Ухвала суду № 33450626, 10.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/753/13-ц Головуючий у І інстанції Войнаренко Л.Ф.Провадження № 22-ц/780/4276/13 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 26 10.09.2013

УХВАЛА

Іменем України

09 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Білоконь О.В.,

суддів: Фінагєєва В.О., Антоненко В.І.,

при секретарі - Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 червня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1, та просив стягнути з неї 120168,25 дол. США заборгованості за кредитним договором №11309235000 від 4 березня 2008 року, що еквівалентно 960504,81 грн. , з яких 72000,01 дол. США - заборгованість за кредитом, 40258,01 дол. США - заборгованість по відсотках за користування кредитом, та 21232 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 41903,46 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

В обгрунтування позову зазначив, що банк виконав свої зобов»язання, перерахувавши на рахунок від подача кредитні кошти, однак відповідач неналежним чином виконує свої зобов»язання за вказаним кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 червня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 120160,25 дол. США заборгованості за кредитним договором, що еквівалентно 960504,81 грн. та судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності висновків суду обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без розгляду.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконувала належним чином своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням ), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договорами, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 04 березня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір №11309235000, згідно з яким відповідач отримала кредит на суму 75000 дол. США, що еквівалентно 378750,00 грн., зі сплатою 12,4 % за користування кредитом на строк до 04 січня 2023 року. Відповідачка зобов»язувалась погашати кредит щомісячно згідно графіку.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв»язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов»язань за кредитним договором, утворилась заборгованість у розмірі 120168,25 дол. США, що еквівалентно 960504,81 грн., з яких: 72000,01 дол. США заборгованості за кредитом, що еквівалентно 575496,08 грн., 40258,01 дол. США заборгованість по відсотках за користування кредитом, що еквівалентно 321782,27 грн., 21232 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також 41903,46 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

Отже, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 526, 1048 ЦК України та дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог, оскільки відповідач не виконувала належним чином своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи підтвердження отримання кредитних коштів в сумі 75000 дол. США, оскільки, відповідно до меморіального ордера від 04 березня 2008 року №0603102939 та виписки за кредитним договором позивач надав кошти відповідачу шляхом їх перерахування на поточний рахунок ОСОБА_1, який зазначено в п. 1.5 кредитного договору (а.с. 13, 68- 95). Крім того, про отримання кредитних коштів ОСОБА_1 також свідчить факт придбання нею у день укладення кредитного договору - 4 березня 2008 року земельної ділянки площею 0,0913 га в с/т «Троянда» Хотянівської сільради Вишгородського району Київської області, яку ОСОБА_1 передала в іпотеку банку відповідно до договору іпотеки від 4 березня 2008 року та п.2.1. кредитного договору від 4 березня 2008 року; а також факти підписання нею вказаних договорів кредиту та іпотеки, які є чинним і не оспорені відповідачем у передбаченому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 60 ЦПК України апелянт не надав доказів та не довів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав викладених в апеляційній скарзі апелянтів.

Керуючись ст.ст. 303,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді