Ухвала суду № 33642956, 22.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 липня 2013 року Справа № 5015/2286/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Малетича М.М., Заріцької А.О., Кота О.В., Панової І.Ю., Першикова Є.В.,розглянувши заявуГенерального прокурора Українипро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 10.04.2013у справі № 5015/2286/12за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок"до1. Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні міста Львова; 2. Львівської міської радиза участюПрокуратури міста Львовапро визнання спільної часткової власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2012 у справі № 5015/2286/12 позов задоволено; визнано право спільної часткової власності Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" на приміщення в окремо стоячій будівлі колишнього гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2; здійснено розподіл часток в спільній частковій власності Львівської міської ради та позивача на вказане приміщення в розмірі: за позивачем - 77/100, за Львівською міською радою - 23/ 100; визнано за позивачем право власності на частку в розмірі 77/100 в спірній будівлі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2012 у справі № 5015/2286/12 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі № 5015/2286/12 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Генеральним прокурором України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі № 5015/2286/12, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 19.07.2012 у справі № 1/5005/12094/2011(12/167) та від 20.10.2011 у справі № 5020-2/033-198/2011, мотивовано неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 778 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 10.04.2013 у справі № 5015/2286/12, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання права спільної часткової власності позивача (орендаря) та відповідача-2 на відповідну будівлю, здійснення розподілу часток у спільній частковій власності в розмірі: за позивачем - 77/100, за відповідачем - 23/ 100 та про визнання за позивачем права власності на частку в розмірі 77/100 в спірній будівлі. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених місцевим господарським судом обставин справи про те, що: позивачем було здійснено поліпшення орендованого ним нежитлового приміщення за згодою орендодавця (відповідача-1), в результаті якого було створено нову річ; згода міської ради (відповідача-2) не була необхідною, оскільки остання не була власником спірного приміщення (право власності належним чином не було оформлено); здійснене позивачем покращення речі становить - 77 % у загальній вартості спірної будівлі.

Водночас у постанові від 19.07.2012 у справі № 1/5005/12094/2011(12/167) суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову про визнання права власності на частину орендованого нежитлового приміщення, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що за наслідками здійсненого позивачем ремонту вказаного приміщення нову річ створено не було; внаслідок проведеного ремонту основні властивості спірного приміщення не змінилися.

У постанові від 20.10.2011 у справі № 5020-2/033-198/2011, суд касаційної інстанції скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій виходив з того, що внаслідок поліпшення способом реконструкції нежилого вбудованого приміщення, здійсненого позивачем, нової речі створено не було, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на частину офісних приміщень та застосування до спірних правовідносин статті 778 Цивільного кодексу України та частини четвертої статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Генеральному прокурору України у допуску справи № 5015/2286/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяМ. Малетич Судді А. Заріцька О. Кот І. Панова Є. Першиков