Ухвала суду № 33586297, 20.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4184/13-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С. Провадження № 22-ц/780/5342/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.Категорія 26 20.09.2013

УХВАЛА

Іменем України

19 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого -Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Баліна П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ПАТ «ПроКредит Банк» звернулося до суду з зазначеним позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 1.34042/2937 від 17.08.2007 року в сумі 403 759,16 грн., з яких борг по капіталу становить 270 397,59 грн., борг по процентам по графіку - 2 984,75 грн., борг по процентам за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом - 8 784,55 грн., борг по пені - 121 59,27 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2013 року вказаний позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 294 558,32 грн. та судові витрати 3 441 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять змінити рішення в частині сум боргу по капіталу та процентах та суми пені, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 01.11.2006 року між ЗАТ "ПроКредит" та ОСОБА_2 укладено рамкову угоду № 2937, якою відкрито останньому кредитну лінію на 120 місяців.

Крім того, 01.11.2006 року між ЗАТ "ПроКредит" та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за якими остання солідарно поручилася за виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_2, які виникають з вказаної вище угоди та інших договорів про надання траншу, графіків повернення кредиту і сплати відсотків та ін.

17.08.2007 року ЗАТ "ПроКредит" та ОСОБА_2 уклали договір про надання траншу № 1.34042/2937 з додатками, відповідно до умов якого на підставі вказаної рамкової угоди ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 80 000 дол. США зі сплатою 14 % річних строком на 72 місяці до 19 серпня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, однак ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконували, в зв'язку з чим виникла заборгованість. Тому банк направив боржникам вимоги про погашення заборгованості, які отримали їх належним чином.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ "ПроКредит банк" розрахунку про наявність заборгованості по процентах по графіку не надав, а тому відмовляє в задоволенні цих вимог. Крім того, враховуючи вимоги ст. 258 ЦК України про встановлення позовної давності в один рік щодо пені та скрутне матеріальне становище боржників, суд зменшив розмір пені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції повністю.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовується положення про договір позики.

У ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення поверненої чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, за договором або законом.

Таким чином суд першої інстанції правильно прийшов до висновків про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 суми боргу, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконання боржниками своїх зобов'язань, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Також місцевим судом було правомірно зменшено розмір пені, з урахуванням матеріального стану боржників, а саме з 121 592,27 грн. до 30 000 грн., а тому доводи апелянтів про неправомірне нарахування та стягнення пені є необґрунтованими.

Крім того, доводи відповідачів стосовно зменшення ставки, по якій розраховувалась пеня є безпідставними, оскільки така ставка погоджена сторонами в кредитному договорі.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів отримання ОСОБА_2 грошей за кредитним договором спростовуються копією меморіального ордеру про перерахування грошових коштів у сумі 80 000 дол. США на рахунок позичальника, номер якого зазначається в договорі траншу, а також частковим погашенням наданого їм кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

А тому, доводи апеляційної скарги про нікчемність кредитного договору у зв'язку з відсутністю підписів ОСОБА_2 на всіх аркушах кредитного договору та відсутність підписів ОСОБА_3 на будь-яких документах крім договору поруки апеляційний суд вважає безпідставними та не бере до уваги, оскільки відповідачі вимог про визнання недійсним цього договору в суді першої інстанції не заявляли.

Крім того, посилання в апеляційній скарзі про штучне збільшення позивачем відсотків у розрахунках про заборгованість за кредитним договором на 1,6 % річних також є необґрунтованими, оскільки відповідачами вказані обставини в суді першої інстанції не зазначались, а розрахунки або інші належні докази в обґрунтування вищевказаного не надавались.

Колегією суддів також вважає безпідставними посилання апелянтів на порушення позивачем Закону України «Про захист прав споживачів», а саме про позбавлення їх законного права на усунення порушення умов договору споживчого кредиту, оскільки боржники не були позбавлені можливості виконати свої зобов'язання перед кредитором після отримання вимог про погашення заборгованості.

Інших вагомих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на його законність і обґрунтованість, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий: Я.С. Мельник

Судді: Л.А. Волохов

Ю.О. Матвієнко