Рішення № 33595022, 20.09.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 733/461/13-ц Провадження № 22-ц/795/1770/2013 Головуючий у I інстанції - Овчарик В. М. Доповідач - Литвиненко І. В.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛитвиненко І.В.суддів:Шарапової О.Л., Шитченко Н.В. при секретарі:Рудик І.І.за участю:ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6, прокурора Копистко Н.В., представника позивача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на рішення Ічнянського районного суду від 06 червня 2013 року по справі за позовом прокурора Ічнянського району в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_6,

в с т а н о в и в:

В лютому 2013 р. прокурор Ічнянського району в інтересах держави в особі ПАТ «ДОБУ» звернувся з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до п. 1.2. кредитного договору № 293, укладеного між ПАТ „ДОБУ" і ОСОБА_6 20.11.2007 року на суму 150000 грн. строком до 19.11.2017 року.

Рішенням суду позов задоволено повністю. Суд звернув стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 20.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Ічнянського районного нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого у реєстрі за № 3323/60, - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20.11.2007 року № 293, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6, у розмірі 181 298,6 грн., встановив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" із встановленням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 220000 грн., та стягнув з ОСОБА_5 на користь держави 1812,99 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права, для встановлення істини по справі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 полягають у тому, що судом першої інстанції порушені її процесуальні права щодо можливості її участі в судових засіданнях. Апелянт також зазначає, що вона укладала договір з ВАТ „ДОБУ" і ПАТ „ДОБУ" не може ставити питання виконання нею договору, якого ПАТ „ДОБУ" не підписувало, і термін погашення кредиту є 19.11.2017 року, а тому вимоги банку є передчасними. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_5 звертається увага на те, що відсутній висновок суб'єкта оціночної діяльності щодо оцінки вартості заставного майна, що ні ОСОБА_6, ні вона не отримували вимоги про усунення порушень по кредитному договору, що сума заборгованості нарахована банком складає 250298,6 грн., а прокурором заявлено вимоги щодо заборгованості лише в розмірі 181298,6 грн., що поручитель несе відповідальність за невиконання боржником тільки основного боргу, і що рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 14.09.2009 року вже було відмовлено в позові банку до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду через порушення норм процесуального законодавства.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 зводяться до того, що ПАТ «ДОБУ» не виконав умови договорів і діяло в порушення фінансової дисципліни при вчиненні операцій з активами, майном та капіталами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ВАТ „ДОБУ" та ОСОБА_6 20.11.2007 року був укладений кредитний договір № 293 на суму 150000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16,5 % річних з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 19.11.2017 року (а.с. 5-6).

Додатковим договором № 01 від 20.11.2007 року до кредитного договору № 293 було визначено, що банк надає ОСОБА_6 кредит (транш) у сумі 138000 грн. та встановлений строк повернення позичальником отриманого кредиту 19.11.2017 року.

З копії видаткового касового ордера № 2 від 20.11.2007 року вбачається, що ОСОБА_6 отримав кредит у сумі 138000 грн.

В забезпечення виконання вказаного кредитного договору, 20.11.2007 року був укладений іпотечний договір між ВАТ „ДОБУ" та ОСОБА_5, предметом якого є АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.1992 року і оцінена сторонами у сумі 220000 грн. (а.с. 7-9).

ОСОБА_6 не виконував взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору, порушував строки сплати за кредитом, сплачував лише частково відсотки, не сплачував обумовлені платежі за основним кредитом, у зв'язку з чим станом на 02.10.2008 року виникла заборгованість у сумі 138000 грн., яка рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 14.09.2009 року була стягнута з ОСОБА_6 Як пояснила представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції, за цим рішенням видавався виконавчий лист, але він на даний час не виконаний.

ОСОБА_6 борг не сплатив і станом на 31.05.2013 року за ним рахується заборгованість у сумі 181298,60 грн., яка складається з боргу по кредиту у розмірі 69000 грн., простроченому кредиту у розмірі 69000 грн., пені по простроченому кредиту у розмірі 11472,42 грн., прострочених відсотків у розмірі 26902,93 грн., пені по простроченим відсоткам 4923,25 грн.

Посилаючись на п.п. 1.2., 4.2.2. кредитного договору № 293 від 20.11.2007 року, п.4.2 договору іпотеки від 20.11.2007 року, ПАТ „ДОБУ" просило звернути стягнення заборгованості у сумі 181298,60 грн. на предмет іпотеки, а саме квартиру, яка належить на праві власності ОСОБА_5 і встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" із встановленням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 220000 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за кредитним договором від 20.11.2007 року повинні виконуватися належним чином, а у разі невиконання даних зобов'язань банк має право звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено іпотечним договором.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають матеріалам справи та положенням Закону України „Про іпотеку".

Твердження ОСОБА_5 про те, що вона та ОСОБА_6 ні в яких договірних відносинах не перебувають з ПАТ „ДОБУ" оскільки договори вони укладали з ВАТ „ДОБУ" спростовуються змінами до Статуту ВАТ «ДОБУ», затвердженими постановою КМУ від 06.06.2011 року № 50, згідно до яких тип банку з відкритого акціонерного товариства змінився на публічне акціонерне товариство відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», що не можна вважати реорганізацією чи ліквідацією установи, а лише її перейменуванням, і це не впливає на дійсність договорів, які укладались ВАТ „ДОБУ" з ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_5 на строк дії кредитного договору до 19.11.2017 року не є підставою для відмови у позові, так як п. 4.3.3. кредитного договору від 20.11.2007 року № 293 передбачено, що у разі порушення умов цього договору та/або договору іпотеки, позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами, комісійних винагород та штрафних санкцій. В суді встановлено, що ОСОБА_6 не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором і це є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення терміну, на який був виданий кредит.

Доводи ОСОБА_5 стосовно того, що вона та ОСОБА_6 не отримувала вимоги про усунення порушень, не відповідають обставинам справи, оскільки в матеріалах справи мається така вимога від 28.03.2011 року на ім'я ОСОБА_5 і акт від 13.06.2011 року, яким зафіксована відмова ОСОБА_5 від отримання цієї вимоги (а.с.16-17), а актом від 10.06.2011 року зафіксована передача вимоги ОСОБА_6

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, тобто зобов'язання по поверненню сум, обумовлених кредитним договором ( за даним договором це тіло кредиту, відсотки, пеня), а тому посилання ОСОБА_5 на те, що вона як поручитель несе відповідальність за не виконання боржником зобов'язань в межах тільки основного боргу, є безпідставним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 наголошує на тому, що при наявності рішення апеляційного суду Чернігівської області від 14.09.2009 року про відмову у позові ВАТ „ДОБУ" до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки, повторне звернення з такими ж вимогами є неможливим. Однак, як убачається з вказаного рішення та позовних вимог ПАТ „ДОБУ", з часу ухвалення рішення збільшилась сума заборгованості, ОСОБА_6 не виконує умов кредитного договору і у банка виникло право на звернення до суду з даним позовом.

Посилання апелянта ОСОБА_6 на те, що ПАТ «ДОБУ» само не виконує умов кредитного договору та договору іпотеки, діяло в порушення фінансової дисципліни при вчиненні операцій з активами, майном та капіталами є необґрунтованим та бездоказовим.

Щодо тверджень апелянта ОСОБА_5 про невідповідність загальної суми заборгованості, яка вказана в рішенні суду, сумі складових заборгованості, то вони є обґрунтованими. Дійсно, в абзаці одинадцятому мотивувальної частини, суд першої інстанції зазначає про те, що станом на 31.05.2013 року заборгованість за кредитним договором становить 181298,60 грн., але сума складових цієї заборгованості, про які вказує суд, а саме: 138000 грн. - тіло кредиту, 69000 грн. - прострочений кредит, 11472,42 грн. - пеня по простроченому кредиту, 26902,93 грн. прострочені відсотки, 4923,25 грн. - пеня по простроченим відсоткам, - становить 250298,60 грн., що не відповідає дійсності. Вказана помилка сталась у зв'язку з тим, що суд не правильно визначився з розміром заборгованості за тілом кредиту і взяв з розрахунку заборгованості, яку надав банк (а.с.95), всю суму заборгованості за тілом кредиту 138000 грн., яка складається з двох частин: з боргу по несплаченому кредиту 69000 грн. і боргу по простроченому кредиту 69000 грн. У зв'язку з такою помилкою, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність змінити рішення суду в частині внесення змін в одинадцятий абзац мотивувальної частини рішення, замінивши вислів „з яких 138000 грн. - тіло кредиту" на „з яких 69000 грн. - тіло кредиту".

Відповідно до ст.303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 3 ст.303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

Так, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України при вирішенні питання про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки-шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеною суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Як убачається з резолютивної частини рішення, суд вказав лише загальний розмір заборгованості і не вказав його складові, а також визначив початкову ціну предмета іпотеки 220000 грн. Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду і приведення резолютивної частини рішення відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

В іншій частині, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судовому рішенні, іншими доводами апеляційних скарг не спростовуються, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4 , ст. 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ічнянського районного суду від 06 червня 2013 року змінити, доповнивши абзац другий резолютивної частини наступним: „яка складається з боргу по кредиту в розмірі 69000 грн., простроченого кредиту в розмірі 69000 грн., пені по простроченому кредиту в розмірі 11472,42 грн., суми прострочених відсотків в розмірі 26902,93 грн., пені по простроченим відсоткам в розмірі 4923,25 грн." , абзац третій замість слів «у розмірі 220000 грн.» замінити на « на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій», в одинадцятому абзаці мотивувальної частини рішення вислів „ з яких 138000 грн. - тіло кредиту" замінити на „ з яких 69000 грн. - тіло кредиту".

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: