Рішення № 32744048, 19.07.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12351/13-ц

Провадження №2/761/5440/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 липня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Івченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» про визнання незаконним зміни процентної ставки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1) звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (далі відповідач, Банк) про визнання незаконним зміни процентної ставки.

Просить визнати незаконною зміну процентної ставки кредиту та залишення кредитної ставки у розмірі 15,29% річних та умов кредиту без змін відповідно до кредитного договору №665/211011 від 21.10.2011 року, стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.10.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №665/211011 на суму 730 000,00 грн. (далі - Кредитний договір). Кредит було отримано позивачем на придбання нерухомості під 15,29 % річних. Позивач належним чином виконувала умови Кредитного договору. Позивач з 21.04.2010 року по 08.02.2013 року працювала у ПАТ «БМ Банк» на посаді начальника Управління бюджетування, контролінгу та розвитку. Наказом №72-к від 08.02.2013 року ОСОБА_1 було звільнено за угодою сторін. 16.03.2013 року позивачем було отримано повідомлення №733/2013 від 13.03.2013 року від директора Центрального відділення АТ «БМ Банк» м. Києва Сервулі С.С. В повідомленні зазначалось, що кредитним комітетом Банку було прийнято рішення щодо Кредитного договору про встановлення ОСОБА_1, починаючи з дати звільнення з Банку процентної ставки за користування кредитними коштами на рівні 17 % річних. Відповідно до п. 10.5. Кредитного договору у випадку звільнення позичальника з Банку за ініціативою роботодавця або якщо прострочена заборгованість за кредитом не погашається протягом більше як 30 днів, сторони погодили, що Банк встановлює процентну ставку за Договором у розмірі 110% процентної ставки від діючої базової по даному виду кредитів на дату настання однієї з вищевказаних подій, що підтверджується наказом про звільнення або випискою по рахунку. Згідно з п.10.6. Кредитного договору у випадку звільнення позичальника з Банку за власною ініціативою сторони погодили, що Банк встановлює процентну ставку за цим договором у розмірі базової процентної ставки по даному виду кредиту на дату настання вищевказаної події, що підтверджується наказом про звільнення. Відповідно до Наказу №72-к від 08.02.2013 року Ю.В. про звільнення ОСОБА_1, позивача було звільнено за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю. Отже, зміна Банком розміру процентної ставки в односторонньому порядку є незаконною.

Ухвалою від 16 травня 2013 року відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та зазначив, що позивач подала заяву про звільнення за згодою сторін, а тому підвищення Банком процентної ставки є правомірним.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з копії кредитного договору (а.с. 7-10), 21.10.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №665/211011 на суму 730 000,00 грн. Кредит було отримано позивачем на придбання нерухомості під 15,29 % річних.

Відповідно до п. 10.5. Кредитного договору у випадку звільнення позичальника з Банку за ініціативою роботодавця або якщо прострочена заборгованість за кредитом не погашається протягом більше як 30 днів, сторони погодили, що Банк встановлює процентну ставку за Договором у розмірі 110% процентної ставки від діючої базової по даному виду кредитів на дату настання однієї з вищевказаних подій, що підтверджується наказом про звільнення або випискою по рахунку.

Згідно з п.10.6. Кредитного договору у випадку звільнення позичальника з Банку за власною ініціативою сторони погодили, що Банк встановлює процентну ставку за цим договором у розмірі базової процентної ставки по даному виду кредиту на дату настання вищевказаної події, що підтверджується наказом про звільнення.

Судом встановлено, що позивач з 21.04.2010 року по 08.02.2013 року працювала у ПАТ «БМ Банк» на посаді начальника Управління бюджетування, контролінгу та розвитку, що підтверджується копією строкового трудового договору

Наказом №72-к від 08.02.2013 року ОСОБА_1 було звільнено за угодою сторін, що підтверджується копією наказу (а.с. 6).

В матеріалах справи наявна копія повідомлення №733/2013 від 13.03.2013 року від директора Центрального відділення АТ «БМ Банк» м. Києва Сервулі С.С. , у якому зазначено, що кредитним комітетом Банку було прийнято рішення щодо Кредитного договору про встановлення ОСОБА_1, починаючи з дати звільнення з Банку процентної ставки за користування кредитними коштами на рівні 17 % річних.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, Банком було змінено розмір процентної ставки в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Як передбачено п.3.5. Постанови Правління Національного Банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Тобто, чинним законодавством забороняється змінювати розмір процентної ставки в односторонньому порядку.

Окрім цього, п. 10.5., 10.6. Кредитного договору передбачений порядок зміни процентної ставки, а саме у разі звільнення позивача за власною ініціативою чи за ініціативою власника.

Проте, як вбачається з копії Наказу №72-к від 08.02.2013 року, позивача було звільнено за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Посилання представника відповідача, що звільнення за угодою сторін і є звільненням за ініціативою працівника, є помилковим. Чинне трудове законодавство розмежовує звільнення за ініціативою працівника та звільнення за угодою сторін, яке є окремою підставою припинення трудового договору.

Умовами Кредитного договору не передбачено зміни процентної ставки у разі звільнення позивача за угодою сторін.

На підставі вищевикладеного, зміна відповідачем процентної ставки кредиту відповідно до кредитного договору №665/211011 від 21.10.2011 року є незаконною, а тому позов в частині визнання незаконною зміну процентної ставки кредиту та залишення кредитної ставки у розмірі 15,29% річних та умов кредиту без змін відповідно до кредитного договору №665/211011 від 21.10.2011 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Як передбачено ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Оскільки, позивачем не було подано заяву про допуск до участі у справі особи, яка надає правову допомогу, а судом не виносилась відповідна ухвала, то витрати позивача у сумі 10 000,00 грн. не є витратами, пов'язаними з оплатою правової допомоги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконними зміни процентної ставки кредиту у розмірі 17 % річних у кредитному договорі № 665/211011 від 21.10.2011 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (код 33881201) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) 57 (п'ятдесят сім) грн. 35 коп. судового збору.

Рішення можу бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: А.І. Саадулаєв