Постанова № 33393978, 06.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06 вересня 2013 року 15 год. 45 хв. № 826/7563/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання недійсним (скасування) рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 22 травня 2013 року надійшов позов дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (також далі - позивач) до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (також далі - відповідач) про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення відповідача від 19 лютого 2013 року № 0000054050 (також далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржуване рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем безпідставно, що є порушенням чинного податкового законодавства.

Ухвалою суду від 27 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 07 червня 2013 року судом, відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), здійснено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

У ході судового розгляду справи представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 07 червня 2013 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем у зв'язку із виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

У судове засідання 05 серпня 2013 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 05 серпня 2013 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

До суду через канцелярію 13 серпня 2013 року надійшли письмові пояснення представника позивача по суті позову разом із доказами на їх підтвердження, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при постановленні судового рішення по суті.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 28 січня по 01 лютого 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 08 лютого 2013 року складено акт № 111/40-50/25394566 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Скрап-Мет" (також далі - ТОВ "Скрап-Мет") за період із 01 грудня 2009 року по 31 грудня 2012 року (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем, зокрема, завищено податковий кредит за вересень 2011 року на суму податку на додану вартість (також далі - ПДВ) у розмірі 20735,00 грн. та заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 року на суму ПДВ у розмірі 20735,00 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).

Перевірку проведено на підставі наказу, копію якого вручено особисто під розписку уповноваженій особі позивача до початку проведення перевірки.

На підставі акту перевірки, 19 лютого 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 20735,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 10368,00 грн.

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржуване рішення залишено без змін.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання недійсним (скасування) оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Виходячи зі змісту акту перевірки судом з'ясовано, що висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2011 року та заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року ґрунтується на обставинах, виявлених у ході перевірки контрагента позивача - ТОВ "Скрап-Мет".

Зокрема, в акті перевірки міститься інформація, зазначена в акті від 03 грудня 2012 року № 5235/22-8/37400862 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Скрап-Мет" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період із 02 грудня 2010 року по 31 жовтня 2012 року, з якої вбачається, що: вказане товариство здійснює діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам; фінансово-господарська діяльність ТОВ "Скрап-Мет" здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття належним чином правосуб'єктності; фінансово-господарські відносини між вказаним товариством та його контрагентами є "фіктивними" правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються такими правочинами; не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця.

При цьому, будь-яких обставин (конкретизації), які б підтверджували порушення позивачем чинного податкового законодавства (конкретні діяння), окрім обставин, виявлених у ході вчинення дій, направлених на проведення зустрічної звірки ТОВ "Скрап-Мет", в акті перевірки відповідачем не зазначено.

Таким чином, відповідач, за переконанням суду, протиправно притягнув позивача до відповідальності за можливі протиправні діяння контрагента.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України", для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Однак, доказів, які б свідчили про обізнаність на час здійснення господарських операцій позивача про дефекти у правовому статусі ТОВ "Скрап-Мет", представниками відповідача суду не надано. Зокрема, не доведено факт обізнаності позивача про обставини, інформація щодо яких міститься у висновках спеціаліста від 29 листопада 2012 року № 649 та від 28 січня 2013 року № 59.

Згідно з п. 71 рішення Європейського Суду з прав людини (п'ята секція) від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати повторно ПДВ разом з пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Стосовно реальності фінансово-господарських відносин позивача із ТОВ "Скрап-Мет" суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ "Скрап-Мет" 14 вересня 2011 року укладено договір поставки № 4500590387 (також далі - договір поставки), за умовами якого ТОВ "Скрап-Мет" зобов'язалось продати та поставити, а позивач - оплатити і прийняти товар.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 договору поставки, ТОВ "Скрап-Мет" зобов'язалось здійснити поставку товару автомобільним транспортом на умовах СРТ (доставлено до) (згідно з правилами Інкотермс-2000) у пункт поставки: Миколаївський МТП.

На підтвердження виконання умов договору поставки представниками позивача надано суду копії: рахунку-фактури від 14 вересня 2011 року № СФ-1140904; видаткової накладної від 14 вересня 2011 року № РН-1140903; картки обліку експортного вантажу; товарно-транспортної накладної від 14 вересня 2011 року БЗС № 875381; податкової накладної від 14 вересня 2011 року № 322 (відповідно до положень ПК України, не підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних); оборотної сальдової відомості складського руху товару, що належить позивачу. Також надано оригінал платіжного доручення від 20 вересня 2011 року № 15017786.

У матеріалах справи міститься пояснювальна записка ОСОБА_1, у якій зазначено, що вказана особа, як фахівець з питань звітності, на підставі довіреності підписала видаткову накладну від 14 вересня 2011 року № РН-1140903. Однак, у зв'язку з великою завантаженістю при заповнені вказаної видаткової накладної ОСОБА_1 поставлено лише підпис без зазначення прізвища та посади.

У ході судового розгляду справи представники позивача пояснили, що за умовами договору поставки товар ТОВ "Скрап-Мет" доставлено у Миколаївський МТП та прийнято транспортним експедитором - товариством з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс" (також далі - ТОВ "Грінтур-Екс").

На підтвердження наявності та реальності фінансово-господарських відносин позивача із ТОВ "Грінтур-Екс" представниками позивача надано суду копії: договору від 10 лютого 2011 року № FS 10022011; складської квитанції від 14 вересня 2011 року № 1508; реєстру накладних на прийняте зерно з визначенням якості кожної окремої партії від 14 вересня 2011 року № 000002641. Також надано копії контракту від 19 вересня 2011 року № Р 103452 та митної декларації № 504000018/2011/002949, якими підтверджується факт експорту товару.

Суд не погоджується з твердженнями представників відповідача про обов'язкову наявність карантинних сертифікатів як первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій, оскільки, відповідно до позиції, викладеної в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2011 року у справі № К/9991/68597/11, карантинний сертифікат не є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

Здійснення контролю якості товару підтверджується наявною у матеріалах справи копією фітосанітарного сертифікату.

Факт завантаження товару на судно підтверджується відповідними коносаментами.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п.п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою використання у господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документи, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, враховуючи викладені положення та обставини, а також з'ясований у ході судового розгляду справи факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Скрап-Мет", суд прийшов до висновку про безпідставність складання відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання недійсним (скасування) рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

При цьому, у постанові Верховного Суду України від 08 грудня 2009 року у справі № 21-1573во09 зазначено, що у разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє, з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Як зазначено у постанові Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2010 року у справі № К-23575/10, нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Згідно з підпунктом 10.2 п. 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 19 лютого 2013 року № 0000054050, яким дочірньому підприємству з іноземною інвестицією "Сантрейд" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 20735,00 грн. (Двадцять тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 00 копійок) та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 10368,00 грн. (Десять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

3. Присудити на користь дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (ідентифікаційний код 25394566) здійснений ним судовий збір у розмірі 311,03 грн. (Триста одинадцять гривень три копійки) із Державного бюджету України.

4. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин