Рішення № 33428907, 29.08.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 226/4100/12 Провадження № 22-ц/772/1466/2013Головуючий в суді першої інстанції:Карнаух А.П.Категорія: 45 Доповідач: Гуцол П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Гуцола П.П.

Суддів: Луценка В.В., Денишенко Т.О.

При секретарі: Торбасюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_2 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 до ПАТ "Дружба" с.Шура- Копіївська Тульчинського району Вінницької області про усунення перешкод у здійсненні їхнього права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення - багаторічні насадження, шо належать їм на праві власності, відповідно до одержаних ними державних актів про право власності на земельну ділянку, виданих Тульчинською районною державною адміністрацією визнання за ними права власності на багаторічні насадження - сади, які знаходяться на земельних ділянках, відповідно до отриманих ними державних актів, виданих Тульчинською районною державною адміністрацією та за зустрічним позовом ПАТ "Дружба" с.Шура- Копіївська Тульчинського району Вінницької області до ОСОБА_27, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_21, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_29, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_30, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_31, ОСОБА_6, ОСОБА_28 про встановлення права земельного сервітуту. -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі звернулися до суду із позовною заявою до СВАТ «Дружба» с. Шура-Копіївська Тульчинського району Вінницької області про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельні ділянки під багаторічними насадженнями, визнання права власності на багаторічні насадження сади, які знаходяться на земельних ділянках, відповідно до державних актів на землю і зобов'язання відповідача встановити в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок.

В ході розгляду справи по суті, представник позивача подавав суду заяви про уточнення позовних вимог. В остаточній письмовій заяві про уточнення позовних вимог він просив позовну вимогу про зобов`язання відповідача встановити в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок позивачів відповідно до одержаних ними державних актів про право власності на земельну ділянку залишити без розгляду. Виключити з числа відповідачів відділ Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області. Позов задовольнити. Зобов'язати ПАТ «Дружба» не чинити перешкоди позивачам у здійсненні їхнього права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення - багаторічні насадження, що належать їм на праві власності відповідно до одержаних ними державних актів про право власності на земельні ділянки, виданих Тульчинською РДА. Визнати за ОСОБА_3 та іншими позивачами право власності на багаторічні насадження - сади, які знаходяться на земельних ділянках відповідно до отриманих ними державних актів, виданих Тульчинською районною державною адміністрацією.

В свою чергу СВАТ «Дружба» с. Шура-Копіївська. Тульчинського району звернулися до суду з зустрічним позовом до позивачів, в якому просять встановити право земельного сервітуту у вигляді надання права оплатного в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки щорічно проходу працівників та проїзду спеціальної сільськогосподарської техніки СВАТ «Дружба» с. Шура- Копіївська Тульчинського району до належних даному підприємству на праві власності багаторічних насаджень-яблунь, з метою догляду за ними та збору урожаю цілорічно і безстроково, на земельні ділянки під багаторічними насадженнями, площею згідно державних актів, розташованих на території Шура- Копіївської сільської ради, належних на праві власності даним громадянам, а також зобов'язання даних громадян не чинити перешкод у користуванні СВАТ «Дружба» належними на праві власності багаторічними насадженнями яблунь.

Свої вимоги мотивують тим. що СВАТ «Дружба» уклало договір оренди земельних ділянок. 56 громадян не погодились здати в оренду свої земельні ділянки. Із врахування того, що позивачам та відповідачу не вдалося дійти згоди щодо співпраці стосовно використання земельної ділянки та насаджень, з метою уникнення конфліктних ситуацій, без заподіяння сторонам шкоди враховуючи, що багаторічні насадження є власністю товариства, так як включенні, як основні засоби, до статутного фонду підприємства, тому виходом із даної ситуації є встановлення земельного сервітуту. Жоден акціонер товариства не набув права власності на майно, тому не є власником майна товариства, а є власником та розпоряджається лише належними йому акціями.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 та інших відмовлено. Позов ПАТ «Дружба» задоволено частково. Вирішено надати право платного, в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки щорічно, проходу працівників та проїзду спеціальної сільськогосподарської техніки ПАТ «Дружба» с.Шура Копіївська Тульчинського району Вінницької області до належних цьому підприємству на праві власності багаторічних насаджень - яблунь, з метою догляду за ними та збору урожаю цілорічно без встановлення терміну, площею згідно держаних актів про право власності на земельну ділянку (пай) ОСОБА_27, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_21, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_29, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_30, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_31, ОСОБА_6, ОСОБА_32 строком на десять років; надати право безоплатного проходу працівників та проїзду спеціальної сільськогосподарської техніки ПАТ «Дружба» до належних цьому підприємству на праві власності багаторічних насаджень- яблунь, з метою догляду за ними та збору урожаю цілорічно без встановлення терміну, площею згідно державного акту про право власності на земельну ділянку (пай) ОСОБА_3 строком на десять років, зобов`язати позивачів не чинити перешкоди у користуванні ПАТ «Дружба» Тульчинського району Вінницької області належними на праві власності багаторічними насадженнями - яблунями, що знаходяться на земельних ділянках цих громадян.

В апеляційній скарзі представник позивачів-відповідачів (просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог позивачів за первісним позовом в повному обсязі, та про відмову у задоволенні зустрічного позову СВАТ «Дружба» с. Шура Копіївська, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Рішення є законним тоді, коли суд. виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК. а також правильно витлумачив ці норми.

Обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області 16 квітня 2013 року в повній мірі не відповідає вказаним вимогам Закону з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1.2.3 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно із ч.ч.1.2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.ч. 2.3 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Судом встановлено, що відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 733-ДП від 10.11.95 року, та Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» видано дозвіл на приватизацію держгоспу «Дружба» (т.З а.с. 212), а 2.02.1996 року затверджено план приватизації державного майна даного держгоспу (т. 3. а.с. 213- 216).

Згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу 00414262 держгоспу «Дружба» с. Шура-Копіївська, затвердженого 10 січня 1996 року, балансова вартість основних засобів становить 18248512 тис. крб. (т.З а.с. 217-220).

Станом на 31.12.2008 року, відповідно до балансу підприємства, вартість довгострокових біологічних активів, які входять до основних засобів, становить 19207 грн. (т.З а.с. 228), ринкова ж вартість багаторічних насаджень в кварталах № 19 та № 27 становить 236233,51 грн., що відображено у висновку (т.З. а.с. 231).

Згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 150 від 21.04.97 року, завершено процес приватизації СВАТ «Дружба». (т.З а.с. 226).

В результаті проведеної приватизації було випущено 5173987 простих іменних акцій на суму 1293496.75 грн., які розділено на 1052 чоловік, що підтверджено довідкою СВАТ «Дружба» (т. З а.с. 227). На час розгляду справи в суді в товаристві рахується 549 акціонерів, з них 28 громадян, які звернулись до суду із відповідними позовними заявами, мають у власності прості іменні акції на загальну суму 154318 грн. (т.3 а.с. 206).

Згідно Статуту СВАТ "Дружба", статутний капітал товариства поділено на акції, і їх частка у відсотковому відношенні до статного капіталу становить 100%. (т.З а.с. 236).

В процесі приватизації та створенні СВАТ «Дружба» до статутного фонду було включено і багаторічні насадження сади плодових дерев, які знаходились на земельній ділянці загальною площею 431.3 га., що підтверджено відомістю розрахунку вартості основних фондів (т.З. а.с. 221-225).

Таким чином, багаторічні насадження, що знаходяться на спірних земельних ділянках були включені до статутного фонду новоствореного СВАТ «Дружба», що підтверджено відомістю розрахунку вартості основних фондів (т.З. а.с. 221-225) до проведення розпаювання земель державного сільськогосподарського підприємства і передачі їх у власність членам підприємства та пенсіонерам з їх числа.

Відповідно до розпорядження Тульчинської районної державної адміністрації від 28.05.2008 року та державних актів на право власності на земельну ділянку позивачам-відповідачам (всього 56 громадян) належать земельні ділянки на території Шура-Копіївської сільської ради Тульчинського району призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1. а.с. 183, 191, 199, 136, 6. 118, 126, 149, 156, 167, 175, 50, 58, 66, 76, 94, 14, 23, 33, 41, 102, 110, 207, 216, 233, 225, 241, 252; т.2. а.с. 168, 176, 184, 185, 203, 194, 231, 211, 44, 137, 138, 158, 149, 31, 222, 128, 250, 251, 94, 86, 78, 70, 61, 53, 102, 119, 23, 15, 7, 242).

В силу статті 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та поясненнями позивачами ОСОБА_33, ОСОБА_23, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_28, та їх представником ОСОБА_2, що 25.03.2008 року було прийняте розпорядження Тульчинської РДА про виділення в натурі земельних ділянок акціонерам СВАТ «Дружба» с. Шура- Копіївська Тульчинського району. Але таке виділення фактично не відбулось, бо були створені перешкоди в 2009 році. Тому межові знаки встановлені не були, в даний час доступ до земельних ділянок позивачів є. Навколо їх паїв немає огорож сторожової охорони. Всі позивачі були акціонерами СВАТ «Дружба» та у 2008 році отримали державні акти на земельні ділянки.

Земельні ділянки позивачів у відповідності до вимог ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» в натурі не виділялися та межові знаки на місцевості не встановлювалися, а відтак відсутня можливість з'ясувати місцезнаходження земельних ділянок кожного з позивачів.

Факт не встановлення межових знаків та не виділення земельних ділянок позивачів в натурі (на місцевості) підтверджується обставинами викладеними в заяві представника позивачів про уточнення позовних вимог, зокрема, а саме: «Зобов'язати СВАТ «Дружба» та Відділ Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області встановити в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок позивачів, відповідно до одержаних ними державних актів про право власності на земельну ділянку (т. 3. а.с. 252).

Однак, представник позивачів ОСОБА_2 01 березня 2013 року уточнив позовні вимоги та відмовився від вимоги про зобов'язання СВАТ «Дружба» та Відділ Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області встановити в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок позивачів, відповідно до одержаних ними державних актів про право власності на земельну ділянку.

Таким чином, за відсутності відомостей про розташування земельних ділянок позивачів та межових знаків не можливо захистити їх право у спосіб визначений ст. 16 ЦК України.

Позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, заявлені передчасно, лише після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок та встановлення межових знаків такий спосіб захисту порушеного права є можливим до застосування.

За таких обставин, судова колегія з врахуванням вище зазначеного погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 та інших.

Що стосується зустрічного позову колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Застосовуючи до спірних правовідносин норми ст.ст. 401 - 404 ЦК України, ст. ст. 98 - 102 ЗК України, суд також не врахував, що за своїм змістом сервітут встановлює обмежене право користування чужим майном, тобто у певних, визначених межах (ст. 403 ЦК України).

При цьому виходячи із сутності сервітуту обсяг користування чужим майном повинен бути чітко окреслений, оскільки обмеження права власності особи на майно, щодо якого встановлено сервітут, не позбавляє власника продовжувати використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням, тобто можливості здійснення правомочностей володіння, користування, розпорядження майном у межах, не обтяжених сервітутом (ч. З ст. 98 ЗК України, ч. 5 ст. 403 ЦК України).

Крім того, право на встановлення сервітуту належить власникам або користувачам суміжних земельних ділянок, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 100 ЗК України встановлення сервітуту здійснюється для обслуговування належної їм земельної ділянки за рахунок «обслуговуючої», тобто сервітутної земельної ділянки.

Проте суд не врахував, що позивачам не виділені в натурі (на місцевості) земельні ділянки, а відтак встановити обмежене право користування чужим майном, тобто у певних, визначених межах не можливо.

У випадку встановлення земельного сервітуту, пов'язаного з просторовим використанням чужої земельної ділянки (зокрема при праві проходу, проїзду тощо), не можливо з'ясувати, яка саме частина земельної ділянки кожного з позивачів підлягає використанню за сервітутом, а яка її частина не обтяжена сервітутом і може використовуватися власниками.

Суд першої інстанції не врахував, що спір виник з приводу користу- вання чужою земельною ділянкою.

У зустрічному позові фактично йдеться не про земельний сервітут, а про емфітевзис, установлення якого відповідно до ст. 407 ЦК України та ст. 1021 ЗК України передбачено лише у договірному порядку, оскільки при передачі ПАТ «Дружба» у користування земельних ділянок позивачів для садівництва, товариство отримує в безумовне користування всю без виключення ділянку для сільськогосподарського виробництва, при якому власники земельних ділянок втрачають будь-яку можливість користування будь-якою частиною своєї земельної ділянки.

За таких обставин суд першої інстанції, вирішуючи спір, суд на порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України в повному обсязі не визначився з характером спірних правовідносин; належним чином не з'ясував можливості встановлення земельного сервітуту й дійшов передчасного висновку щодо задоволення зустрічних позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи те, що судом першої інстанції при задоволенні спірних правовідносин було неправильно застосовано норми матеріального права, не визначено характер спірних правовідносин, висновки суду в частині задоволення зустрічного позову не відповідають обставинам справи, не доведено обставини, які суд вважав встановленими, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення зустрічного позову з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 307, ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК У країни,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2013 року в частині задоволення зустрічного позову ПАТ «Дружба» та надання права платного, в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки щорічно, проходу працівників та проїзду спеціальної сільськогосподарської техніки ПАТ «Дружба» с.Шура Копііївська Тульчинського району Вінницької області до належних цьому підприємству на праві власності багаторічних насаджень - яблунь, з метою догляду за ними та збору урожаю цілорічно без встановлення терміну, площею згідно держаних актів про право власності на земельну ділянку (пай) ОСОБА_27, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_21, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_29, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_30, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_31, ОСОБА_6, ОСОБА_28 строком на десять років; права безоплатного проходу працівників та проїзду спеціальної сільськогосподарської техніки ПАТ «Дружба» до належних цьому підприємству на праві власності багаторічних насаджень-яблунь, з метою догляду за ними та збору урожаю цілорічно без встановлення терміну, площею згідно державного акту про право власності на земельну ділянку (пай) ОСОБА_3 строком на десять років, зобов'язання позивачів не чинити перешкоди у користуванні ПАТ «Дружба» Тульчинського району Вінницької області, належними на праві власності багаторічними насадженнями яблунями, що знаходяться на земельних ділянках цих громадян-скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову.

В решті частині рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: