Рішення № 33970218, 03.10.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 34 Головуючий в 1 інстанції Сазонова М.Г.

Доповідач Ларіна Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Зінов'євої А.Г.

суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.

при секретарі Федоровій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька будівельна компанія" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 12 серпня 2013 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька будівельна компанія", третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ „Донецької будівельна компанія" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В позові зазначив, що 06 жовтня 2006 року о 08 грн. 30 коп. ОСОБА_3 керуючи автомобілем „Mersedes-Benz", номерний знак НОМЕР_1, належний ТОВ «ДАЕМ» скоїв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок зіткнення постраждав автомобіль, належний ОСОБА_2 та здоров'я водія ОСОБА_1, що стало підставою для звернення до суду з зазначеним позовом.

Рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 12 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ „Донецька будівельна компанія" на користь ОСОБА_1 1506,08 грн. у рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням, 9000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнуто з ТОВ „Донецька будівельна компанія" на користь ОСОБА_2 24641,64 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 4000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнуто з ТОВ „Донецька будівельна компанія" судовий збір в дохід держави у розмірі 265,82 грн.; стягнуто з ТОВ „Донецька будівельна компанія" на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 250,00 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення оскаржили позивачі та відповідач, подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У доводах апеляційної скарги зазначає, що основним аргументом суду першої інстанції при встановленні складу цивільного правопорушення та вини відповідача, як обов'язкового елементу складу такого правопорушення, було посилання на постанову Старобешівського районного суду Донецької області від 02 грудня 2009 року, якою кримінальна справа відносно ОСОБА_3 була закрита у зв'язку із закінченням строків давності, проте, відповідно до норм діючого законодавства, єдиним належним доказом вини особи у скоєнні злочину є обвинувачувальний висновок суду, а вказана постанова взагалі не містить висновків щодо вини ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Крім того, вважає, що закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності автоматично не означає наявність вини ОСОБА_3

Також вказує, що з матеріалів справи вбачається, що в дорожньо-транспортній пригоді, що стала приводом для звернення до суду брали участь три особи: водій ОСОБА_3 на автомобілі „Mersedes-Benz", номерний знак НОМЕР_1; ОСОБА_1 на автомобілі „Fiat Ducato", номерний знак НОМЕР_2; ОСОБА_4, що рухався на тракторі МТЗ-82 з причепом. Враховуючи це, обов'язковим елементом предмету доказування у справі була наявність чи відсутність вини кожної особи, що брала участь у дорожньо-транспортній пригоді. Також зазначає, що крім встановлення вини відповідача за відсутності належних та допустимих доказів, суд не звернув увагу на наявні в матеріалах справи експертні висновки № 256 від 25 травня 2009 року та № 916 від 29 січня 2007 року, за змістом яких водій ОСОБА_4, що рухався на тракторі МТЗ-82 з причепом є винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, зазначає, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи у якості доказу експертного висновку № 13/56 від 07 серпня 2013 року, складеного ТОВ „Експерт", який підтверджує відсутність вини відповідача та наявність вини у вчиненні правопорушення позивача та водія ОСОБА_4

Також, на думку відповідача, при вирішенні справи не взято до уваги вартість залишків транспортного засобу „Fiat Ducato", номерний знак НОМЕР_2, що залишилися після дорожньо-транспортної пригоди.

Вказує, що під час розгляду справи відповідачем з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи було заявлено ряд клопотань, зокрема, про долучення до матеріалів справи висновку експерта № 13/56 від 07 серпня 2013 року, про залучення співвідповідача - третього учасника дорожньо-транспортної пригоди, про залучення третьої особи - учасника дорожньо-транспортної пригоди, про призначення експертизи у зв'язку із наявністю питань, вирішення яких потребує спеціальних знань, про залучення свідків, очевидців події, які не були прийняті судом, не були залучені до матеріалів справи та розглянуті у передбаченому порядку.

Позивач в апеляційній скарзі просили рішення суду першої інстанції змінити та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказують, що, мотивуючи зменшення розміру стягнення порівняно з заявленим у позові, суд зазначив, що витрати позивача ОСОБА_2 у сумі 7625 грн. на зберігання пошкодженого автомобілю на стоянці ПП ОСОБА_5 були добровільними та не пов'язаними з заподіянням шкоди внаслідок ДТП, надана позивачем квитанція на вказану суму не містить періоду, за який сплачено кошти, та суперечить здоровому глузду, оскільки ПП ОСОБА_5 зареєстрований з 29 серпня 2007 року, що суперечить обставинам справи.

Апелянти зазначають, що автомобіль доставлявся на автостоянку ОСОБА_5 з місця ДТП працівниками ДАІ, тоді як водій ОСОБА_1 з місця ДТП був одразу госпіталізований до медичної установи, після отримання дозволу слідчого забрати автомобіль, вони змушені були сплатити вартість зберігання пошкодженого транспортного засобу, на підтвердження чого їм було видано згадану квитанцію, засвідчену печаткою та підписом ПП ОСОБА_5.

Також позивачі не погоджуються з суттєвим зменшенням судом розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки ДТП не була наслідком винних дій позивачів та змінила їхнє життя. Вказують, що тяжба, в яку перетворилась ця подія продовжується і загострює тяжкі відчуття від понесених втрат, ОСОБА_1 переніс тяжкі травми, тривалий час лікувався, не мав можливості доглядати себе самостійно, порушилась сімейна діяльність, плани на майбутнє, ОСОБА_2 хвилювався за рідну людину, втратив цінне майно, за допомогою якого мав засоби для існування.

Крім того, зазначають, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд припустився порушень цивільного процесуального законодавства, оскільки позивачі сплатили судовий збір під час подання позовної заяви у сумі 229,41 грн., у подальшому на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_2 доплатив судовий збір у сумі 250,00 грн., однак, розподіляючи судові витрати, суд повернув ОСОБА_2 250,00 грн. сплаченого судового збору, а питання відшкодування решти сплачених позивачами коштів у якості судового збору у сумі 229,41 грн. залишилось без вирішення судом.

На думку позивачів, внаслідок неправильного застосування норм права суд повністю відмовив у відшкодуванні витрат позивачів на правову допомогу адвоката у справі.

Позивачі та їх представник в судовому засідання апеляційного суду доводи своєї апеляційної скарги підтримали, заперечили щодо доводів апеляційної скарги відповідача, просили рішення суду першої інстанції змінити, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача та третя особа в судовому засіданні апеляційного суду доводи своєї апеляційної скарги підтримали, заперечили щодо доводів апеляційної скарги позивачів, просили рішення суду першої інстанції скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідачів слід відхилити, апеляційну скаргу позивачів слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу скасувати, в частині стягнення судового збору змінити, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3,4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, орендитощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 жовтня 2006 року о 08 годині 30 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем Mersedes Benz Actros 3313, реєстраційний номер НОМЕР_1, на 50-му кілометрі автошляху Донецьк-Новоазовськ-Седово у Старобешівському районі Донецької області, діючи необережно, у порушення п.1.5, 11.3 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу руху, де сталося зіткнення керованого ним автомобілю з автомобілем Fiat Ducato, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, який рухався у зустрічному напрямку.

Постановою Старобешівського районного суду Донецької області від 02 грудня 2009 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, закрито на підставі ст. 49 КК України по строкам з нереабілітуючих підстав. Третя особа ОСОБА_3, як обвинувачений у кримінальній справі, погодився на її закриття на підставі вищезазначеної норми і повідомив суд, що правові наслідки такого звільнення від кримінальної відповідальності він розуміє (а.с. 7-9).

Судом першої інстанції встановлено та не підлягає доказуванню, відповідно до ст. 61 ЦПК України, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб, керуючи яким ОСОБА_3 вчинив злочин, на підставі договору оренди перебував у володінні ТОВ „Донецька будівельна компанія" і подорожнім листом в день ДТП автомобіль був переданий у розпорядження саме цього підприємства.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_3 було пошкоджено автомобіль позивача ОСОБА_2 чим спричинено матеріальну шкоду, відповідно висновку автотоварознавчого дослідження № 21 від 21 березня 2007 року у сумі 24641 гривні 64 копійки (а.с. 142-151).

Відповідно до довідки начальника РЕВ 1-го МРВ м. Донецька УДАЇ УМВС України у Донецькій області, зареєстрований транспортний засіб Fiat Dukato, державний номер НОМЕР_2, знятий з обліку у зв'язку за вибраковкою (а.с. 17).

