Постанова № 33725550, 19.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. Справа№ 19/037-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Сазанова С.В. - посвідчення № 007176 від 02.10.2012 року,

від позивача-1: не з'явилися,

від позивача-2: Канюк Я.Ю. - довіреність № 506 від 27.08.2013 року,

від відповідача: не з'явилися,

від третьої особи: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Плисецький гранітний кар'єр" на рішення господарського суду Київської області від 27.03.2013 року

у справі № 19/037-12 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1. Міністерства фінансів України,

2. Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Плисецький

гранітний кар'єр"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

CESKOSLOVENSKA OBCHODNI BANKA

про стягнення 826 320,23 доларів США та 555 218,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі: Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Плисецький гранітний кар'єр" про стягнення 826 320,23 доларів США та 555 218,00 грн. заборгованості за Договором про надання гарантії № 91 від 12.12.2005 року, з яких 826 320,23 доларів США заборгованість за гарантією, 52 966,42 грн. заборгованість по несплаченій комісійній винагороді за обслуговування гарантії, 13 663,01 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за обслуговування гарантії та 488 588,57 грн. пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів по гарантії.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.03.2013 року (повний текст рішення підписано 12.04.2013 року) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 27.03.2013 року повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

ПАТ АБ „Укргазбанк" у своєму відзиві на апеляційну скаргу та Міністерство фінансів України у своїх запереченнях на апеляційну скаргу просять суд апеляційну скаргу ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 27.03.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2013 року для розгляду справи № 19/037-12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін та третьої особи та прокуратури.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2013 року розгляд справи відкладено на 05.09.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників третьої особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 року продовжено строк розгляду спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 19.09.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників позивача-1 та третьої особи.

Представники позивача-1, відповідача та третьої особи в судове засідання, яке відбулося 19.09.2013 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представники прокуратури та позивача-2 в судовому засіданні 19.09.2013 року проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі заперечували, просили суд апеляційну скаргу ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 27.03.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 19.09.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача-2, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр" слід відмовити, а рішення господарського суду Київської області від 27.03.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.05.2005 року між ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр" (замовник) та АТ „ALTA" (м. Брно, Чехія) (постачальник) було укладено Контракт № ОС4/ПР/040 на поставку технологічного обладнання з переробки каменю, з відстрочкою платежу та під гарантію АБ „Укргазбанк".

12.12.2005 року між ВАТ АБ „Укргазбанк" (гарант) та ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр" (принципал) було укладено Договір про надання гарантії № 91, відповідно до п. 1.1. якого гарант зобов'язується надати гарантію (гарантію платежу № 91 за контрактом № OS4/PR/040 dated 25 May 2005) ALTA, a.s. (бенефіціар), за умовами якої гарант приймає на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність з принципалом за належне виконання принципалом умов Контракту № ОС4/ПР/040 від 25 травня 2005 року, укладеного між принципалом та бенефіціаром. Об'єм відповідальності гаранта не буде перевищувати 1 410 530,85 доларів США.

Пунктом 1.2 договору про надання гарантії передбачено, що згідно умов гарантії гарант буде нести перед бенефіціаром солідарну відповідальність за невиконання принципалом зобов'язань за контрактом з об'ємом відповідальності згідно з п. 1.1 цього договору.

12.12.2005 року позивач-2 надав АТ „ALTA, a.s." гарантію платежу № 91 за контрактом № OS4/PR/040 dated 25 May 2005). При цьому, умовами гарантії було передбачено, що дана гарантія може бути відступлена на користь - CESKOSLOVENSKA OBCHODNI BANKA.

В подальшому до договору про надання гарантії були внесені зміни та доповнення: № 1 від 14.12.2005 року, № 2 від 30.12.2005 року, № 3 від 04.01.2006 року, № 4 від 31.01.2006 року, № 5 від 02.02.2006 року, № 6 від 28.02.2006 року, № 7 від 05.04.2007 року, № 8 від 29.09.2008 року, № 9 від 31.03.2009 року, № 10 від 24.11.2009 року.

