Рішення № 33428892, 13.06.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/10033/2012 Провадження № 22-ц/772/980/2013Головуючий в суді першої інстанції:Бойко В.М.Категорія: 27 Доповідач: Гуцол П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Гуцола П.П.

Суддів: Луценка В.В., Сороки Л.А.,

При секретарі: Торбасюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04.03.201 у справі за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

встановила:

ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із даним позовом, вказуючи, що 02.04.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 1113583000.

За умовами договору ОСОБА_3 було надано кредит в іноземній валюті в сумі 60 000 доларів США з терміном повернення 31.03.2017 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом на умовах встановлених кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за цим договором, 02.04.2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 укладено договір поруки №105675 та договір іпотеки між банком та ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконує свої зобов"язання за кредитним договором, позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором та звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 22.12.2011р. залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 27.01.2012 р. позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором №11135853000 від 02.04.2007 року в сумі 80 641,37 доларів США, що еквівалентно 644 300,38 грн. та неустойку в розмірі 500 грн..

Звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 в погашення заборгованості за кредитним договором №11135853000 від 02.04.2007 року в розмірі 80 641,37 доларів США, що еквівалентно 644 300,38 грн. та неустойки в розмірі 500грн..

У задоволенні позову до ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.06.2012 р. рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22.12.2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 27.01.2012 року в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_4 скасовано і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України не надав оцінки нормам матеріального права, та не обгрунтував з огляду на правові норми підстави для відмови в задоволенні вимоги позивача також до поручителя ОСОБА_4, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводів позивача та не звернув уваги на положення пункту 1.1 договору поруки, в якому поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання позичальником зобов'язань, що виникли з кредитного договору, як існуючих на час його укладення, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому, та на положення пункту 2.1 договору поруки відповідно до якого кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. При цьому суд не з'ясував, чи є вони взаємовиключними і яким чином в контексті цього підлягає застосуванню ч. І ст.559 ЦК України.

В іншій частині судові рішення залишено без змін.

При новому розгляді справи рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.03.2013р. позов ПАТ"УкрСиббанк" до ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором №11135853000 від 02.04.2007р. в розмірі 80 641,37 доларів США, що еквівалентно 644 300,38грн., неустойку в розмірі 500 грн..

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Апеляційного суду Вінницької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду від 04 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову до ОСОБА_4 відмовити, посилаючись при цьому на на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невірне застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи та підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим; законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам Закону не відповідає з огляду на слідуюче.

Задовольняючи позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ч. І ст.559 ЦК України пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку заміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зміною будь-яких додаткових умов зобов'язання забезпеченого порукою, що пункти 1.1. і 2.1 договору поруки є взаємовиключними.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, зазначивши у рішенні ч.І ст. 559 ЦК України не застосував її до спірних правовідносин.

Зокрема, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи., що 02.04.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1 135853000, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті 60 000 доларів США зі сплатою 13.5% річних та терміном повернення до 31.03.2017 або дострокового його повернення у випадку невиконання ОСОБА_3 встановленого кредитним договором графіку погашення кредиту.

02.04.2007р. між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки №105675, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов'язувався перед банком відповідати за невиконання боржником ОСОБА_3 всіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.

Пунктами 1.3.1 та 9.2 кредитного договору передбачено право банку збільшити розмір процентної ставки у разі настання обставин передбачених кредитним договором та в порядку передбаченому цим договором.

Однак пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що банк не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору з боржником внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Цим же пунктом договору поруки передбачено, що під «згодою поручителя» банк і поручитель розуміють такі способи отримання цієї згоди: візування поручителем змін до кредитного договору (шляхом проставлення підпису уповноважної особи та печатки, якщо поручителем є юридична особа) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

З розрахунку банку, доданому до позовної заяви вбачається, що починаючи з 31.07.2008 року банком був збільшений розмір процентної ставки з 13.5% річних до 15,5 % річних, тобто умова кредитного договору(п. 1.3.1) щодо процентної ставки змінилася і ця зміна потягла за собою збільшення обсягу відповідальності і боржника і поручителя на 2% річних, внаслідок цього відбулося збільшення розміру щомісячної плати за користування кредитом: із суми неповернутого кредиту 51 500 дол. США сплата 13.5% річних становить щомісячно 579, 37 доларів США, а сплата 15.5% з цієї суми становить 665,2 долари США, тобто на 85,83 долара США збільшилася щомісячна плата за кредит, відповідно, збільшився обсяг відповідальності поручителя, на що потрібна його згода відповідно до умов п.2.1 договору поруки, однак така згода відсутня.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції у рішенні на те що на адресу поручителя банком направлялися листи від 29.12.2008р. №32-1/444-2672 та №32-1/444-2460 з вимогою погасити місячну суму заборгованості за кредитом в сумі 3538,26 дол. США, та 2362,26 дол. США, а також лист банку на адресу поручителя від 17.07.2008р. №82957, в якому банк повідомляв про намір збільшити розмір процентної ставки за кредит до 15.5% річних, оскільки названі листи є односторонніми, направленими лише з боку банку, вони не є згодою поручителя на збільшення розміру процентної ставки за кредит до 15.5% річних у розумінні згоди, яка повинна надаватися поручителям банку у спосіб передбачений пунктом 2.1 договору поруки; названі листии не відповідають жодному із способів дачі згоди, зазначених в п.2.1 договору поруки і не містять волі поручителя взагалі, тому названі листи не є належними доказами згоди поручителя на зміну банком кредитного договору і зміну розміру процентної ставки за кредит, така зміна є односторонньою і без згоди поручителя.

Висновок суду першої інстанції проте, що збільшення процентної ставки в даному випадку не можна назвати зміною умов кредитного договору, є необгрунтований та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ч.І ст. 559 ЦК України у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, порука припиняється.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що порука надана ОСОБА_4 за договором поруки від 02.04.2007р. №105675 припинилася з 31.07.2008 року.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що не підлягає застосуванню пункт 1.1 договору поруки про відповідальність поручителя за невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором як існуючих так і тих, що можуть виникнути у майбутньому, оскільки порука припинилася і відповідальність поручителя не настає ні в теперішній час ні в майбутньому.

Тому пункти договору поруки 1.1 та 2.1 є взаємовиключними і в контексті цього підлягає застосуванню ч.І ст. 559 ЦК України на що наголошував суд касаційної інстанції.

В силу ч. 4 статті 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про взаємовиключність пунктів 1.1 та 2.1 договору поруки, однак не обґрунтував свій висновок належними доказами, що призвело до прийняття незаконного та необгрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК України).

За таких обставин у відносинах між банком та поручителем, що оформленні договором поруки від 02.04.2013 р. №105675, чітко передбачена згода поручителя на зміну умов договору, у тому числі відсоткової ставки по кредиту.

Таким чином посилання позивача на право змінювати відсоткову ставку по кредиту без укладення додаткової угоди визначене в п. 9.2 договору кредиту є безпідставним, оскільки, згідно п. 2.1. договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Отже, підставою припинення договору поруки може бути здійснення без згоди поручителя зміни основного зобов'язання, яке забезпечене порукою, у даному випадку це збільшення процентної ставки за користування кредитом, про що зазначив відповідач.

У п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, відповідач давав згоду на збільшення процентної ставки шляхом укладення додаткової угоди, як того вимагає п, 2.І. договору поруки.

Більше того, судова колегія враховує той факт, що набрало законної сили рішення Ленінського районного суду від 22 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 (боржника), заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказані обставини підтверджують забезпечення погашення кредитної заборгованості в повному обсязі.

Однак, суд першої інстанції у порушення вимог на зазначене уваги не звернув, доводів позивача належним чином не перевірив, не з'ясував за яких обставин відбулося підвищення процентної ставки за користування кредитом, й відповідно, не визначився з тим, чи припинена дія поруки у зв'язку із зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,309,313,314316,317,319 ЩІК України, колегія суддів,"

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 березня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ'УкрСиббанк" до ОСОБА_4 про стягнення боргу відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Гуцол П.П.

(підпис) Сорока Л.А.

Судді: (підпис) Луценко В.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Вінницької області Гуцол П.П.