Також судом першої інстанції встановлено, що під час зіткнення, ОСОБА_1 було спричинено перелом лівої великоберцової кістки, перелом зовнішнього мищелки лівої великої бердової кістки, відповідно висновку СМЕ 365/Д від 21 листопада 2006 року (а.с. 133-134), він знаходився на лікуванні. Позивачем до позовної заяви надані копії товарних чеків на придбання ліків у сумі 1 506,08 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено та не підлягає доказуванню що пригода сталась з вини ОСОБА_3 автомобіль на якому скоєно дорожньо-транспортну пригоду передано відповідачу в оренду, факт наявності трудових відносин між водієм-третьою особою та відповідачем доведено у судовому засіданні, розмір спричиненої матеріальної шкоди встановлений висновком авто товарознавчого дослідження. Також в судовому засіданні знайшли підтвердження розмір витрат в зв'язку з лікуванням та встановлено спричинення позивачам матеріальної шкоди у зв'язку із пошкодженням здоров'я та втратою майна відповідно.

З зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він постановлений відповідно до норм матеріального права та з урахуванням встановлених обставин справи.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо наявності вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та не відповідності обставин справи висновків експерта, необхідності залучити висновок фахівця, апеляційний суд приймає критично, виходячи з наступного.

В матеріалах цивільної справи наявні Постанова від 02 липня 2009 року щодо відмови у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за п. 2 ст. 6 КПК України та Постанова від 02 грудня 2009 року щодо припинення провадження по кримінальній справі за ст. 286 ч. 1 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 у зв'язку з закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності якими встановлено факт порушення правил дорожнього руху водіями ОСОБА_3 та ОСОБА_4

З матеріалів кримінальної справи вбачаються наступні обставини дорожньо-транспортної події: так ОСОБА_3, керуючи автомобілем Mersedes Benz на 50-му кілометрі автошляху Донецьк-Новоазовськ-Седово у Старобешівському районі Донецької області, діючи необережно, у порушення п.1.5, 11.3 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу руху, де сталося зіткнення керованого ним автомобілю з автомобілем Fiat Ducato, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, який рухався у зустрічному напрямку.

З наданих висновків експертів від 25 травня 2009 року № 256 та від 29 січня 2007 року № 916 вбачається, що на момент пригоди і водій ОСОБА_3 і водій ОСОБА_4 мали технічну можливість попередити зіткнення, при цьому водій ОСОБА_1 був позбавлений такої технічної можливості щодо попередження зіткнення.

При цьому за обставинами цієї дорожньо-транспортної події фактично пошкодження транспортного засобу та здоров'я позивачів (відповідно) сталось за взаємодією з транспортним засобом відповідача, що встановлено як первинними матеріалами та і зазначеними постановами, що не є реабілітуючим фактором стосовно вини третьої особи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Так, суд першої інстанції дослідив у сукупності всі докази (зазначені постанови, висновки експертів, інші докази) та дійшов правильного висновку щодо вини відповідача, доводи третьої особи, що у період пригоди його автомобіль був зупинений не підтверджуються обставинами справи та дослідженими доказами.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом вартості залишків транспортного засобу при вирішення питання щодо розміру стягненої суми, апеляційний суд приймає критично, оскільки суду не надано доказів що зазначені залишки мають певну цінність, клопотання про призначення експертизи для вирішення питання їх вартості суду не заявлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що вони підтверджені не належними доказами, але ж з матеріалів справи вбачається надання позивачем копій платіжних документі щодо оплати юридичної допомоги встановленого зразка, завірених печаткою. Таким чином рішення суду в зазначені частині підлягає скасуванню з задоволенням позову в цій частині та стягненню з відповідача на користь кожного з позивачів в розмірі по 2 125 (250+350+3650+209):2)грн. (а.с. 25,26).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивачів підлягають стягненню сплачені судові витрати у розмірі 354 (229, 40 +125) грн. 40 сплачені ОСОБА_2 та 125 (250:2) сплачені ОСОБА_1 (а.с. 1,31). Доводи апеляційної скарги позивачів в зазначеній частині підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги щодо стягненню 980 грн. витрати на евакуацію автомобілю, апеляційний суд приймає критично на підставі ст. 303 ЦПК України, оскільки не заявлені в позові.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та не є підставами для скасування рішення.

З наведеного, доводи апеляційної скарги відповідача задоволенню не підлягають, доводи апеляційної скарги позивачів підлягають частковому задоволенню рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу підлягає скасуванню, в частині стягнення судового збору зміні. В інший частини рішення залишенню без змін.

Керуючись статтями 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька будівельна компанія" відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 12 серпня 2013 року в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу скасувати, в частині стягнення судового збору змінити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька будівельна компанія" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на правову допомогу по 2 125 (дві тисячі сто двадцять п'ять) грн. кожному.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька будівельна компанія" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 125 (сто двадцять п'ять) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька будівельна компанія" на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 354 (триста п'ятдесят) грн. 40 коп.

В інший частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: