Рішення № 33970212, 03.10.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 27 Головуючий в 1 інстанції Чернишов Ю.В.

Доповідач Ларіна Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Зінов'євої А.Г.

суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.

при секретарі Федоровій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2013 року у цивільній справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2013 року до суду звернувся ПАТ «ВТБ Банк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В позові зазначив що між сторонами по справі 23 серпня 2012 року укладений кредитний договір, за умовами якого позивачем відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 50 000 грн. зі строком повернення 23 серпня 2015 року з відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 36,5 %. Кредитні кошти призначені на споживчі цілі. Відповідач не виконує свої зобов'язання, чим порушує умови кредитного договору у зв'язку із чим станом на 23 серпня 2012 року утворилась заборгованість, яка становить 58 477 грн. 00 коп. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № R3100320371B від 23 серпня 2012 року у розмірі суми боргу за кредитом - 42160,38 грн., суми прострочених відсотків за користування кредитом - 421,34 грн., пені - 3975,04 грн., що разом складає 46556,76 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» судовий збір у розмірі 465,67 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення оскаржив позивач, в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки в самому кредитному договорі зазначена сума кредиту, строк повернення та механізм повернення кредиту, у тому числі право банку в силу закону та кредитного договору достроково повернути кредит, також зазначена процентна ставка, порядок нарахування, сплати процентів. Відповідно, ані договором, ані нормами чинного законодавства не передбачено в даному конкретному випадку звільнення боржника від повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами.

Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства, індекс інфляції та три проценти річних від простроченої суми не повинні бути зазначені у кредитному договорі, оскільки індекс інфляції та три проценти річних від простроченої суми не є ані збором, ані відсотком або іншим вартісним елементом кредиту, а сплата боржником трьох процентів річних від простроченої суми на вимогу кредитора передбачена ЦК України, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто розмір процентів не обов'язково повинен бути вказаний у договорі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений за адресою реєстрації, тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто за відсутністю відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати, задовольнивши позовні вимоги в зазначеній частині, виходячи з наступних підстав.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R3100320371B, згідно якого останньому надавався кредит у розмірі 50 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,5 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 серпня 2015 року.

Відповідач ОСОБА_1 у порушення умов кредитного договору не погашав своєчасно кредитну заборгованість, відсотки, у зв'язку з чим, відповідно до умов Договору на 05 червня 2013 року виникла заборгованість за кредитом - 42 160,38 грн., сума простроченого боргу за кредитом з урахуванням індексу інфляції - 4770,85 грн., сума прострочених відсотків за кредитом з урахуванням індексу інфляції - 7084,05 грн., сума прострочених відсотків за користування кредитом - 421,34 грн., пеня - 3975,04 грн., сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту за прострочення кредиту - 25,66 грн., сума трьох процентів річних від суми відсотків за прострочення відсотків - 39,68 грн., а разом - 58 477 грн.

Відмовляючи в задоволенні частини позову про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму простроченого боргу та прострочених відсотків, суд першої інстанції виходив з положень ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме не зазначення їх у кредитному договорі.

З зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, відповідач взяв на себе зобов'язання повернути позивачу кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, що встановлені цим договором. Відповідно до п. 3.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі 23 серпня 2015 року або достроково у випадках, передбачених цим договором.

За п. 3.3 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 36,5 %.

Згідно п. 3.4 кредитного договору, повернення кредиту та процентів відбувається щомісячно відповідно до графіку повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості сукупних послуг.

Відповідач, відповідно до п. 5.3.1 кредитного договору, взяв на себе зобов'язання повернути позивачу отриманий кредит та сплати нарахованих процентів за користування кредитом у повному обсязі в порядку та в строки, встановлені цим договором.

П. 4.5 передбачено, що нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно з дати видачі кредиту по день повного його повернення.

За вимогами ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 536, 1048 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором.

П. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що за змістом ст. 552, ч. 2 ст. 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З кредитного договору № R3100320371B не вбачається встановлення іншого розміру процентів від простроченої суми, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по кредитному договору , індекс інфляції за період січень-травень 2013 року складає 100, 2, таким чином сума простроченого боргу з урахування індексу інфляції становить - 4 770 (4761, 33+9,52) грн. 85 коп., сума прострочених відсотків з урахуванням індексу інфляції становить - 7 084 (7 069, 91+ 14,14) грн. 05 коп.

Тобто суд першої інстанції, встановивши неналежне виконання відповідачем зобов'язань, не застосував до даних правовідносин вищезазначені норми чинного законодавства та помилково застосував ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

З вищенаведеного з відповідача на користь позивача за кредитним договором № R53100320371B від 23 серпня 2012 року підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані на суму простроченого боргу у розмірі 4 770 грн. 85 коп. та на суму прострочених відсотків у розмірі 7 084 грн. 05 коп., три проценти річних від суми простроченого кредиту за прострочення кредиту у розмірі 25 грн. 66 коп., три проценти річних від суми прострочених відсотків за прострочення відсотків у розмірі 39 грн. 68 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягнення також судовий збір у розмірі 119 грн. 10 коп.

З вищенаведеного, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, зазначене рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з задоволенням зазначеної частині вимог та відповідним стягненням судового збору. В інший частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 серпня 2013 року в частині відмови в задоволені позовних вимог скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму простроченого боргу та прострочених відсотків задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Словянськ, Донецької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» за кредитним договором № R53100320371B від 23 серпня 2012 року: інфляційні втрати, нараховані на суму простроченого боргу у розмірі 4 770 грн. 85 коп. та на суму прострочених відсотків у розмірі 7 084 грн. 05 коп., три проценти річних від суми простроченого кредиту за прострочення кредиту у розмірі 25 грн. 66 коп., три проценти річних від суми прострочених відсотків за прострочення відсотків у розмірі 39 грн. 68 коп., а всього 11 920 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» судовий збір у сумі 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 10 коп.

В інший частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: