Ухвала суду № 32558463, 11.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15825/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Шостака О.О.,

при секретарі - Доник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ДПІІ «Сантрейд» звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговуванням великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником якого є Міжрегіональне головне управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків) від 23 серпня 2012 року № 0000322320.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Воскресенськ АГРО», ТОВ «АПК «Аріана-М» та ФГ «Південна зірка».

Під час судового засідання представник позивача підтримала свою апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІІ «Сантрейд» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Окружною державною податковою службою - Центральний офіс з обслуговуванням великих платників податків ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ДПІІ «Сантрейд» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за травень 2012 року, про що складено акт від 09 серпня 2012 року № 776/40-50/23-20/25394566.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0000322320, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за травень 2012 року на 1286220 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 643110 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу ДПІІ «Сантрейд» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДПІІ «Сантрейд» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено фактичне отримання товару від ТОВ «Воскресенськ АГРО», ТОВ «АПК «Аріана-М» та ФГ «Південна зірка».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що позивач перебував у правовідносинах з ТОВ «Воскресенськ АГРО», ТОВ «АПК «Аріана-М» та ФГ «Південна зірка». На підставі відповідних договорів поставки зазначені контрагенти зобов'язувалися передати позивачу товар «соя урожаю 2011 року».

На підставі податкових накладних, складених за такими договорами поставки, позивачем був сформований податковий кредит у розмірі 1286220 грн. 00 коп.

Податковий орган вважає такі дії ДПІІ «Сантрейд» неправомірними з огляду на те, що в діяльності ТОВ «Воскресенськ АГРО», ТОВ «АПК «Аріана-М» та ФГ «Південна зірка» наявні ознаки фіктивності. Такий висновок був зроблений на підставі аналізу актів перевірки зазначених юридичних осіб та їх контрагентів.

На думку колегії суддів самі по собі вказані відомості не є беззаперечним доказом безтоварності операцій між ДПІІ «Сантрейд» та ТОВ «Воскресенськ АГРО», ТОВ «АПК «Аріана-М», ФГ «Південна зірка».

Разом з тим, з огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту за операціями із вказаними юридичними особами, позивач зобов'язаний був надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання договорів поставки, в тому числі, які складалися особами, що не є сторонами даних договорів.

Такий обов'язок виникає у позивача також з огляду на наступні норми права.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Із вказаної норми права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством - не передбачено.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договорів поставки позивач надав копії рахунків-фактур, видаткових накладних, карток обліку експортного вантажу, товарно-транспортних накладних та податкових накладних.

Згідно умов зазначених договорів поставка товару здійснювалася продавцями до Миколаївського митного торгового порту. Приймання товару здійснював експедитор позивача - ТОВ «Грінтур-Екс».

На вимогу суду апеляційної інстанції ТОВ «Грінтур-Екс» надало документи, що підтверджують прийняття товару від автоперевізників по документах, в яких зазначалося, що поставщиком сої є ТОВ «Воскресенськ АГРО», ТОВ «АПК «Аріана-М», ФГ «Південна зірка».

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що поставка товару у обсягах, зазначених у товарно-транспортних накладних, копії яких приєднано до матеріалів справи, дійсно мала місце.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи ДПІІ «Сантрейд» про те, що такий товар був поставлений саме ТОВ «Воскресенськ АГРО», ТОВ «АПК «Аріана-М» та ФГ «Південна зірка».

Згідно наданої представниками позивача інформації, ДПІІ «Сантрейд» є один із найбільших українських зернотрейдерів.

Відповідно, у позивача наявна можливість здійснити документальне оформлення придбання та перевезення товару від юридичних осіб, діяльність яких обмежується перерахуванням коштів та підписанням документів первинного бухгалтерського обліку.

Маючи у розпорядженні печатку відповідного підприємства та володіючи інформацією про зміст та обсяг документів, які зазвичай складаються при здійсненні операцій даного виду, недобросовісний платник податків може створити видимість здійснення господарської операції.

Проте, як раніше зазначалося, формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством - не передбачено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що наявність документів, складених та підписаних ДПІІ «Сантрейд» і зазначеними контрагентами, не може бути достатньою підставою для висновку про фактичне здійснення господарської операції.

Єдиними документами, складеними із залученням третіх осіб є товарно-транспорті накладі.

Разом з тим, у відповідності до п. 11.5 та п. 10.12 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 товарно-транспортна накладна заповнюється замовником перевезень, а перевізних перевіряє лише правильність зазначення маси вантажу.

У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначення у товарно-транспортних накладних замовником перевезення ТОВ «Воскресенськ АГРО», ТОВ «АПК «Аріана-М», ФГ «Південна зірка», за умови наявності інформації про те, що зазначені юридичні особи є фіктивними, також не може свідчити про те, що власником товару, який поставлявся, є саме зазначені особи.

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним перевірити наявність доказів, які можуть підтвердити належність товару, що поставлявся позивачу, ТОВ «Воскресенськ АГРО», ТОВ «АПК «Аріана-М», ФГ «Південна зірка».

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, таким доказом можуть бути карантинні сертифікати на підкарантинний товар.

За переконанням представника позивача карантинний сертифікат не належить до первинних документів, а тому не може бути доказом здійснення господарської операції.

Так, карантинний сертифікат не є документом первинного бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Разом з тим, з огляду на те, що карантинний сертифікат видається спеціально уповноваженим на те органом та містить у собі відомості про маршрут перевезення товару, колегія суддів вважає, що такий документ, виданий ТОВ «Воскресенськ АГРО», ТОВ «АПК «Аріана-М», ФГ «Південна зірка», є належним доказом фактичної наявності у контрагентів позивача товару та здійснення його перевезення у визначене сторонами місце поставки.

Положеннями п. 5.1 Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 23 серпня 2005 року № 414, передбачено, що перевезення підкарантинних матеріалів в межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.

Договори поставки, укладені між позивачем та ТОВ «Воскресенськ АГРО», ТОВ «АПК «Аріана-М», ФГ «Південна зірка» є типовими та передбачали, що предметом поставки є соя урожаю 2011 року.

Згідно Переліку об'єктів регулювання у сфері карантину рослин, затвердженого постановою КМ України від 12 травня 2007 року № 705 «Про деякі питання реалізації Закону України «Про карантин рослин» боби сої належать до підкарантинних матеріалів.

Таким чином, доводи представника позивача про те, що карантинний сертифікат не може бути доказом фактичного здійснення господарської операції - не знайшли свого підтвердження.

Під час апеляційного розгляду справи представник позивача наголошувала на тому, що оформлення карантинного сертифікату здійснюється постачальником підкарантинного матеріалу, а передача такого документу отримувачу товару законом не вимагається. Також представник позивача вказувала на те, що карантинний сертифікат оформлюється у випадку вивезення та/або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону, однак докази вивезення та/або ввезення товару ТОВ «Воскресенськ АГРО», ТОВ «АПК «Аріана-М», ФГ «Південна зірка» з карантинної зони податковим органом надано не було.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про карантин рослин» дійсно передбачено, що об'єкти регулювання переміщуються територією України за наявності карантинного сертифіката у випадках:

- вивезення та/або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону;

- транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

Об'єкти регулювання можуть переміщуватися в межах зони, вільної від регульованих шкідливих організмів, без наявності карантинного сертифіката.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази переміщення сої з/через/в карантинну зону, колегія суддів вважає обґрунтованими доводами позивача про те, що відсутність карантинних сертифікатів в даному випадку не може бути підставою для висновку про безтоварність операції.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи було встановлено відсутність іншого документа, без якого здійснення поставки та оплата товару в даному випадку є неможливими.

Договори поставки, укладені між позивачем та ТОВ «Воскресенськ АГРО», ТОВ «АПК «Аріана-М», ФГ «Південна зірка», є типовими.

В п. 6.1.1.2 договорів сторони погодили, що продавець зобов'язаний передати продавцю оригінали сертифікатів якості, виданих Державною хлібною інспекцією на кожний транспортний засіб, разом з протоколом випробування харчової продукції на визначення показників безпеки , вмісту токсичних елементів, пестицидів та на вміст генетично-модифікованих елементів. Згідно вказаного пункту договору ДПІІ «Сантрейд» здійснює оплату поставленого товару виключно після отримання такого документа.

Відповідно до п. 6.1 Держхлібінспекція має право огляду та оформлення сертифікатів якості зерна і продуктів його переробки при відвантаженні, надходженні та транзиті.

Процедуру видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, зокрема, за вимогою однієї з сторін договору (контракту) у випадках, коли його видача не є обов'язковою, визначено Порядком видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, затвердженим постановою КМ України від 23 липня 2009 року № 848 (далі - Порядок).

Згідно п.п. 2, 3 Порядку сертифікат якості видається на кожну окрему партію зерна та продуктів його переробки, що завантажені у транспортний засіб, який засвідчує відповідність їх показників якості і безпеки вимогам державних стандартів та інших нормативних документів або експортного контракту і включає інформацію про наявність або відсутність генетично модифікованих організмів.

Сертифікат якості діє протягом строку перевезення вантажу та розвантаження в пункті призначення.

Відповідно до п. 6 Порядку сертифікат якості видається після проведення робіт з огляду (інспектування) зерна та продуктів його переробки. Огляд (інспектування) зерна та продуктів його переробки включає: попередню перевірку відповідності якості підготовлених партій до відвантаження; огляд транспортних засобів (залізничних вагонів, морських і річкових суден, критих автомобілів, контейнерів тощо); відбір проб з партії зерна та продуктів його переробки; проведення аналізу зерна та продуктів його переробки з визначенням показників якості і безпеки, зокрема на наявність генетично модифікованих організмів; проведення аналізу зерна та продуктів його переробки на відповідність якості і безпеки вимогам державних стандартів та інших нормативних документів або експортного контракту; формування проб з партії зерна та продуктів його переробки для зберігання.

Таким чином, у разі дійсного виконання ТОВ «Воскресенськ АГРО», ТОВ «АПК «Аріана-М», ФГ «Південна зірка» своїх зобов'язань щодо поставки позивачу сої, у розпорядженні ДПІІ «Сантрейд» повинні перебувати сертифікати якості на кожну окрему партію товару. При цьому, окремою партією вважається товар у кількості, зазначеній у кожній з товарно-транспортних накладних.

У відповідності до п. 13 Порядку форма сертифіката при переміщенні зерна в межах України встановлюється згідно з додатком 3.

Зазначена форма сертифіката передбачає зазначення, зокрема, найменування продавця та покупця, місця навантаження, номер накладної, індивідуальних відомостей про транспортний засіб, обсяг товару, місце розвантаження тощо.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що сертифікат якості належить до документів, які можуть бути використані в якості доказу фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, як раніше зазначалося, наявність сертифіката якості була визначена сторонами як обов'язкова умова поставки зерна та проведення розрахунків за нього.

Сертифікати якості не були надані позивачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом було зроблено вірний висновок про не доведення позивачем фактичної передачі товару від ТОВ «Воскресенськ АГРО», ТОВ «АПК «Аріана-М», ФГ «Південна зірка» до ДПІІ «Сантрейд».

Під час апеляційного розгляду справи представник позивача також посилалася на відсутність підстав, передбачених п. 123.1 ст. 123 ПК України, для застосування штрафних (фінансових) санкції.

На думку представника ДПІІ «Сантрейд» зазначені санкції застосовуються виключно у разі виявлення завищення бюджетного відшкодування після фактичного повернення коштів з бюджету.

З огляду на те, що сума бюджетного відшкодування була лише заявлена, а фактична виплата коштів не відбулася, представник позивача вважає необґрунтованим застосування штрафних фінансових санкції, передбачених п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Згідно вказаної норми права у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В даному випадку рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування було прийняте на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України - дані перевірки результатів діяльності позивача свідчили про завищення суми бюджетного відшкодування, заявленої у податковій декларації за травень 2012 року.

За змістом пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 ПК України достатньою підставою для нарахування санкцій є заявлення в податковій декларації з податку на додану вартість завищеного розміру бюджетного відшкодування. Натомість фактичне здійснення бюджетного відшкодування не є обов'язковою умовою накладення штрафних (фінансових) санкції, передбачених п. 123.1 ст. 123 ПК України.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було винесено правильне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДПІІ «Сантрейд» про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0000322320.

Доводи апеляційної скарги ДПІІ «Сантрейд» не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 11 лютого 2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІІ «Сантрейд» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 16 липня 2013 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.