Ухвала суду № 33450689, 11.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/619/13-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко В.М. Провадження № 22-ц/780/4079/13 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 52 11.09.2013

УХВАЛА

Іменем України

09 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Білоконь О.В.,

суддів: Фінагєєва В.О., Антоненко В.І.

при секретарі - Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 04 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК - Р.С.Ф». про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивачка звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф» про виплату середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що з 15.09.2011 по 11.03.2013 р. працювала у ТОВ «ВІК - Р.С.Ф»., звільнилась з роботи відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу про звільнення від 12.03.2013 р. На день звільнення перед позивачкою існувала заборгованість по заробітній платі в розмірі 16915,99 грн.

Оскільки відповідач порушив вимоги трудового законодавства, а не виплата заробітної плати завдала моральної шкоди, позивачка просила суд стягнути з відповідача заборгованість по зарплаті, середньомісячний заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 2365,44 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 04 червня 2013 року за заявою позивачки провадження в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 16915,99 грн. закрито.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 04 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Стягнуто з ТОВ «ВІК - Р.С.Ф.» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 2923,20 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК - Р.С.Ф.» в дохід держави судовий збір в розмірі 114,70 грн..

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, через порушення судом норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування своїх доводів зазначила, що судом невірно розраховано середній заробіток за час затримки розрахунку, оскільки її середній заробіток становить 112,64 грн., а 52,5 грн., крім того, суд невірно порахував кількість днів затримки розрахунку з моменту звільнення по день винесення рішення - 56 днів, замість 85 днів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що з 15.09.2011 по 11.03.2013 р. позивач працювала у ТОВ «ВІК - Р.С.Ф»., звільнилась з роботи відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу про звільнення від 12.03.2013 р. На день звільнення перед позивачкою існувала заборгованість по заробітній платі в розмірі 16915,99 грн. (а.с.4-10).

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 віт 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», викладених у п. 20, суд установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до положень ст. 117 КЗпП України, якщо з позивачем не був проведений кінцевий розрахунок при звільненні, то відповідач повинен сплатити його середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку.

Оскільки судом встановлено факт затримки розрахунку при звільненні позивача та заподіянні їй у зв»язку з цим моральної шкоди, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки на день фактичного розрахунку.

При розрахунку суми середнього заробітку за весь час затримки на день фактичного розрахунку, суд вірно виходив з того,з того, що кількість днів затримки розрахунку складає 56 робочих днів з дня звільнення 12 березня 2013 року по день винесення судом рішення 4 червня 2013 року (14 днів березня, 22 дня квітня, 18 днів травня та 3 дні червня 2013 року).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що позивачу на 85 робочих днів відповідач затримав розрахунку при звільненні, не грунтуються на матеріалах справи на вимогах закону.

Також суд першої інстанції вірно розрахував середньоденний заробіток у сумі 52,20 грн. відповідно до вимог п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року.

Таким чином, стягуючи з відповідача на користь позивача 2923 грн. 20 коп. ( 56 х 52,2) суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у більшому розмірі, ніж просив позивач оскільки дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день винесення рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 1000 грн., беручи до уваги вимоги розумності та справедливості, оскільки порушення законних прав позивачки щодо затримки розрахунку при звільненні призвело до моральних страждань, а тому відповідно до ст. 237-1 КЗпП відповідач повинен відшкодувати завдану шкоду працівнику.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правовідносини сторін, що випливають із встановлених обставин, правову норму, що підлягає застосуванню до даних правовідносин та навів докази на їх підтвердження.

Отже, рішення суду відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому вимоги апелянта не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-317, 319 ЦПК України, колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 04 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді