Ухвала суду № 33594991, 20.09.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/1778/13-ц Провадження № 22-ц/795/2173/2013 Головуючий у I інстанції -Галич А.І. Доповідач - Шарапова О. Л.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШарапової О.Л.суддів:Литвиненко І.В., Шитченко Н.В.при секретарі:Зіньковець О.О.за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного сумісного майна та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частину будинку,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити його позовні вимоги та частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_7, та визнати за ним право власності на 1/2 частину будинку, що знаходиться в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені , зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково : визнано за ОСОБА_7 право власності на 67/100 частин жилого будинку з надвірними будівлями по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнано за ОСОБА_5 право власності на 33/100 частин жилого будинку з надвірними будівлями по ІНФОРМАЦІЯ_1; проведений реальний поділ вказаного домоволодіння відповідно до варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № С-153 від 20 червня 2013 року; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 компенсацію за переотриману частку у майні в сумі 25025 грн.. Згідно з варіантом № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № С-153 від 20 червня 2013 року виділено у власність ОСОБА_7 :

- прибудову «а-1» вартістю 52856 грн.,

- погріб «Пг» під будинком «А-2» вартістю 1965 грн.,

- житловий будинок «А-2» на 1 поверсі приміщення 1-2, 1-3, 1-7 площею 29,3 кв.м. вартістю 76065 грн.,

- по другому поверху будинку «А-2» приміщення 1-11, 1-12, 1-15 площею 43,0 кв.м. вартістю 111632 грн.,

- крильце Кр-1 вартістю 1547 грн.,

- частину гаража Б-1 розміром 3,6 х 5,15 м. вартістю 36456 грн.,

- погріб Пг-1 під гаражем Б-1 вартістю 22857 грн.,

- 66% воріт з хвірткою та двох огорож вартістю 9345 грн., а всього на суму 312 723 грн., що становитиме 31/50 частини у спільній частковій власності на житловий будинок при офіційній реєстрації часток сторін;

виділено у власність ОСОБА_5:

- по житловому будинку А-2 по першому поверху приміщення 1-4, 1-5, 1-6 площею 29,1 кв.м., вартістю 75546 грн.,

- по житловому будинку А-2 другий поверх приміщення 1-13, 1-14 площею 20,9 кв.м. вартістю 54258 грн.,

- частину гаража Б-1 розміром 7,5 х 3,85 м вартістю 60551 грн.,

- 34% воріт з хвірткою та двох огорож вартістю 4814 грн., а всього на загальну суму 196 169 грн., що становитиме 19/50 частини при офіційній реєстрації у спільній частковій власності на житловий будинок;

зобов'язано ОСОБА_7 та ОСОБА_5 провести переобладнання в будинку.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Апелянт посилається на те, що предметом особистої приватної власності відповідно до договору дарування від 12 січня 1996 року є будівельні матеріали, які були використані під час будівництва, будинок був зданий в експлуатацію та проведена його державна реєстрація в 2012 році, а тому об»єктом права спільної сумісної власності є будинок в цілому і при цьому частки сторін є рівними. Апелянт вказує на те, що при проведенні експертизи було взято за основу вартість всього житлового будинку станом на сьогоднішній день та не виділено окремо вартість внутрішніх робіт та комунікацій проведених в будинку вже після того, як він був збудований в цілому. Апелянт зазначає, що позовні вимоги про реальний розподіл жилого будинку є передчасними до остаточного вирішення питання щодо розміру часток у праві власності на жилий будинок з надвірними будівлями.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 06 листопада 1976 року по 08 травня 2013 року.

12 січня 1996 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 був укладений договір дарування , згідно з яким ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_7 прийняла у дар незакінчений будівництвом будинок готовністю 45.6% по ІНФОРМАЦІЯ_1; вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 3 -80.

Актом від 04 січня 2002 року жилий будинок з надвірними будівлями по ІНФОРМАЦІЯ_1 був прийнятий в експлуатацію; вказаний акт затверджений рішення виконкому Прилуцької міської ради № 529 від 22 січня 2002 року.

07 грудня 2012 року ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право власності на жилий будинок з надвірними будівлями по ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення виконкому Прилуцької міської ради № 529 від 22 січня 2002 року.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № С-153 від 20 червня 2013 року частка недобудованого житлового будинку подарованого ОСОБА_7 згідно договору дарування від 12 січня 1996 року при його будівельній готовності на той час 45,6% від завершеного будівництва житлового будинку з господарсько-побутовими приміщеннями та спорудами по ІНФОРМАЦІЯ_1 на час проведення експертизи становить 33%; загальний розмір жилого будинку як на момент укладання договору дарування від 12 січня 1996 року, так і на момент проведення експертизи становить 7.95 м. Х 9.75 м; загальний розмір прибудови як на момент укладання договору дарування від 12 січня 1996 року, так і на момент проведення експертизи становить 2.85 м Х 8.45 м.

Рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради № 371 від 30 липня 2013 року надано дозвіл на переобладнання та перепланування жилого будинку по ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № С-153 від 20 червня 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов висновку, що майно, яке отримала ОСОБА_7 у дар , істотно збільшилась за час шлюбу за рахунок спільних коштів сторін, а тому є об»єктом спільної сумісної власності подружжя, а при його поділі частка ОСОБА_7 має бути збільшена на суму вартості отримано у дар майна.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який узгоджується з матеріалами справи та приписами законодавства.

Доводи апелянта про те, що предметом особистої приватної власності відповідно до договору дарування від 12 січня 1996 року є будівельні матеріали, які були використані під час будівництва, будинок був зданий в експлуатацію та проведена його державна реєстрація в 2012 році, а тому об»єктом права спільної сумісної власності є будинок в цілому і при цьому частки сторін є рівними, апеляційний суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі.

Доводи апелянта про те, що при проведенні експертизи було взято за основу вартість всього житлового будинку станом на сьогоднішній день та не виділено окремо вартість внутрішніх робіт та комунікацій проведених в будинку вже після того, як він був збудований в цілому не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки висновок експерта є повним та обґрунтованим; в ході розгляду справи судом першої інстанції клопотання про призначення повторної експертизи не заявлялося; договір дарування від 12 січня 1996 року, згідно з яким ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_7 прийняла у дар незакінчений будівництвом будинок готовністю 45.6% по ІНФОРМАЦІЯ_1,є чинним.

Доводи апелянта про те, що позовні вимоги про реальний розподіл жилого будинку є передчасними до остаточного вирішення питання щодо розміру часток у праві власності на жилий будинок з надвірними будівлями, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи є довільним тлумаченням правових норм.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: