Постанова № 33393971, 03.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03 вересня 2013 року 14 год. 15 хв. № 2а-16645/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом заступника прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби до публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про стягнення з відповідача заборгованості.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 05 грудня 2012 року надійшов позов заступника прокурора Солом'янського району міста Києва (також далі - прокурор) в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі - позивач, ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС) до публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" (також далі - відповідач, ПАТ "НВП "Більшовик") про стягнення з відповідача податкового боргу у загальному розмірі 18343537,51 грн.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що податковий борг утворився у зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, у тому числі узгоджених, що є підставою для прийняття судом рішення про стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі.

Ухвалою суду від 07 грудня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-16645/12/2670, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 18 грудня 2012 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 31 січня 2013 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 2а-6314/11/2670 за позовом ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС до ПАТ "НВП "Більшовик" про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Ухвалою суду від 03 червня 2013 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 05 серпня 2013 року відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача про забезпечення доказів шляхом призначення судово-економічної експертизи та проведення звірення розрахунків між сторонами.

У ході судового розгляду справи прокурор та представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду через канцелярію 28 січня 2013 року та наданих суду у судовому засіданні 04 липня 2013 року.

У судове засідання 19 серпня 2013 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, 16 серпня 2013 року до суду через канцелярію надійшло письмове клопотання законного представника відповідача про відкладення розгляду справи, яке судом залишено без задоволення у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 19 серпня 2013 року судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

До суду 03 вересня 2013 року надійшло письмове клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи письмових доказів, яке судом задоволено.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач (ідентифікаційний код 14308569) як юридична особа зареєстрований Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією та як платник податків перебуває на обліку у позивача.

У ході судового розгляду справи прокурор та представники позивача пояснили, що на час звернення до суду з позовом за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати податку на прибуток, податку на додану вартість (також далі - ПДВ) та земельного податку з юридичних осіб, яка виникла в результаті несплати відповідачем грошових зобов'язань, визначених ним у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства, ПДВ та з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Позивачем проведено перевірки своєчасності сплати відповідачем узгоджених грошових зобов'язань з податку на прибуток, дотримання відповідачем платіжної дисципліни та своєчасності сплати ПДВ, у ході яких виявлено порушення підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (також далі - Закон) та п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (також далі - ПК України), що полягало у несвоєчасній сплаті відповідачем узгоджених грошових зобов'язань.

За результатами проведених перевірок, позивачем складено відповідні податкові повідомлення-рішення.

Згідно з підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Аналогічне положення міститься у п. 57.1 ст. 57 ПК України: платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з поясненнями представників позивача, сума заборгованості з податку на прибуток складає 1964200,67 грн. (основний борг у розмірі 1566062,27 грн., пеня у розмірі 398138,40 грн.), з ПДВ - 6732218,84 грн. (основний борг у розмірі 6356324,40 грн., пеня у розмірі 375894,09 грн.), із земельного податку з юридичних осіб - 9647118,35 грн. (основний борг у розмірі 9226921,29 грн., пеня у розмірі 420197,06 грн.).

Таким чином, станом на 17 серпня 2012 року загальний розмір заборгованості відповідача складав 18343537,51 грн.

Суд не погоджується з доводами прокурора та представників позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з п.п. 1.2, 1.3 ст. 1, п. 5.1, підпунктом 5.2.1 п. 5.2, підпунктом 5.4.1 п. 5.4, ст. 5 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з п. 46.1 ст. 46, п. 49.1 ст. 49, п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п. 286.2 ст. 286, п. 287.3 ст. 287, підпунктами 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що заборгованість, яку прокурор та позивач просять стягнути з відповідача, обліковується за період із січня 2010 року по червень 2012 року.

Зокрема, як вбачається з розрахунку податкового боргу (том 2, а.с. 105 - 114), заборгованість нарахована на підставі:

- з податку на прибуток: 1) декларацій з податку на прибуток підприємства від 06 травня 2010 року № 98043 за І квартал 2010 року та від 30 липня 2010 року № 197469 за ІІ квартал 2010 року; 2) податкових повідомлень-рішень від 02 червня 2010 року № 0018821501, від 10 червня 2010 року № 0020821501, від 04 серпня 2010 року № 0027781501, від 17 вересня 2010 року № 0035321501, від 29 жовтня 2010 року № 0043351501, від 19 листопада 2010 року № 0045531501, від 20 грудня 2010 року № 0050131501, від 17 березня 2011 року № 0017531501 та № 0017541501, від 13 травня 2011 року № 0024081501 та від 17 серпня 2011 року № 0038481501;

- з ПДВ: 1) податкових декларацій з ПДВ від 19 травня 2010 року № 115623 за квітень 2010 року, від 17 червня 2010 року № 130031 за травень 2010 року, від 16 липня 2010 року № 171736 за червень 2010 року, від 19 серпня 2010 року № 225840 за липень 2010 року, від 20 вересня 2010 року № 242945 за серпень 2010 року, від 20 жовтня 2010 року № 287101 за вересень 2010 року, від 22 листопада 2010 року № 333376 за жовтень 2010 року, від 17 грудня 2010 року № 348442 за листопад 2010 року, від 19 січня 2011 року № 387581 за грудень 2010 року, від 18 лютого 2011 року № 17478 за січень 2011 року, від 18 березня 2011 року № 64993 за лютий 2011 року, від 20 квітня 2011 року № 143701 за березень 2011 року, від 19 травня 201 року № 173979 за квітень 2011 року, від 17 червня 2011 року № 190839 за травень 2011 року, від 19 липня 2011 року № 220661 за червень 2011 року, від 18 серпня 2011 року № 9006856475 за липень 2011 року, від 16 вересня 2011 року № 9007619692 за серпень 2011 року, від 19 жовтня 2011 року № 9008914125 за вересень 2011 року, від 19 листопада 2011 року № 9011528290 за жовтень 2011 року, від 19 грудня 2011 року № 9012531092 за листопад 2011 року, від 21 травня 2012 року № 9028309471 за квітень 2012 року, від 20 червня 2012 року № 9035048793 за травень 2012 року, від 19 липня 2012 року № 9041511329 за травень 2012 року; 2) податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2010 року № 0025571501, від 05 жовтня 2010 року № 0044011504 та № 0055491504, від 17 грудня 2010 року № 0063301504, від 15 квітня 2011 року № 0008531501 та № 0008541504;

- із земельного податку з юридичних осіб: 1) розрахунку від 28 січня 2010 року № 3715 за 2010 рік; 2) податкового повідомлення-рішення від 30 грудня 2010 року № 0000982312; 3) податкових декларацій з плати на землю від 25 січня 2011 року № 1254 за 2011 рік, від 12 лютого 2012 року № 9005820955 за січень-червень 2012 року.

У ході розгляду справи судом враховано обставини, з'ясовані у ході розгляду та вирішення справи № 2а-6314/11/2670, за результатами чого постановлено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2013 року, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року.

Зокрема, як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС до ПАТ "НВП "Більшовик" про стягнення з відповідача податкової заборгованості відмовлено повністю.

Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС ґрунтується, зокрема, на висновку судово-економічної експертизи від 28 вересня 2012 року № 5040/5041/12-45, відповідно до якого, у ПАТ "НВП "Більшовик" відсутня податкова заборгованість з податку на прибуток, ПДВ та земельного податку перед Державним бюджетом України.

З наявної у матеріалах справи копії вказаного висновку вбачається, що у період із 01 січня 2007 року по 13 травня 2010 року сума оплати зобов'язань з податку на прибуток грошовими коштами та погашення за рахунок продажу активів склала 4727160,36 грн., сума оплати зобов'язань з ПДВ грошовими коштами та погашення за рахунок продажу активів - 24471846,91 грн., сума оплати зобов'язань із земельного податку з юридичних осіб грошовими коштами та погашення за рахунок продажу активів - 19078132,44 грн.

Переплата відповідача з податку на прибуток складає 2865578,36 грн., з ПДВ - 4839152,91 грн., із земельного податку з юридичних осіб - 8109094,06 грн.

Тобто, на час складання вказаного висновку сума переплати відповідача з податку на прибуток, ПДВ та земельного податку з юридичних осіб склала 15813825,33 грн.

Таким чином, факт відсутності у відповідача заборгованості перед бюджетом станом на 13 травня 2010 року та наявності переплати за податками та зборами (обов'язковими платежами) встановлений у судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 72, ч.ч. 1, 5 ст. 254 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Враховуючи викладені положення та обставини, а також зважаючи, що прокурором та представниками позивача не надано суду достатньо належних доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, зокрема обґрунтованих розрахунків розміру заборгованості, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Крім того, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем нарахована відповідачу пеня за період із 2007 по 2012 роки, хоча заборгованість відповідача зі сплати податків, відповідно до розрахунків позивача, виникла починаючи із 2010 року.

Згідно з п. 1.4 ст. 4, підпунктами 16.1.1, 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Відповідно до підпункту 14.1.162 п. 14.1 ст. 14, п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи прокурор та представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позовних вимог.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов заступника прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби до публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про стягнення з відповідача заборгованості є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-11, 60, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов заступника прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Копії постанови направити (вручити) прокурору та сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин