Постанова № 33021360, 14.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. Справа № 5021/1105/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О.В.,

при секретарі Лисокобилка А.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - представник Ткаченко І.М., за довіреністю № 250 від 13.12.2012 року,

відповідача - представник Фанта Т.О. за довіреністю № 15-8868 від 08.11.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми, ( вх.3356С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2012р. у справі №5021/1105/12,

за позовом - Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк», м. Суми,

до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми,

про стягнення 7 883 254 грн. 33 коп., -

ВСТАНОВИЛА:

У судовому засіданні 05.08.2013 року оголошено перерву до 14.08.2013 року до 11-30 год.

Розпорядженням в.о. голови суду Лакізи В.В. від 13.08.2013 року у зв'язку з хворобою судді Хачатрян В.С. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. суддя Шевель О.В.

Приписами пункту 3.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (зі змінами) роз*яснюється, що розгляд справи починається заново ( стаття 24 ГПК) у разі зміни складу суду ( в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть, якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

З урахуванням наведеної норми права та обставин справи розгляд справи № 5021/1105/12 починається заново.

У липні 2012 року до господарського суду Сумської області звернулося ПАТ АКБ «Індустріалбанк» з позовною заявою, в якій просило стягнути з ПАТ «Сумихімпром» на свою користь заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом за договором кредиту (в національній валюті) № 2305/1100/1/09 від 03.03.2009 року в сумі 462 313,66 грн., за договором кредиту № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 року в сумі 3 594 335,52 грн., за договором кредиту № 2305/1100/6/08 від 20.11.2008 року в сумі 1 778 784,15 грн., штрафу у сумі 2 047 821,00 грн. , всього, загальною сумою 7 883 254,33 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.09.2012р. у справі №5021/1105/12 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк»

7 883 254 грн. 33 коп. заборгованості, а також 64 380 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром», не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2012р. у справі №5021/1105/12 у частині стягнення з ПАТ «Сумихімпром» 2 047 821,00 грн. штрафу; відмовити ПАТ АКБ «Індустріалбанк» у задоволенні позовних вимог у частині стягнення штрафу у розмірі 2 047 821,00 грн.; в частині стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 776,00 грн. по кредитному договору №2305/1100/6/08 від 20.11.2008р., 925,00 грн. по кредитному договору №2305/1100/4/08 від 17.07.2008р. та 858, 00 грн. по кредитному договору № 2305/1100/1/09 від 03.03.2009 провадження по справі припинити на підставі п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Розстрочити виконання рішення рівними частинами строком на 36 місяців у зв'язку з тяжким фінансовим становищем відповідача.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом при постановленні оскаржуваного судового рішення порушені норми процесуального та матеріального права.

Апелянт вважає, що вимоги позивача щодо стягнення штрафу за недопущення працівників банку для проведення перевірки наявності та стану заставного майна по наданим кредитам у розмірі 43 800,00 грн. є незаконними, не обґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки листом № 251 від 21.03.2012 року позивач просив вирішити питання про можливість перевірки, а не повідомив про те, що перевірка відбудеться не пізніше 2-х робочих днів з моменту направлення листа. Окрім того, ПАТ «Сумихімпром» знаходиться у процедурі банкрутства, ухвалою суду від 24.10.2011 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань, щодо сплати страхових внесків на загальнообов*язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов*язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу за невиконання умов договору щодо страхування заставного майна апелянт вважає, що, оскільки з 24.10.2011 року його підприємство знаходиться у процедурі банкрутства і ПАТ АКБ «Індустріалбанк» є кредитором у справі, проте в заяві про визнання грошових вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів штраф у сумі 2 004 021,00 грн. не заявляв, тому його вимоги в цій частині в силу п.2 статті 14 Закону про банкрутство вважаються погашеними.

Також, апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги той факт, що відповідачем частково сплачена заборгованість по відсоткам за користування кредитом за січень 2012 року в розмірі 776,00 грн. по кредитному договору № 2305/1100/6/08 від 20.11.2008 року; 925,00 грн. по кредитному договору № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 р. та 858,00 грн. по кредитному договору № 2305/1100/1/09 від 03.03.2009 р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Сумихімпром» - без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень позивач посилається на те, що штраф у розмірі 43 800,00 грн., нарахований банком відповідно до п.7.3 кредитних договорів №2305/1100/1/09 від 03.03.2009 р., № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 р., №2305/1100/1/08 від 20.11.2008 року за порушення п.4.9 кредитних договорів , а саме: не допуск на територію підприємства працівників банку для проведення перевірки наявності та стану заставного майна, та штраф у розмірі 2 004 021,00 грн. за те, що у період з 30.01.2011 р. по 03.11.2011 р. заставне майно було не застраховане, є штрафами за невиконання інших, ніж грошові зобов'язання, а саме, за ухилення від вчинення певних дій. Також, позивач заперечує проти надання відповідачеві розстрочки виконання рішення на 36 місяців, вважаючи, що таке значною мірою негативно вплине на грошово-кредитну політику банку та знизить його ділову активність.

10.12.2012 року до апеляційного господарського суду від ПАТ «Сумихімпром» надійшли уточнення до апеляційної скарги, в яких останній змінив пункт третій прохальної частини апеляційної скарги № 15-7550 від 19.09.2012 року на таку редакцію: в частині стягнення відсотків за користування кредитом за договором кредитної лінії ( в національній валюті) № 2305/1100/1/09 від 03.03.2009 року в розмірі 2 258,00 грн., за договором кредитної лінії ( в національній валюті) №2305/1100/4/08 від 17.07.2008 року в розмірі 2 325,00 грн., за договором кредитної лінії ( в національній валюті) № 2305/1100/6/08 від 20.11.2008 року в розмірі 2 176, 00 грн. провадження по справі припинити на підставі пункту 1.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. В решті апеляційної вимоги апелянт підтримує повністю ( а.с. 9-10 т.2).

12.12.2012 року до апеляційного господарського суду від ПАТ «Сумихімпром» у порядку статей 22 та 79 Господарського процесуального кодексу України надійшло клопотання, в якому останній просив зупинити апеляційне провадження у справі №5021/1105/12 до вирішення пов'язаних з нею справ № 5021/1562/12, №5021/1565/12 та № 5021/1566/12, які на той час розглядалися у господарському суді Сумської області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року зупинено апеляційне провадження у справі № 5021/1105/12 до вирішення пов'язаних з нею справ №5021/1562/12, №5021/1565/12 та № 5021/1566/ 12

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року поновлено провадження у справі № 5021/1105/12; розгляд справи призначено до слухання на 05.08.2013 року.

У судовому засіданні 14.08.2013 року позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів, які свідчать про порушення ПАТ «Сумихімпром» зобов'язань щодо своєчасного страхування заставного майна, копію листа ПАТ «Сумихімпром» № 14-10480 від 23.12.2011 року та копію платіжного доручення № 10984 від 22.12.2011 року, які свідчать про те, що страхові платежі по вказаним страховим договорам ПАТ «Сумихімпром» були внесені 22.12.2011 р.; копію рішення суду від 23.04.2012 року по справі № 5021/424/12 та копію постанови Харківського апеляційного господарського суу від 28.05.2012 року по справі № 5021/424/12 про стягнення з ПАТ «СУмихімпром» на користь АКБ «Індустріалбанк» відсотків за кредитними договорами, нарахованих після порушення справи про банкрутство, у період з 24.10.2011 року по 31.12.2011 року.

Розглянувши клопотання позивача, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з частиною першою статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд з наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, які не були предметом розгляд в суді першої інстанції.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, оскільки ПАТ «Індустріалбанк» не доведено неможливість подачі перелічених у листі від 14.2013 року документів суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання банку.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

13.09.2012 року, приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що зобов'язання боржника виникли після порушення справи про банкрутство, тому вони є поточними, через що на них не поширюється дія мораторію і вони мають бути виконані належним чином відповідно до умов договорів та вимог Цивільного законодавства.

Переглянувши у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України дану справу, колегія суддів встановила наступне.

Протягом липня 2008 року - березня 2009 року між ПАТ АКБ «Індустріалбанк» в особі Сумської філії АКБ «Індустріалбанк» та ПАТ «Сумихімпром» укладені наступні кредитні договори:

1. Договір кредиту ( в національній валюті) №2305/1100/1/09 від 03.03.2009 року

(надалі кредитний договір -1), згідно з яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 8 000 000,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору -1 відповідач зобов'язався: повернути позивачу кредит у сумі 8 000 000,00 грн. шляхом сплати щомісячних платежів відповідно до графіку, визначеному в п.1.1 кредитного договору, починаючи з травня 2010 року по січень 2011 року частинами не менш ніж по 30 000,00 грн., залишок заборгованості - 18.02.2011 року включно ( п.п. 1.1, 4.1 кредитного договору); щоквартально в останній робочий день поточного кварталу, але не пізніше 5-го числа першого місяця наступного кварталу, починаючи з 2 кварталу 2010 року та одночасно з остаточним погашенням кредиту сплачувати за користування кредитом відсотки у розмірі: 22,5 відсотків річних; а при невиконанні пунктів 4.15 кредитного договору - 24,5 відсотків річних; забезпечити щомісячне надходження коштів на поточні рахунки відповідача у національній та іноземній валюті, відкриті в АКБ «Індустріалбанк», в еквіваленті не менше ніж 12 000 000,00 грн. При невиконанні зазначеної умови плата за користування кредитом перераховується по ставці 24,5 % річних ( п.4.15 кредитного договору).

Господарським судом Сумської області 10.05.2011 року винесене рішення, яким задоволені позовні вимоги АКБ «Індустріалбанк» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором -1 в сумі 11 388 232,18 грн., в тому числі, сума кредиту - 7 760 000,00 грн.; сума відсотків за користування кредитом станом на 22.04.2011 року - 3 628 232,18 грн.

2. Договір кредиту ( в національній валюті) № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 року (надалі кредитний договір --2), згідно з яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 53 000 000,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору -2 відповідач зобов'язався: повернути позивачу кредит у сумі 53 000 000,00 грн. шляхом сплати щомісячних платежів відповідно до графіку, визначеному в п.4.1 кредитного договору, не пізніше передостаннього робочого дня кожного місяця у період з травня 2010 року по березень 2011 року частинами не менш ніж по 30 000,00 грн., залишок заборгованості - 07.04.2011 року включно (п.п,4.1 кредитного договору); щоквартально в останній робочий день поточного кварталу, але не пізніше 5-го числа першого місяця наступного кварталу, починаючи з 2 кварталу 2010 року та одночасно з остаточним погашенням кредиту, сплачувати за користування кредитом відсотки у розмірі: 26 відсотків річних; а при невиконанні пунктів 4.15 кредитного договору - 28 відсотків річних; забезпечити щомісячне надходження коштів на поточні рахунки відповідача у національній та іноземній валюті, відкриті в АКБ «Індустріалбанк», в еквіваленті не менше ніж 12 000 000,00 грн. При невиконання зазначеної умови плата за користування кредитом перераховується по ставці 28,5 % річних ( п.4.15 кредитного договору).

Господарським судом Сумської області 18.08.2011 року винесене рішення, яким задоволені позовні вимоги АКБ «Індустріалбанк» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором -2 в сумі 90 279 297,40 грн., в тому числі, сума кредиту - 52 790 000,00 грн.; сума відсотків за користування кредитом станом на 08.06.2011 року - 27 099 817,94 грн., пеня за прострочення строків платежу сум кредиту та відсотків за період з 08.12.2010 року по 08.06.2011 року - 3 103 599,43 грн.; сума штрафу - 7 285 880,03 грн.

3. Договір кредиту ( в національній валюті) № 2305/1100/6/08 від 20.11.2008 року, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 27 000 000,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору -3 відповідач зобов'язався: повернути позивачу кредит у сумі 27 000 000,00 грн. шляхом сплати щомісячних платежів відповідно до графіку, визначеному в п. 1.1, п.4.1 кредитного договору, не пізніше передостаннього робочого дня кожного місяця у період з грудня 2010 року по травень 2011 року частинами не менш ніж по 30 000,00 грн., у період з червня 2011 року по жовтень 2011 року погашати частинами не менше ніж по 50 000,00 грн., залишок заборгованості - 09.11.2011 року включно (п.п, 1.1., 4.1 кредитного договору); щоквартально в останній робочий день поточного кварталу, але не пізніше 5-го числа першого місяця наступного кварталу, починаючи з 2010 року та одночасно з остаточним погашенням кредиту, сплачувати за користування кредитом відсотки у розмірі: 25,5 відсотків річних; а при невиконанні пунктів 4.15 кредитного договору - 27,5 відсотків річних; забезпечити щомісячне надходження коштів на поточні рахунки відповідача у національній та іноземній валюті, відкриті в АКБ «Індустріалбанк», в еквіваленті не менше ніж 12 000 000,00 грн. При невиконання зазначеної умови плата за користування кредитом перераховується по ставці 27,5 % річних ( п.4.15 кредитного договору).

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 року порушено справу № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ «Сумихімпром».

12.03.2012 року до господарського суду Сумської області позивачем подано заяву про визнання вимог кредитора та включення грошових вимог АКБ «Індустріалбанк» до реєстру вимог кредиторів. Відповідно до зазначеної заяви позивачем, зокрема, заявлено грошові вимоги до відповідача у сумі 158 384 497,60 грн., в тому числі заявлено грошові вимоги по зазначеним кредитним договорам в частині суми несплачених відсотків, нарахованих станом до дати порушення справи про банкрутство ( по 23.10.2010 року включно).

Листом від 19.04.2012 року розпорядник майна ПАТ «Сумихімпром» повідомив банк, що спільно з боржником визнав вимоги банку повністю та включив їх до реєстру вимог кредиторів у сумі 140 741 651,75 грн. у першу чергу; 17 642 845,85 грн. до шостої черги.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 07.08.2012 року частково затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, зокрема, визнано вимоги ПАТ АКБ «Індустріалбанк» в особі Сумської філії та включено їх до реєстру вимог кредиторів у сумі 158 385 610,60 грн., у тому числі 140 741 651,75 грн. - перша черга (забезпечені заставою), 17 642 845,85 грн. - шоста черга, 1113 грн. - перша черга.

Оскільки після порушення справи про банкрутство відповідач не здійснював повернення суми кредиту та не виконував зобов'язання по кредитним договорам № 1,2,3 щодо сплати щоквартально відсотків за користування кредитом, банком подано позовну заяву про стягнення кредиторської заборгованості (нараховані відсотки за період з 24.10.2011 року по 31.12.2011 року) в сумі 4 536 494,80 грн. Рішенням суду позов задоволено в повному обсязі. Зазначена заборгованість є поточними вимогами банку до боржника.

Проте, як свідчать матеріали справи, в ході її розгляду відповідач умови кредитних договорів щодо сплати відсотків за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року виконав частково, а саме, до прийняття оскаржуваного рішення сплатив на користь позивача за січень 2012 року - 2559,00 грн., з яких: за договором № 1: платіжними доручення № 22995 від 15.08.2012 року у сумі 608,00 грн. ( а.с. 80 т.1) і № 24270 від 12.09.2012 року у сумі 250,00 грн. ( а.с. 112 т.1), всього : 858,00 грн.; за договором № 2: платіжними дорученнями № 22990 від 15.08.2012 року у сумі 512,00 грн.( а.с. 81 т.1) і № 24272 від 12.09.2012 року у сумі 413,00 грн. (а.с. 111 т.1), всього -925,00 грн.; за договором № 3: платіжними дорученнями № 22991 від 15.08.2012 року у сумі 474,00 грн. ( а.с. 81 т.1) і № 24271 від 12.09.2012 року у сумі 302,00 грн. ( а.с. 113 т.1) , всього - 776,00 грн.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Проте, місцевий господарський суд у порушення норм процесуального права не повно з*ясував обставини справи, що мають значення для справи, не врахував часткове погашення відповідачем заборгованості по кредитним договорам № 1,2,3 щодо сплати щоквартально відсотків за користування кредитом, що призвело до прийняття неправильного рішення в цій частині.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про припинення провадження у справі відповідно до п.1-1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині стягнення 2559,00 грн. заборгованості щодо сплати відсотків за січень 2012 року за кредитними договорами № 1,2,3.

Стосовно апеляційних вимог скаржника (уточнення до апеляційної скарги від 12.12.2012 року) про припинення провадження у справі у порядку пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині стягнення відсотків за користування кредитом за договорами кредитів № 1,2,3, заборгованість за якими сплачена платіжними дорученнями: № № 26157 від 19.10.2012 року, 26924 від 02.11.2012 р., 26477 від 25.10.2012 р., 27701 від 14.11.2012 року, 27641 від 13.11.2012 р., 28428 від 27.11.2012 р., 28500 від 28.11.2012 р., 26156 від 19.10.2012 р., 26925 від 02.11.2012 р., 26478 від 25.10.2012 р., 27702 від 14.11.2012 р., 27642 від 13.11.2012 р., 28501 від 28.11.2012 р., 28427 від 27.11.2012 р., 26155 від 19.10.2012 р., 26921 від 02.11.2012 р., 26474 від 25.10.2012 р., 27703 від 14.11.2012 р., 27643 від 13.11.2012 р., 28428 від 27.11.2012 р., 28502 від 28.11.2012 р., колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки погашення заборгованості відбулося після постановлення оскаржуваного судового рішення.

Щодо решти заборгованості за спірними кредитними договорами № 1,2,3 , колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до приписів частини 1 статі 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Цивільний кодекс України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства ( стаття 526 ЦК України), при цьому, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( статті 525 ЦК України). Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, згідно норм пункту 5, пункту 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зобов'язання боржника, що виникли після порушення справи про банкрутство є поточними та на них не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за договором кредиту № 2305/1100/1/09 від 03.03.2009 року у сумі 461 454,66 грн.; за договором кредиту № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 року у сумі 3 593 410,52 грн. та за договором № 2305/1100/6/08 від 20.11.2008 року у сумі 1 778 008,10 грн., всього, у сумі 5 832 874,28 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафів у сумі 2 047 821,00 грн., з яких 43 800, 00 грн. за порушення зобов'язань, передбачених п.4.9 кредитних договорів 1,2,3 та 2 004 021, 00 грн. за порушення п.3.1.4 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z/1100/1/09 від 03.03.2009 р., та договору застави рухомого майна (обладнання) № 2305Z1/1100/1/09 від 03.03.2009 р., колегія суддів встановила наступне.

Пунктом 4.9 кредитних договорів 1,2,3 передбачено, що ПАТ «Сумихімпром» зобов'язане допускати працівників банку для проведення перевірки наявності, стану та умов збереження предмету застави, не пізніше 2-х робочих днів після направлення банком повідомлення.

Листом № 14-2800 від 23.03.2012 року позивач звернувся до відповідача з проханням вирішити питання можливості перевірки місця знаходження та стану майна, що знаходиться у заставі банку по наданим кредитам ( а.с. 44 т.1).

Листом № 14-2800 від 23.03.2012 року відповідач повідомив позивача, що в даний час підприємством на даній промисловій площадці проводяться певні заходи технічного характеру, які мають за мету стабілізацію якості продукції, яку виробляє ПАТ «Сумихімпром», зменшення витрат на одиницю продукції та підвищення обсягів виробництва. Крім того, даним листом повідомлено, що перелічені заходи передбачають підвищення вимоги до техніки безпеки, що не дає можливості знаходження на промисловій площадці сторонніх осіб, в тому числі і робітників банку. Відразу після закінчення вказаних робіт ПАТ «Сумихімпром» повідомить банк про можливість доступу на територію підприємства ( а.с. 45 т.1).

У відповідності до п.7.3 кредитних договорів 1,2,3 за порушення своїх зобов'язань, передбачених п.4.9, ПАТ «Сумихімпром» повинно сплатити штраф у розмірі 0,05% від ліміту кредиту, що складає по кредитному договору -1 суму - 4 000,00 грн.; по кредитному договору -2 суму - 26 500,00 грн.; по кредитному договору -3 суму -13 300,00 грн.; всього, 43 800,00 грн.

Суд першої інстанції, прийнявши рішення в цій частині вимог про їх задоволення, виходив з того вказані зобов'язання є поточними, оскільки виникли після порушення справи про банкрутство.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, сторони п.4.9 у спірних кредитних договорах домовились, що ПАТ «Сумихімпром» «зобов'язане допускати працівників банку для проведення перевірки наявності, стану та умов збереження предмету застави, не пізніше 2-х робочих днів після направлення банком повідомлення». Але позивач у своєму листі № 251 від 21.03.2012 року не повідомив відповідача про перевірку за 2 робочих дні з моменту направлення листа, а просив «вирішити питання про можливість перевірки». На що відповідач, не заперечуючи проти дозволення здійснення перевірки, просив позивача перенести її на іншу дату.

Тобто, колегія суддів вважає, що відповідач не порушив умови пункту 4.9 кредитних договорів № 1,2,3, а позивач не довів суду про його порушення, у зв'язку з чим неправомірно застосував до ПАТ «Сумихімпром» штраф у сумі 43 000,00 грн., а господарський суд необґрунтовано їх стягнув з відповідача на користь позивача.

Окрім того, з наданих позивачем листів не вбачається відмови відповідача від вирішення питання про можливість перевірки.

Пунктом 3.1.4 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 23052/1100/1/09 від 03.03.2009 року, договору застави рухомого майна (обладнання) № 230521/1100/1/09 від 03.03.2009 року ПАТ «Сумихімпром» зобов'язане на строк фактичної дії договорів застави рухомого майна (обладнання, товарів) та нерухомого майна (іпотеки) застрахувати предмети застави та сплачувати страхові платежі в строки, визначені договорами добровільного страхування майна серія МЗ № 110/02-000546 від 02.07.2010р., МЗ № 110/02-000545 від 02.07.2010 року.

Відповідно до п.3.1.11 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 23052/1100/1/09 від 03.03.2009 року, п. 3.1.8 договору застави рухомого майна (обладнання) № 230521/1100/1/09 від 03.03.2009 року ПАТ «Сумихімпром» зобов'язане сплатити штраф у розмірі 10% від заставної вартості майна, зазначеного у договорах застави: по договору застави нерухомого майна у сумі 1 516 070,00 грн; по договору застави рухомого майна у сумі 487 951,00 грн. ; всього - 2 004 021,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, банком 02.04.2012 року на адресу відповідача направлена претензія про сплату штрафу за порушення умов договорів за період з січня 2011 року по червень 2011 року, оскільки відповідачем не вносилися страхові платежі за вказаний період. Справу про банкрутство ПАТ «Сумихімпром» порушено 24.10.2011 року. Тобто, штраф застосовано до відповідача за період до порушення справи про банкрутство.

Судом встановлено, що на даний час заставне майно застраховане, що підтверджується договором № 1/24/10/11 про закупівлю послуг зі страхування за державні кошти від 03.11.2011 року, додатком № 1 до договору, додатком № 4 до договору, додатком № 5 до договору та листом № 252 від 25.04.2012 року голови правління ПрАТ «СК «Саламандра -Україна».

Згідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Отже, вимога позивача у сумі 2 004 021,00 грн. є конкурсною. Проте, даний штраф позивачем, який є кредитором у справі про банкрутство ПАТ «Сумихімпром», не заявлявся.

Пунктом 54 постанови пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство» встановлено, що Закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкротство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження.

Згідно абз. 2 пункту 54 вищенаведеної постанови, якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються, і вважаються погашеними. Вищевказаний строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивач не включив спірний штраф до заяви про визнання вимог кредитора та включення грошових вимог АКБ «Індустріалбанк» до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ПАТ «Сумихімпром», тому позовна вимога банку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 004 021,00 грн., нарахована за період з січня 2011 року по червень 2011 року є незаконною, не обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів за недопущення банку для проведення перевірки наявності та стану заставного майна по наданим кредитам у розмірі 43 000,00 грн. та в частині стягнення штрафу за невиконання умов договору, щодо страхування заставного майна в розмірі 2 004 021,00 грн. - слід відмовити.

Стосовно вимоги апелянта про розстрочення виконання рішення рівними частинами строком на 36 місяців у зв'язку з тяжким фінансовим становищем відповідача, про що свідчить порушення господарським судом Сумської області провадження у справі про банкрутство, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, для застосування передбачених цією нормою заходів, необхідно встановити чи є у наявності обставини, які б ускладнювали або робили неможливим виконання рішення суду.

З огляду на наведені обставини справи та норми права, посилання заявника на те, що, він знаходиться у процедурі банкрутства, не може бути підставою вважати це винятковим випадком, який ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, оскільки нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено погашення усіх вимог кредиторів під час запровадження судових процедур банкрутства, у порядку та у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-як фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на наведені обставини справи та норми права з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану, ступеню вини ПАТ «Сумихімпром» у виникненні спору, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не доведено обгрунтованість заявленої вимоги щодо розстрочення виконання рішення рівними частинами строком на 36 місяців.

За таких обставин, рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2012 року у справі № 5021/1105/12 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями п 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, п.2 ч.1 статті 103,п.1, п.4 ч.1 ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2012 р. по справі №5021/1105/12 скасувати частково.

Викласти рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2012 року у справі № 5021/1105/12 у наступній редакції:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» ( 40012, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12; код 95766356) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Індустріалбанк» (69037, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39Д; код 13857564) заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за договором кредиту № 2305/1100/1/09 від 03.03.2009 року у сумі 461 454,66 грн. ( чотириста шістдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят чотири грн. 66 коп.); за договором кредиту № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 року у сумі 3 593 410,52 грн.( три мільйони п'ятсот дев'яносто три тисячі чотириста десять грн. 52 коп.) та за договором № 2305/1100/6/08 від 20.11.2008 року у сумі 1 778 008,10 грн. один мільйон сімсот сімдесят вісім тисяч вісім грн. 10 коп.), всього, у сумі 5 832 874,28 грн. ( п'ять мільйонів вісімсот тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят чотири грн. 28 коп.).

У частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Індустріалбанк» 2559,00 грн. заборгованості щодо сплати відсотків за січень 2012 року за кредитними договорами № 1,2,3 провадження у справі № 5021/1105/12 припинити.

У частині стягнення штрафів за недопущення банку для проведення перевірки наявності та стану заставного майна по наданим кредитам у розмірі 43 000,00 грн. та в частині стягнення штрафу за невиконання умов договору, щодо страхування заставного майна в розмірі 2 004 021,00 грн. Публічному акціонерному товариства комерційному банку «Індустріалбанк» відмовити.

У розстроченні виконання рішення рівними частинами строком на 36 місяців Публічному акціонерному товариству «Сумихімпром» відмовити.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Дана постанова Харківського апеляційного господарського суду набуває чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

повний тест постанови складено 14.08.2013 року.

Головуючий суддя О.А.Пуль

суддя Я.О.Білоусова

суддя О.В.Шевель