Таким чином, зі змінами та доповненнями від 24 листопада 2009, внесеними до гарантії платежу № 91 від 12 грудня 2005 року, АБ „Укргазбанк" взяв на себе безвідкличні зобов'язання виплатити бенефіціару суми, згідно встановленого графіку, загальний розмір яких не перевищує 860 960,93 дол. США по зобов'язанням ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр" перед АО „Чехословацький торговий банк" за контрактом № ОС4/ПР/040 від 25.05.2005 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 29.10.2010 року, 28.07.2011 року та 26.09.2011 року АБ „Укргазбанк" за допомогою міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів SWIFT було отримано вимоги АО „Чехословацький торговий банк", що є правонаступником ALTA, a.s., про оплату чергових платежів за контрактом № ОС4/ПР/040 від 25.05.2005 року.

На виконання умов договору про надання гарантії АБ „Укргазбанк" було сплачено 26.11.2010 року - 394 526,05 дол. США, 16.08.2011року - 217 669,58 дол. США та 13.10.2011 року - 214 124,60 дол. США, а всього 826 320,23 дол. США, що підтверджується випискою з рахунку № 354850220560.840 за період з 12.12.2005 року по 23.12.2011 року.

Відповідно до п. 1.4. договору про надання гарантії, гарант має право на зворотну вимогу до принципала для відшкодування будь-яких понесених витрат, включаючи витрати, не передбачені договором, пов'язаних з виконанням гарантії.

Згідно із п. 3.3 договору про надання гарантії принципал зобов'язаний протягом одного календарного дня відшкодувати гаранту за його першою письмовою вимогою всю суму грошових коштів, які гарант сплатив бенефіціару на підставі гарантії у відповідності до п. 1.1 - п. 1.5 цього договору.

Пунктом 6.1 договору про надання гарантії встановлено, що у разі виконання зобов'язання перед бенефіціаром, гарант набуває право зворотної вимоги до принципала в розмірі виконаного зобов'язання. Принципал зобов'язаний відшкодувати гаранту видатки, понесені в зв'язку з виконанням гарантії, протягом одного банківського дня з дати отримання відповідної вимоги гаранта.

02.12.2010 року, у зв'язку із виконанням АБ „Укргазбанк" своїх зобов'язань за договором гарантії, а саме, сплатою 26.11.2010 року на користь АО „Чехословацький торговий банк" грошових коштів у сумі 394 526,05 дол. США, на адресу ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр" була направлена вимога про відшкодування банку сплачених ним грошових коштів.

Крім того, 20.01.2012 року позивач-2 звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 511/2012 відшкодувати сплачені банком на користь бенефіціара кошти в сумі 826 320,23 дол. США. Дана вимога була отримана відповідачем 27.01.2012 року.

Проте, відповідач вимоги позивача-2 залишив без відповіді та виконання.

Частина перша статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 561 Цивільного кодексу України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Статтею 562 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач-2 виконав свої зобов'язання перед кредитором за вимогами, направленими у строк до закінчення строку дії гарантії, тобто до 07 жовтня 2011 року.

Згідно з приписами ст. 569 Цивільного кодексу України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Таким чином, вірним є висновок місцевого господарського суду, що в силу ст. 569 Цивільного кодексу України та умов договору про надання гарантії, АБ „Укргазбанк" набув право на зворотну вимогу до ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр" у межах суми, сплаченої ним АО „Чехословацький торговий банк", тобто в розмірі 826 320,23 дол. США.

Одночасно, пунктом 5.1 договору про надання гарантії зі змінами та доповненнями № 1 від 14 грудня 2005 року передбачено, що принципал зобов'язаний в строк не пізніше 30 грудня 2005 року оплатити гаранту комісійну винагороду за надання гарантії в розмірі 3 % від суми, на яку видається гарантія, визначеної в п. 1.1 даного договору, що становить по курсу НБУ на день підписання даного договору 213 695,42 грн.

