'язується змістити виходи рекламних матеріалів на кількість затриманих днів із збереженням загальної кількості виходів. Замовник має право: відмовитись від замовлених та/або розпочатих Рекламних послуг, письмово повідомивши Виконавця за 10 (десять) календарних днів до дати початку надання Рекламних послуг або відмови від них; Якщо Замовник відмовляється від надання Рекламних послуг за відповідним Завданням менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати початку їх надання, він оплачує Рекламні послуги пропорційно до наданих (на дату Відмови від Рекламних послуг включно). у разі Відмови від Рекламних послуг як на повернення залишку сплачених попередньо коштів, так і на залік таких коштів у будь-які інші наступні Рекламні послуги за Завданнями (повернення коштів Замовнику здійснюється Виконавцем за умов відсутності заборгованості за Рекламні послуги по іншим Завданням); за згодою Виконавця вносити поточні зміни в строки та порядок надання Рекламних послуг, змінювати інші умови, викладені в підписаному Сторонами Завданні, повідомивши про це Виконавця не пізніше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до дати настання попередньо узгоджених Сторонами умов. Вартість послуг по внесенню змін у Рекламні послуги менш ніж за 5 (п'ять) робочих днів до розміщення Реклами в програмах Телеканалу Сторони погоджують додатково.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Актами №ЗО-5 від 28.09.2012 р., Технічним завданнями: №1 від 01.08.2012 р., №2 від 15.08.2012 р., диском, Завдання 1 від 04.09.2012 р., Завдання 2 від 04.09.2012 р., Завдання 3 від 04.09.2012 р., податковими накладними (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії залучені до матеріалів справи).

В матеріалах справи міститься Ліцензійний договір б/н від 26.02.2008 р. (надалі - Договір від 26.02.2008 р.), відповідно до якого Позивач є ліцензіатом, а ТОВ «КМВ» (код 31778022) - ліцензіаром.

Згідно п. 2 Договору Ліцензіат бажає отримати на умовах Договору дозвіл у вигляді невиключної ліцензії на використання торгівельних марок (знаків для товарів та послуг), на які було отримано Свідоцтва, в цілях використання, ввезення, пропозиції для продажу, виготовлення та розповсюдження реклами і іншого введення в господарський обіг товарів і послуг з використанням Знаків, відповідно до переліку класів товарів і послуг, зазначених у Свідоцтвах. Факт передачі прав на використання знаків для товарів і послуг та відповідних свідоцтв додатково підтверджується Актом приймання-передачі копій Свідоцтв від 26.02.2008 року.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що за надання права на використання Знаків Ліцензіат сплачує Ліцензіару винагороду.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагента Позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даного контрагента під час укладання та виконання договорів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржувані договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Крім того, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 ПК України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як, зокрема, будь-які витрати із страхування фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, даний контрагент позивача, був внесений, як юридична особа в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Податкове законодавство не містить в собі таких підстав для збільшення/зменшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на прибуток (податку на додану вартість), як припущення контролюючого органу щодо ознак фіктивності правочинів або існування тверджень податкового органу щодо нікчемності правочинів, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Суд не бере до уваги посилання Відповідача на пояснення свідка ОСОБА_8, оскільки в матеріалах справи містяться нотаріально засвідченні пояснення ОСОБА_8 від 06.08.2013 р., в яких він повідомляє, що дійсно був директором ТОВ «ПМК 555» в період з 08.09.2011 р. - 01.05.2012 р., та ним було укладено Договори з Позивачем, підписано ним податкові накладні, видаткові, рахунки, акти, тощо, в тому числі, що стосується взаємовідносин з Позивачем.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року № 0003572203- відкликано, а податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року № 3926552201 скасуванню.

Аналогічна позиція викладена в Постанові ВАСУ від 19 грудня 2012 р. К/9991/64526/12; Постанові ВАСУ від 05 вересня 2012 року К/9991/42479/12; Ухвалах ВАСУ: від 07 листопада 2012 К/9991/48571/12; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12.

В частині позовних вимог щодо не включення Позивачем до складу податкових зобов'язань з ПДВ списання зворотної тари (піддонів), Суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що використання Позивачем тари багаторазового використання (піддонів) обумовлюється необхідністю забезпечення належного технологічного процесу транспортування, навантаження та розвантаження продукції Позивача аби забезпечити належний її стан для передачі, продажу такої продукції контрагентам за укладеними дистриб'юторськими угодами, відповідно до п. 3.4, п.3.5 яких Позивач (Постачальник) передає (постачає) продукцію Покупцю у тарі багаторазового використання, яка підлягає поверненню Постачальнику в порядку та умовах, визначених відповідними Договорами. Тобто така зворотна тара постійно залишається у власності Позивача і використовується ним для наступних поставок продукції - основна господарська діяльність, що підтверджується даними Акту перевірки, в ході якої були перевірені показники відображені у рядку 01.1 Декларацій Позивача "доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" та встановлено, що на формування цих показників найбільший вплив мало здійснення операцій з реалізації бутильованої води Позивачем за відповідними угодами.

Таким чином, Позивач на виконання укладених господарських договорів та у відповідності до вимог чинного законодавства України щодо своєї продукції, зобов'язаний постійно та багаторазово використовувати тару (піддони) у своїй господарській діяльності при транспортуванні своєї продукції.

Згідно п. 185.1 а) ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, а відповідно до пп. 14.1.191 в) п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України постачанням товарів також вважається - передача майна (матеріальних активів) у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку. Відповідно до абз. 4 пп.14.1.191 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у будь-яких випадках, внаслідок яких не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до пп.14.1.2 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України поняття «активи» вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. N 996-ХІУ ( із змінами та доповненнями) і є відповідно до ст. 1 вказаного Закону ресурсами, що контролюються підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Судом встановлено що в зв'язку з багаторазовим використанням зворотної тари Позивачем періодично проводиться її огляд та у випадку виявлення невідповідності такої тари критеріям визнання активу і неможливості її подальшого використання у господарській діяльності у зв'язку з повним фізичним зношенням, Позивач здійснює списання такої зворотної тари.

В матеріалах справи містяться докази списання такої тари (піддонів), а саме: Акт списання TDV-000011 від 30.06.2011 року всього на суму 31827 грн., згідно наказу №2-тара від 30.06.2011 року «Про огляд та списання з балансу зворотної тари», а саме, Піддони всього у кількість 1507 штук.; Акт списання TDV-000013 від 30.09.2011 року всього на суму 26617,53 грн., згідно наказу №3-тара від 30.09.2011 року «Про огляд та списання з балансу зворотної тари», а саме, Піддони всього у кількість 1272 штуки.; Акт списання ЦБ-0000367 від 31.12.2011 року всього на суму 41082,72 грн., згідно наказу №4-тара від 31.12.2011 року «Про огляд та списання з балансу зворотної тари», а саме, Піддони всього у кількість 1918 штук.; Акт списання TDV-000001 від 31.03.2012 року всього на суму 29653 грн., згідно наказу №1-тара від 31.03.2012 року «Про огляд та списання з балансу зворотної тари», а саме, Піддони всього у кількість 11203 штук.; Акт списання TDV-000005 від 30.06.2012 року всього на суму 43685,5 грн., згідно наказу №2-тара від 30.06.2012 року «Про огляд та списання з балансу зворотної тари», а саме, Піддони всього у кількість 1678 штук.; Акт списання ЦБ-0000083 від 31.12.2012 року всього на суму 133084,95 грн., згідно наказу №3-тара від 31.12.2012 року «Про огляд та списання з балансу зворотної тари», а саме, Піддони всього у кількість 4597 штук.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, Суд приходить до висновку, що списання Позивачем тари багаторазового використання (піддонів) не є об'єктом оподаткування відповідно до п. 185.1 а) ст. 185 Податкового кодексу України, бо на підставі пп. 14.1.191 в) п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України передача матеріальних активів в межах балансу буде вважатися постачанням лише, якщо метою такої передачі є подальше використання майна (активів) не у господарській діяльності, а тара багаторазового використання (піддони), що фізично зношена та не може використовуватися за її первісним призначенням втрачає властивості активу та не може бути у подальшому використана Позивачем, а отже списується у порядку, визначеному п.27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246.

В частині позовних вимог щодо не нарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб: за період з 01.01.10 р. по 31.12.12 р., Суд зазначає наступне.

Позивачем здійснено виплати доходу нерезиденту із джерелом походження з України на підставі договору позики №DFO0521 від 21.05.12 року укладеного Позивачем з компанією "DYNALUM FINANCE Limited Liability Company", Республіка Кіпр. За договором позики №DFO0521 від 21.05.12 Позивач здійснило виплату нерезиденту доходу із джерелом походження з України у загальному розмірі 10792,66 дол. США (еквів. 86341,28 грн.).

У відповідно до п. 160.2 ст.160. Податкового Кодексу України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), зобов'язані утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до п.1 ст.8 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна від 29.10.1982р., проценти, отримані із джерел в одній Договірній Державі особою з постійним місцеперебуванням в іншій Договірній Державі не підлягають оподаткуванню в першій Державі.

Згідно п.103.2 ст. 103 Податкового кодексу України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 ст.103 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 ст. 103 Податкового кодексу України, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

У відповідності до п. 103.5 ст. 103 Податкового кодексу України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Компанією "DYNALUM FINANCE Limited Liability Company" було надано Позивачу Сертифікат Республіки Кіпр (апостильований та перекладений на державну мову) , який засвідчує, що компанія "DYNALUM FINANCE Limited Liability Company", Республіка Кіпр є резидентом Кіпру відповідно до чинної Угоди між Урядом Республіки Кіпр та Урядом СРСР про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982 р. Даний сертифікат підтверджує, що з дати реєстрації, а саме з 24.08.10 р., компанія "DYNALUM FINANCE Limited Liability Company" є резидентом Кіпру та підлягає оподаткуванню на Кіпрі стосовно прибутку та майна отриманих з будь-яких джерел з вказаної дати, тобто і у 2012 році отриманий прибуток кампанії підлягав оподаткуванню за Законом Республіки Кіпр «Про сплату податку на прибуток».

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем відповідно до п. 1 ст. 8 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр від 29.10.1982 р., п.103.2 ст.103 Податкового кодексу України була здійснена виплата доходу нерезиденту із джерелом походження з України у загальному розмірі 10792,66 дол. США (еквів. 86341,28 грн.), яка не підлягала оподаткуванню в Україні.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення - рішення від 26 березня 2013 р. № 0003572203, № 0003562206, № 0003592203, від 25 червня 2013 року № 3926552201 підлягають скасуванню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 березня 2013 року №0003572203, № 0003592203, № 0003562206, від 25 червня 2013 р. № 3926552201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карпатські мінеральні води" здійснені ним витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 294 грн.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук