Ухвала суду № 32558455, 11.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/116/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Шостака О.О.,

при секретарі - Доник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» та Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року ДПІІ «Сантрейд» звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС (правонаступником якого є Міжрегіональне головне управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків) від 26 липня 2012 року № 0000282320.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року вказаний адміністративний позов було задоволено в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2012 року № 0000282320 в частині встановлення завищення бюджетного відшкодування на 291639 грн. 02 коп. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 145819 грн. 51 коп.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням сторони подали апеляційні скарги. Позивач просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було зроблено передчасний висновок про відсутність у ТОВ «ПСК «Анкей» ліцензій та дозволів на виконання ремонтних робіт.

Відповідач просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач не мав права формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, складених ПП «Тісона», ПП «Лист-Юг», ПП «НЄД», ТОВ «Інтерагро-союз» та ТОВ «Дарінет Сервіс».

Під час судового засідання представник позивача підтримала свою апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній, а також заперечувала проти задоволення апеляційної скарги Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

Представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній, а також заперечував проти задоволення апеляційної скарги ДПІІ «Сантрейд».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ДПІІ «Сантрейд» та Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Окружною державною податковою службою - Центральний офіс з обслуговуванням великих платників податків ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ДПІІ «Сантрейд» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за грудень 2011 року, про що складено акт від 12 липня 2012 року № 675/40-50/23-20/25394566.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2012 року № 0000282320, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2011 року на 370536 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 185268 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу ДПІІ «Сантрейд» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДПІІ «Сантрейд» про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2012 року № 0000282320 в частині невизнання податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних ТОВ «ПСК «Анкей», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено фактичне отримання послуг від вказаного контрагента.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що ДПІІ «Сантрейд» та ТОВ «ПСК «Анкей» був укладений договір підряду № 160311 від 16 березня 2011 року, згідно умов якого контрагент позивача зобов'язувався виконати роботи по ремонту та фарбуванню фасаду і металоконструкцій елеватора, заміні старого скла та полікарбонат, а також ремонт підсилосних поверхів з укріпленням несучої частини.

На підтвердження виконання сторонами умов зазначеного договору позивач надав суду копії рахунку-фактури, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/і затрат/, акту приймання виконаних будівельних робіт, податкової накладної та актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, передбачені договором підряду № 160311 від 16 березня 2011 року роботи є небезпечними та повинні супроводжуватися наявністю відповідних дозволів, ліцензій, заходів по дотриманню техніки безпеки.

Зазначене також випливає зі змісту договору підряду № 160311 від 16 березня 2011 року.

Так, згідно п. 5.1.1 зазначеного договору ТОВ «ПСК «Анкей» зобов'язане було надати ДПІІ «Сантрейд» підтвердження права на виконання даних робіт (ліцензію і дозвіл на початок робіт).

Відповідно до п. 5.1.4 договору виконавець робіт також зобов'язаний виконати необхідні заходи з техніки безпеки та пожежної безпеки.

Разом з тим, зазначені документи не були надані під час розгляду справи в суді першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, маючи у своєму розпорядженні копії документів, що складені та підписані виключно позивачем (який є зацікавленим в отриманні податкового кредиту) та ТОВ «ПСК «Анкей» (яке, згідно акту перевірки від 12 липня 2012 року № 675/40-50/23-20/25394566 є недобросовісним платником податків) та встановивши відсутність документів, що видаються спеціально уповноваженими державними органами, та наявність яких у даному випадку є обов'язковою - дійшов до правомірного висновку про непідтвердження фактичного виконання ТОВ «ПСК «Анкей», обумовлених договором підряду № 160311 від 16 березня 2011 року.

До апеляційної скарги позивачем були додані витяг з сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України про те, що ТОВ «ПСК «Анкей» було видано ліцензію серії АВ587023 від 01 червня 2011 року та копії актів-допусків.

Після постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у даній справі представником позивача були також надані копії дозволів ТОВ «ПСК «Анкей» на початок виконання роботи підвищеної небезпеки та дозволів на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки.

У відповідності до ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Обґрунтовуючи свої вимоги про приєднання до справи документів, які не подавалися до суду першої інстанції, представник позивача вказувала на те, що під час розгляду справи в такі документи судом не витребовувалися, а надавати їх з власної ініціативи позивач не вважав за потрібне, оскільки, за його переконанням, наданих доказів було достатньо для підтвердження фактичного отримання послуг від ТОВ «ПСК «Анкей».

Колегія суддів вважає, що наведені позивачем обставини не є поважними причинами неподання відповідних доказів. У зв'язку з цим такі докази не беруться до уваги судом апеляційної інстанції.

Під час апеляційного розгляду справи представник позивача також посилалася на відсутність підстав, передбачених п. 123.1 ст. 123 ПК України, для застосування штрафних (фінансових) санкції.

На думку представника ДПІІ «Сантрейд» зазначені санкції застосовуються виключно у разі виявлення завищення бюджетного відшкодування після фактичного повернення коштів з бюджету.

З огляду на те, що сума бюджетного відшкодування була лише заявлена, а фактична виплата коштів не відбулася, представник позивача вважає необґрунтованим застосування штрафних фінансових санкції, передбачених п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Згідно вказаної норми права у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В даному випадку рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування було прийняте на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України - дані перевірки результатів діяльності позивача свідчили про завищення суми бюджетного відшкодування, заявленої у податковій декларації за травень 2012 року.

За змістом пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 ПК України достатньою підставою для нарахування санкцій є заявлення в податковій декларації з податку на додану вартість завищеного розміру бюджетного відшкодування. Натомість фактичне здійснення бюджетного відшкодування не є обов'язковою умовою накладення штрафних (фінансових) санкції, передбачених п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Таким чином, штрафні (фінансові) санкції за заявлення в податковій декларації з податку на додану вартість бюджетного відшкодування суми податку на додатну вартість, що була сплачена ТОВ «ПСК «Анкей», - нараховані правомірно.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ДПІІ «Сантрейд» не спростовують висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та не можуть бути підставами для її скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ДПІІ «Сантрейд» про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2012 року № 0000282320 в частині невизнання податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних ПП «Тісона», ПП «Лист-Юг», ПП «НЄД», ТОВ «Інтерагро-союз» та ТОВ «Дарінет Сервіс», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано докази фактичного отримання послуг та товару від вказаних контрагентів.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що між ДПІІ «Сантрейд» та ТОВ «Дарінет Сервіс» був укладений договір на виконання робіт № 21-06/11 від 21 червня 2011 року.

Згідно умов вказаного договору ТОВ «Дарінет Сервіс» зобов'язувалося виконати роботи з формування горизонтальної структурованої кабельної системи в приміщенні замовника, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити вартість робі та матеріалів. В рамках зазначеного договору ТОВ «Дарінет Сервіс» передало ДПІІ «Сантрейд» патч-корди.

Факт передачі підтверджується накладними № 137 від 20 грудня 2011 року та № 542 від 20 грудня 2011 року, що підписані уповноваженими представниками сторін. Зазначені накладні містить всі обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Зокрема, у них містяться підписи, прізвища та ініціали осіб, які відвантажили та отримали товар, посилання на номер та дату доручення на отримання товару представником ДПІІ «Сантрейд», зазначено місце складення накладної, чітко вказано назву товару, його кількість та ціну.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вказані документи є належними доказами передачі товару від продавця до покупця.

Також позивачем були надані копії переліку та вартості робіт та матеріалів (додаток 1 до договору № 137 від 20 грудня 2011 року), рахунків-фактур, податкових накладних.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що позивач надав документальне підтвердження фактичного отримання товару від ТОВ «Дарінет Сервіс».

Також колегія суддів враховує ту обставину, що позивачу було виключено податковий кредит за операцією з вказаним контрагентом виключно з підстав відсутності останнього за зареєстрованим місцезнаходженням. Щодо встановлення інших обставин здійснення господарської діяльності ТОВ «Дарінет Сервіс» тривають оперативно-розшукові заходи.

За таких обставин колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач правовірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних ТОВ «Дарінет Сервіс» та набув права на отримання бюджетного відшкодування.

Позивач також перебував у правовідносинах з ПП «Тісона», ПП «Лист-Юг», ПП «НЄД», ТОВ «Інтерагро-союз». На підставі відповідних договорів поставки зазначені контрагенти зобов'язувалися передати позивачу товар «соя урожаю 2011 року».

На підставі податкових накладних, складених за такими договорами поставки, позивачем був сформований податковий кредит.

Податковий орган вважає такі дії ДПІІ «Сантрейд» неправомірними з огляду на те, що в діяльності ПП «Тісона», ПП «Лист-Юг», ПП «НЄД», ТОВ «Інтерагро-союз» наявні ознаки фіктивності. Такий висновок був зроблений на підставі аналізу актів про неможливість провезення перевірки/звірки зазначених юридичних осіб.

На думку колегії суддів самі по собі вказані відомості не є беззаперечним доказом безтоварності операцій між ДПІІ «Сантрейд» та ПП «Тісона», ПП «Лист-Юг», ПП «НЄД», ТОВ «Інтерагро-союз».

Разом з тим, з огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту за операціями із вказаними юридичними особами, позивач зобов'язаний був надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання договорів поставки, в тому числі, які складалися особами, що не є сторонами даних договорів.

Такий обов'язок виникає у позивача також з огляду на наступні норми права.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Із вказаної норми права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством - не передбачено.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договорів поставки позивач надав копії рахунків-фактур, видаткових накладних, карток обліку експортного вантажу, товарно-транспортних накладних та податкових накладних.

Згідно умов зазначених договорів поставка товару здійснювалася продавцями до Миколаївського митного торгового порту. Приймання товару здійснював експедитор позивача - ТОВ «Грінтур-Екс».

На вимогу суду апеляційної інстанції ТОВ «Грінтур-Екс» надало документи, що підтверджують прийняття товару від автоперевізників по документах, в яких зазначалося, що поставщиком сої є ПП «Тісона», ПП «Лист-Юг», ПП «НЄД», ТОВ «Інтерагро-союз».

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що поставка товару у обсягах, зазначених у товарно-транспортних накладних, копії яких приєднано до матеріалів справи, дійсно мала місце.

Разом з тим, наявність документів, складених та підписаних ДПІІ «Сантрейд» і зазначеними контрагентами, не може бути достатньою підставою для висновку про фактичне здійснення господарської операції саме зазначеними контрагентами.

Єдиними документами, складеними із залученням третіх осіб є товарно-транспорті накладі.

Разом з тим, у відповідності до п. 11.5 та п. 10.12 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 товарно-транспортна накладна заповнюється замовником перевезень, а перевізних перевіряє лише правильність зазначення маси вантажу.

У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначення у товарно-транспортних накладних замовником перевезення ПП «Тісона», ПП «Лист-Юг», ПП «НЄД», ТОВ «Інтерагро-союз», за умови наявності інформації про те, що зазначені юридичні особи можуть бути фіктивними, також не може свідчити про те, що власником товару, який поставлявся, є саме ПП «Тісона», ПП «Лист-Юг», ПП «НЄД», ТОВ «Інтерагро-союз».

Проте, надавши суду копії рахунків-фактур, видаткових накладних, карток обліку експортного вантажу, товарно-транспортних накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних, ДПІІ «Сантрейд» вичерпало можливість доведення фактичного здійснення господарських операцій, адже складання будь-яких інших документів бухгалтерського обліку, документів дозвільного характеру, сертифікатів якості тощо відносно операцій даного виду ні умовами договорів, ні чинним законодавством - не передбачено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач виконав свій обов'язок щодо документального підтвердження фактичного отримання товару від ПП «Тісона», ПП «Лист-Юг», ПП «НЄД», ТОВ «Інтерагро-союз».

Натомість у відповідача, згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, виникає обов'язок довести що інформація, зазначена у таких документах, не відповідає дійсним обставин.

Разом з тим, такі докази податковим органом надані не були.

Під час апеляційного розгляду справи представник відповідача послався на те, що ДПІІ «Сантрейд» не були надані карантинні сертифікати, без яких, на думку апелянта, перевозити сою неможливо.

Згідно Переліку об'єктів регулювання у сфері карантину рослин, затвердженого постановою КМ України від 12 травня 2007 року № 705 «Про деякі питання реалізації Закону України «Про карантин рослин» боби сої належать до підкарантинних матеріалів.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про карантин рослин» дійсно передбачено, що об'єкти регулювання переміщуються територією України за наявності карантинного сертифіката у випадках:

- вивезення та/або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону;

- транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

Об'єкти регулювання можуть переміщуватися в межах зони, вільної від регульованих шкідливих організмів, без наявності карантинного сертифіката.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази переміщення сої з/через/в карантинну зону, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи представника відповідача про те, що відсутність карантинних сертифікатів в даному випадку може бути підставою для висновку про безтоварність операції між ДПІІ «Сантрейд» та ПП «Тісона», ПП «Лист-Юг», ПП «НЄД», ТОВ «Інтерагро-союз».

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом було зроблено вірний висновок про те, що позивач довів фактичне отримання товару від вказаних контрагентів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків не спростовують висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі накладних, складених ПП «Тісона», ПП «Лист-Юг», ПП «НЄД», ТОВ «Інтерагро-союз», викладені в постанові від 06 лютого 2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було винесено правильне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДПІІ «Сантрейд» про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0000322320.

Доводи апеляційної скарги ДПІІ «Сантрейд» не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 11 лютого 2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ДПІІ «Сантрейд» та Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційних скарг Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків та Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 16 липня 2013 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.