Ухвала суду № 34074725, 09.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1018/7985/12 Головуючий у І інстанції Зінченко О.М.Провадження № 22-ц/780/5256/13 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 26 09.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

08 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Яворського М.А., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк", ОСОБА_2, треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року позивач звернулася до суду та просила визнати недійсним іпотечний договір від 02 квітня 2008 року, укладений між ЗАТ (ПАТ) «Альфа Банк» і ОСОБА_2 та зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за зазначеним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 квітня 2008 року між Банком та чоловіком позивача ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким позичальник отримав кошти у сумі 87 000 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором було укладено іпотечний договір та передано в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1, який є спільною власністю позивача та ОСОБА_2 ОСОБА_1 не надавала згоди на укладення договору іпотеки і про його існування не знала, оскільки з січня 2008 року до 2011 року проживала в іншій місцевості.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір № 800003498 від 02 квітня 2008 року, укладений між ЗАТ «Альфа банк» та ОСОБА_2. Зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за Договором іпотеки, укладеного між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 за № 800003498 від 02 квітня 2008 року, а саме житловий будинок загальною площею 78,5 кв. м., що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 3223110104:02:003:0044, площею 0,10 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вищезазначеною адресою.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Альфа Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що експертний висновок є необґрунтованим, оскільки невірно були підібрані вільні зразки підписів для проведення почеркознавчої експертизи. Під час підписання договору іпотеки були виконані всі вимоги законодавства.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 02 квітня 2008 року між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 200003498, згідно якого останній передав в іпотеку житловий будинок загальною площею 78,5 кв. м., що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 3223110104:02:003:0044, площею 0,10 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вищезазначеною адресою, які належать іпотекодавцеві на праві власності (а.с.6,14-16).

В Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено заборону на відчуження майна, переданого в іпотеку за вищезазначеним договором (а.с.67-69).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 24.09.1977 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу № 354711. Майно, яке було передано в іпотеку є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуте подружжям за час шлюбу (а.с.14-19).

З заяви від 02.04.2008 року вбачається, що ОСОБА_1 надавала згоду на передачу в іпотеку ОСОБА_2 житлового будинку та земельної ділянки (а.с.106).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 17.06.2013 року № 2823/2824/13-32 підпис у заяві від 02.04.2008 року про надання згоди про передачу в іпотеку майна виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1

Згідно довідки № 577 від 28.11.2012 року, виданої Соснівською сільською радою, ОСОБА_1 з січня 2008 року до 2011 року проживала по АДРЕСА_2

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що підписи на заяві ОСОБА_1 про надання згоди про передачу майна ОСОБА_2 в іпотеку, виконані не позивачем, а іншою особою, а тому є підстави для визнання договору іпотеки недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Звертаючись до суду з зазначеним позовом ОСОБА_1, як на підставу своїх вимог, посилалась на відсутність її згоди, як співвласника майна на передачу його в іпотеку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Як вбачається з висновку експертів підпис на заяві про надання дозволу на передачу в іпотеку нерухомого майна ОСОБА_1 не належить, а отже позивач не надавала згоди на таку передачу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір іпотеки від 02 квітня 2008 року, укладений ОСОБА_2, суперечить вимогам законодавства, а саме ст. 6 Закону України «Про іпотеку» та ст. 65 СК України, оскільки укладений без нотаріально посвідченої згоди дружини, як співвласника майна, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежності висновку експертизи КНДІСЕ від 17.06.2013 року, на думку колегії суддів, не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Всупереч вимогам зазначених норм закону, ПАТ «Альфа Банк», заперечуючи проти висновку експертизи, не надав суду доказів на його спростування та не заявляв клопотання про призначення повторної експертизи.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотримання вимог закону, а доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Яворський М.А.

Кашперська Т.Ц.