Ухвала суду № 33586457, 20.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1018/7252/12 Головуючий у І інстанції Проць Т.В.Провадження № 11/780/806/13 Доповідач у 2 інстанції ГоворухаКатегорія 3 20.09.2013

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року. м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області:

Головуючого судді Говорухи В.І.

суддів Габрієля В.О., Капічон О.М.

за участю прокурора Скрипки І.М.,

засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Жуківці Обухівського району Київської області, що працює на посаді сторожа в школі с. Жуківці Обухівського р-ну Київської області, має на утриманні двох дітей, проживає: за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

засудженого за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 /десять/ років позбавлення волі.

Згідно вироку, ОСОБА_1 27 липня 2012 року близько 22 год. 45 хвилин знаходячись в приміщенні літньої кухні на території власного подвір'я, що розташоване в АДРЕСА_1 на побутовому ґрунті під час сварки, що раптово виникла між ним та його братом ОСОБА_5, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання сусільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті людині, наніс ОСОБА_5 щонайменше 4 удари дерев'яною господарською скалкою в область потилиці, а потім діючи з особливою жорстокістю, що полягала в завданні ОСОБА_5 особливих фізичних страждань, облив його речовиною, що| відноситься до категорії світлих нафтопродуктів, та використовуючи сірники, запалив, проте, останній вибіг з приміщення літньої кухні та скориставшись водою з колонки розташованої на подвір'ї, загасив полум'я. В подальшому ОСОБА_5 з отриманими тілесними ушкодженнями було доставлено до лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2 хвилин він помер.

Згідно висновку судово - медичного експерта № 15 ВЕ від 14.09.2012 року, ОСОБА_5 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді термічних опіків полум'ям близько 80 % поверхні тіла, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки, крововиливу в м'які тканини голови тьмяно-потиличної ділянки, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року від отриманих ним опіків та розвитку поліорганної недостатності.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор в апеляції та доповненнях до неї просив вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді 12-ти років позбавлення волі.

В обґрунтування своєї позиції прокурор зазначає, що суд 1-ї інстанції не в повній мірі врахував обставини скоєного та особу засудженого, який скоїв злочин в стані алкогольного сп'яніння, свою вину не визнав. Під час досудового слідства неодноразово змінював свої покази.

В апеляції захисник ОСОБА_4 просив вирок суду скасувати, а справу, направити прокурору для проведення додаткового розслідування. Обґрунтовує апеляція тим, що вина засудженого в інкримінованому йому злочині не доведена, що зібрані матеріали не можуть слугувати підставою для обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, скільки докази зібрані під час досудового слідства зібрані з порушенням норм кримінально-процесуального закону і за відсутності захисника, участь якого повинна бути обов'язковою. Тому, на думку апелянта, суд прийшов до передчасного висновку про наявність в діях засудженого складу злочину, який йому було інкриміновано.

В апеляції на вирок районного суду захисник ОСОБА_2 просив вирок суду скасувати та постановити новий, яким засудженого ОСОБА_1 виправдати, оскільки його вина в умисному вбивстві не доведена. Вказує в апеляції на те, що при проведенні досудового слідства до ОСОБА_1 для отримання показів застосовувався фізичний тиск, крім того засудженому не було надано захисника, чим порушено його право на захист, а тому всі докази отримані на даній стадії, захисник вважає їх такими, що отримані незаконним шляхом.

В своїм апеляції на вирок потерпіла ОСОБА_3 просила вирок суду скасувати, а ОСОБА_1 виправдати. Апелянт зазначає, що винним вона його не вважає, оскільки ОСОБА_1 не мав умислу на вбивство потерпілого. Крім того, суд належним чином не вмотивував своє рішення, яким прийшов до висновку про винність засудженого в умисному вбивстві та яким засудив ОСОБА_1 за вчинений злочин.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора та заперечував проти задоволення апеляцій захисників та потерпілої, пояснення засудженого, його захисника та потерпілої, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, просили вирок скасувати та виправдати засудженого, вивчивши матеріали справи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно до вимог ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з особливою жорстокістю.

Вина ОСОБА_1 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з особливою жорстокістю доведена зібраними по справі доказами, які були досліджені під час судового розгляду, а саме, показами свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, протоколом огляду місяця події від 28.07.2012 року, актом пожежі від 28.07.2012 року, протоколом огляду місця події від 06.08.2012 року, журналом запису звернень про невідкладну медичну допомогу щодо звернень про надання невідкладної допомоги, висновком судово медичної експертизи №15 ВЕ від 14 вересня 2012 року про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень та причини смерті, висновком судової молекулярно-генетичної-дактилоскопічної експертизи № 6-64/20-709 від 15.10.2012 року, висновком судово-імунологічної експертизи № 158 від 04.09.2012 року та іншими зібраними по справі доказами.

Всупереч міркуванням апелянтів, суд першої інстанції з достатньою повнотою, всебічно, об'єктивно та неупереджено дослідив надані докази, повно та правильно виклав їх, в тому числі і твердження засудженого, покладені ним в основу апеляції, у вироку, проаналізував згадані суперечливі докази в їх сукупності та надав їм оцінку в плані відносності, допустимості, достовірності та достатності для висновку по суті справи і на цих підставах прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_1 за описаних у вироку обставин злочину, передбаченого п. 4 ч.2 ст. 115 КК України, переконливо обґрунтувавши та вмотивувавши посиланнями на конкретні матеріали справи.

Насправді, висновок суду про вчинення злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України саме ОСОБА_1 ґрунтується не лише на наведених у вироку доказах, а і на показах самого засудженого, який під час досудового слідства хоча і неодноразово міняв свої покази, кожен раз вказуючи на різні обставини, які тим чи іншим чином пом'якшують його вину, разом з тим не заперечував наявність між ними в той вечір конфлікту, відсутність у потерпілого тілесних ушкоджень до конфлікту, нанесення ним декількох ударів дерев'яною скалкою по голові потерпілого, відсутність на подвір'ї сторонніх осіб. Всі ці обставини наряду з визнанням під час досудового слідства засудженим своєї вини детально проаналізовані судом 1-ї інстанції і оскільки ці докази були послідовними, логічними, переконливими, узгодженими між собою, підтверджені незацікавленими у справі експертами та медичною документацією потерпілого, то суд першої інстанції правильно визнав їх достовірними і достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства при обтяжуючих обставинах.

Правильно встановивши фактичні обставини справи суд дав їм вірну юридичну оцінку і обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_1 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, тому доводи апеляції потерпілої про відсутність в діях ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину є безпідставними і спростовуються наведеними в оскаржуваному вироку доказами.

Що ж стосується доводів в апеляціях про порушення під час досудового слідства права обвинуваченого на захист то на думку колегії суддів вони є некоректними, не обгрунтованими та суперечать матеріалам справи. Уже під час першого допиту в якості підозрюваного, 28 липня 2012 року, приймав участь захисник (а.с. 168 т.2), в подальшому ще два захисники приймали участь в досудовому розслідуванні та під час розгляду справи в судовому засіданні.

Скарги засудженого на дії слідчого, зокрема вчинення на нього тиску, були суду першої інстанції відомі, перевірялись під розгляду справи в судовому засіданні, однак свого підтвердження не знайшли і суд обґрунтовано не прийняв їх до уваги.

Відносно ж справедливості призначеного засудженому покарання, то, всупереч міркуванням прокурора, у цьому конкретному випадку, вирішуючи питання про вид та розмір покарання, належного застосувати до ОСОБА_1, суд, і це прямо вказано у вироку, врахував конкретні обставини справи, в тому числі і наявні пом'якшуючі відповідальність обставини, а саме з'явлення з зізнанням, наявність сім`ї, позитивні характеристики з місця роботи та проживання, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його ставлення до скоєного, думку потерпілої ОСОБА_3 щодо призначення покарання.

Всупереч твердженню прокурора обтяжуючі покарання обставини у справі відсутні. Те, що ОСОБА_1 під час вчинення злочину перебував в стані алкогольного сп'яніння доказами не підтверджено і обґрунтовано судом не прийнято до уваги.

За таких обставин призначене засудженому покарання не може бути визнане явно несправедливим як внаслідок надмірної м'якості, на чому помилково наполягає прокурор, так і внаслідок надмірної суворості.

Отже, вирок суду є законним, обґрунтованим та справедливим, зміні чи скасуванню він не підлягає, тому апеляції прокурора та засудженого слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Головуючий

Судді