Також, відповідно до п. 5.2 договору про надання гарантії, принципал, починаючи з 11 грудня 2006 року, зобов'язаний щомісячно сплачувати гаранту комісійну винагороду за обслуговування гарантії в розмірі 2 % річних від суми, визначеної в п. 1.1 даного договору, не пізніше останнього банківського дня місяця. Сплату здійснювати в українських гривнях, по курсу НБУ на дату здійснення платежу на рахунок № 3578053 у ВАТ АБ „Укргазбанк", МФО 320478, код ЄДРПОУ 23697280.

Відповідно до ст. 567 Цивільного кодексу України, гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на 23.01.2012 року заборгованість ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр" перед АБ „Укргазбанк" по несплаченій комісійній винагороді за обслуговування гарантії складає 52 966,42 грн.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем за Договором про надання гарантії № 91 від 12.12.2005 року в частині повної та своєчасної виплати гарантії в розмірі 826 320,23 дол. США та комісійної винагороди за обслуговування гарантії, що складає 52 966,42 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо сплати позивачу-2 вищезазначених сум не надав, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 826 320,23 дол. США заборгованості за гарантією та 52 966,42 грн. заборгованості по сплаті комісійної винагороди за обслуговування гарантії є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання гарантії, позивач-2 просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 13 663,01 грн., нарахованої за несвоєчасну сплату комісії за обслуговування гарантії, та 488 588,57 грн. пені за несвоєчасне відшкодування коштів по гарантії.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із п. 4.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов п.п. 3.2., 3.3., 5.1., 5.2., 5.3. договору принципал сплачує на користь гаранта пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки виконання зобов'язання, обчислену від суми невиконаного зобов'язання за кожен день простроки виконання зобов'язань.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, сторони домовляються, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання згідно п.п. 3.2., 3.3., 5.1. договору припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, як вбачається з умов п. 4.1. договору, сторони передбачили нарахування пені за прострочку виконання зобов'язань протягом одного року.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання гарантії, провівши відповідні розрахунки, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 13 663,01 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за обслуговування гарантії та 488 588,57 грн. пені за несвоєчасне відшкодування коштів по гарантії є арифметично вірними, законними та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунками позивача.

У своїй апеляційні скарзі скаржник посилається на відсутність згоди гаранта на відступлення ALTA, a.s. на користь АО „Чехословацький торговий банк" прав за контрактом та гарантією, а також на відсутність протягом строку дії гарантії будь-яких вимог бенефіціара до гаранта щодо погашення заборгованості.

Однак, вищевказані твердження відповідача є помилковими та спростовуються наявними в матеріалах справи документами, з огляду на наступне.

Умовами гарантії № 91 від 12.12.2005 року було передбачено, що дана гарантія може бути відступлена на користь - CESKOSLOVENSKA OBCHODNI BANKA.

Крім того, відповідно до п. 1.1 договору про надання гарантії зі змінами та доповненнями № 10 від 24.11.2009 року гарант зобов'язується надати гарантію (гарантію платежу № 91 за контрактом № ОС4/ПР/040 від 25 травня 2005 року), укладеному з ALTA, a.s., АО „Чехословацький торговий банк" у зв'язку із відступленням заборгованості по контракту.

При цьому, сплата позивачем-2 грошових коштів на користь нового бенефіціара - АО „Чехословацький торговий банк" свідчить про погодження гарантом відступлення прав за гарантією.

Також, як зазначалося вище, 29.10.2010 року, 28.07.2011 року та 26.09.2011 року АБ „Укргазбанк" за допомогою міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів SWIFT було отримано вимоги АО „Чехословацький торговий банк", що є правонаступником ALTA, a.s., про оплату чергових платежів за контрактом № ОС4/ПР/040 від 25.05.2005 року, що спростовує твердження відповідача про відсутність протягом строку дії гарантії будь-яких вимог бенефіціара до гаранта щодо погашення заборгованості.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи скаржника не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 27.03.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Плисецький гранітний кар'єр" на рішення господарського суду Київської області від 27.03.2013 року у справі № 19/037-12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 27.03.2013 року у справі № 19/037-12 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 19/037-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 24.09.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Руденко М.А.

Пономаренко Є.Ю.