Ухвала суду № 33642955, 30.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 липня 2013 року Справа № 5015/1632/12

Вищий господарський суд України у складі судді колегії суддів:

головуючого:Шевчук С.Р.,суддів:Бакуліної С.В., Заріцької А.О., Першикова Є.В., Плюшка І.А.,розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк",

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2013у справі№5015/1632/12за позовом Приватного підприємства "Лада-Плюс"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц"; 2.Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" провизнання договорів недійсними та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2012 у справі №5015/1632/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2012, позов задоволено повністю; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13.05.2011, укладений між Приватним підприємством "Лада-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Галанюк Н.Я., зареєстрований в реєстрі за номером 329, на підставі якого відчужено земельну ділянку за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, кадастровий номер 4622785700:03:001:0004; визнано право власності Приватного підприємства "Лада-Плюс" на земельну ділянку за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, кадастровий номер 4622785700:03:001:0004; визнано незаконним та скасовано державний акт серії ЯЛ №685926 на право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" на земельну ділянку за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська кадастровий номер 4622785700:03:001:0004; визнано недійсним договір іпотеки від 24.05.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" та Публічним акціонерним товариством "Марфін Банк", що посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Котик Н.В., зареєстрований в реєстрі на номером 1374, в частині передання в іпотеку земельної ділянки за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, кадастровий номер 4622785700:03:001:0004.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2013 у справі №5015/1632/12, в якій заявник просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2011 у справі №5019/1656/11, від 09.11.2011 у справі №14/57пд/2011(6/301пд), від 24.12.2012 у справі №5015/1410/12, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини третьої статті 92, частини першої статті 215, пункту 1 частини другої статті 16, частини першої статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 5 Закону України "Про іпотеку", внаслідок чого, як стверджує заявник, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 12.03.2013 у справі №5015/1632/12, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності позивача на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності відповідача-1 на земельну ділянку, визнання недійсним договору іпотеки, з огляду на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено за відсутності попередньої письмової згоди позивача (власника), поза його волею, що свідчить про вчинення правочину без необхідного обсягу цивільної дієздатності та за відсутності відповідного волевиявлення юридичної особи, що є підставою для визнання недійсним даного правочину в порядку статей 203, 215 ЦК України, та відповідно визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку як такого, що виданий на підставі недійсного правочину. Оскільки внаслідок недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідач-1 не набув права власності на спірну земельну ділянку, тому він не мав права укладати з відповідачем-2 договір іпотеки.

Водночас у постанові від 09.11.2011 у справі №14/57пд/2011(6/301пд), на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові щодо визнання недійсним іпотечного договору, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи стосовно того, що іпотекою забезпечено виконання кредитного зобов'язання та іпотекодавець довів правомірність володіння предметом іпотеки, про що свідчить державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

У постанові від 24.12.2012 у справі №5015/1410/12 суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності відповідача-1 на земельну ділянку, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено без згоди позивача (власника) з дефектом волі, що свідчить про порушення встановлених законодавством необхідних вимог для чинності правочину, зокрема необхідного обсягу цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину, що є підставою для визнання договору недійсним в порядку статей 203, 215 ЦК, та відповідно визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку як такого, що виданий на підставі недійсного правочину. Оскільки внаслідок недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідач-1 не набув права власності на спірну земельну ділянку, тому він не мав права укладати з відповідачем-2 договір іпотеки. Щодо вимог про визнання права власності на спірну земельну ділянку за позивачем суд касаційної інстанції виходив з того, що право власності на спірну земельну ділянку не втрачено позивачем та зберігається за ним.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних підстав позову, та встановлених судом фактичних обставин справи, а також обставин залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків та застосував відповідні норми матеріального права.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 22.12.2011 у справі №5019/1656/11, на яку посилається заявник, не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки судом касаційної інстанції скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Марфін Банк" у допуску справи №5015/1632/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.ШевчукСуддіС.Бакуліна А.Заріцька Є.Першиков І.Плюшко