Рішення № 32520032, 16.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7921/13 16.07.13

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро лізинг"

про стягнення 2 483 834,89 дол. США та 484 699,68 грн.

Представники:

від позивача: Сандуляк С.А. - представник за довіреністю № 212/13-Н від 28.02.2013 року;

від відповідача: Лазоренко І.В. - представник за довіреністю № 7 від 02.01.2013 року.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро лізинг" про стягнення 2 483 834,89 дол. США та 484 699,68 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.08.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 010/08/4062 «Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія» із змінами та доповненнями внесеними додатковою угодою № 010/08/4062/1 від 29.09.2008 року, додатковою угодою № 010/08/4062/2 від 09.10.2008 року, додатковою угодою № 010/08/4062/3 від 09.10.2008 року, додатковою угодою № 010/08/4062/4 від 12.11.2008 року, додатковою угодою № 010/08/4062/5 від 29.12.2008 року, додатковою угодою № 010/08/4062/6 від 30.01.2009 року, додатковою угодою № 010/08/4062/7 від 27.02.2009 року, додатковою угодою № 010/08/4062/8 від 31.03.2009 року, додатковою угодою № 010/08/4062/9 від 30.10.2009 року, додатковою угодою № 010/08/4062/10 від 28.01.2010 року, додатковою угодою № 010/08/4062/11 від 21.05.2010 року, додатковою угодою № 010/08/4062/12 від 01.07.2010 року, додатковою угодою № 010/08/4062/13 від 30.09.2010 року, додатковою угодою № 010/08/4062/14 від 10.12.2010 року, додатковою угодою № 010/08/4062/15 від 20.06.2011 року, додатковою угодою № 010/08/4062/16 від 20.02.2012 року та додатковою угодою № 010/08/4062/17 від 06.09.2012 року.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 9 473 811,31 доларів США, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконує свої зобов'язання по сплаті відсотків, в зв'язку з чим, станом 12.04.2013 року, в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 2 459 330, 03 дол. США, що у еквіваленті за курсом НБУ на 12.04.2013 року становить 19 657 424, 93 грн. та прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 24 504, 86 дол. США, що у еквіваленті за курсом НБУ на 12.04.2013 року становить 195 867, 35 грн.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Євро лізинг" заборгованості по кредиту в розмірі 2 459 330,03 дол. США, що у еквіваленті за курсом НБУ на 12.04.2013 року становить 19 657 424,93 грн., простроченої заборгованості по відсотками за користування кредитом в розмірі 24 504,86 дол. США, що у еквіваленті за курсом НБУ на 12.04.2013 року становить 195 867,35 грн., пені за простроченим кредитом в розмірі 482 833,07 грн. та пені за простроченими відсотками в розмірі 1 866,61 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.04.2013 року порушено провадження у справі № 910/7921/13, розгляд справи призначено на 04.06.2013 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для надання сторонам можливості врегулювання спору мирним шляхом, в судовому засіданні 04.06.2013 року оголошено перерву до 25.06.2013 року

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.06.2013 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі, в судовому засіданні 25.06.2013 року оголошено перерву до 16.07.2013 року.

В судове засідання 16.07.2013 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором № 010/08/4062 «Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія» від 05.09.2008 року по кредиту в розмірі 2 352 980,03 дол. США, що у еквіваленті за курсом НБУ на 14.07.2013 року становить 18 807 369,38 грн., пені за простроченим кредитом в розмірі 111 503,09 дол. США, що у еквіваленті за курсом НБУ на 14.07.2013 року становить 891 244,23 грн. та пені за простроченими відсотками в розмірі 856,57 дол. США, що у еквіваленті за курсом НБУ на 14.07.2013 року становить 6 846,53 грн., а також 68 820,00 грн. судового збору.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.08.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 010/08/4062 «Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія».

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в новій редакції, затвердженого загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (протокол № 3б-49 від 12.04.2012 року), акціонерний комерційний банк «Аваль» було створено юридичними особами - резидентами України у формі відкритого акціонерного товариства рішенням установчих зборів (протокол № 1 від 03.03.1992 року). Протоколом Загальних зборів УКБ «Аваль» № 3б-4/4 від 21.01.1994 року прийнято рішення про зміну найменування акціонерного комерційного банку «Аваль» на акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль». У зв'язку із рішення Загальних Зборів акціонерів банку (протокол № 3б-35 від 02.12.2005 року), банк набув статусу банку з іноземним капіталом. Протоколом Загальних Зборів АППБ «Аваль» № 3б-36 від 21.04.2006 року прийнято рішення про зміну найменування акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» на відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Протоколом Загальних Зборів акціонерів № 3б-45 від 14.10.2009 року прийнято рішення про зміну найменування відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов'язками відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Між сторонами укладені додаткові угоди № 010/08/4062/1 від 29.09.2008 року, № 010/08/4062/2 від 09.10.2008 року, № 010/08/4062/3 від 09.10.2008 року, № 010/08/4062/4 від 12.11.2008 року, № 010/08/4062/5 від 29.12.2008 року, № 010/08/4062/6 від 30.01.2009 року, № 010/08/4062/7 від 27.02.2009 року, № 010/08/4062/8 від 31.03.2009 року, № 010/08/4062/9 від 30.10.2009 року, № 010/08/4062/10 від 28.01.2010 року, № 010/08/4062/11 від 21.05.2010 року, № 010/08/4062/12 від 01.07.2010 року, № 010/08/4062/13 від 30.09.2010 року, № 010/08/4062/14 від 10.12.2010 року, № 010/08/4062/15 від 20.06.2011 року, № 010/08/4062/16 від 20.02.2012 року та № 010/08/4062/17 від 06.09.2012 року, якими внесено зміни та доповнення до кредитного договору № 010/08/4062 «Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія» від 05.09.2008 року.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями п. 1.1. кредитного договору передбачено, що відповідно до умов даного договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 9 473 811,31 доларів США, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 31 грудня 2013 року (останній день строку користування кредитом) (п. 1.2. кредитного договору).

Згідно п. 2.1 кредитного договору, плата за користування кредитом в строк по 30.12.2009 року (строк дії процентної ставки) розраховується на основі процентної ставки в розмірі 12 % річних, починаючи з 01.01.2000 в строк по 30.08.2009 року - 13,5 % річних, в строк з 01.09.2010 року по 31.03.2011 року - 11 % річних, починаючи з 01.04.2011 року в строк по 30.08.2011 року - 13,5 % річних, в строк по 19.06.2012 року - 12,5 % річних.

Відповідно п. 2.2 кредитного договору, проценти за кредит позичальник сплачує щомісяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

У відповідності до п. 6.1 кредитного договору, заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до Графіка погашення заборгованості (додаток № 1 до кредитного договору).

На виконання умов кредитного договору кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 9 473 811,31 дол. США, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника № 2073.2.218.

Положеннями п. 8.1. кредитного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором або у випадку дестабілізації ринку, а також у разі настання інших обставин, які на думку кредитора, свідчать про те, що зобов'язання Позичальника за договором не будуть виконані, Кредитор має право, серед іншого, вимагати дострокового повного/часткового виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

11.03.2013 року кредитор, користуючись правами, визначеними у п. 8.1 кредитного договору, направив позичальнику вимогу-претензію № 140-0-0-0-0/8/382 від 07.03.2013 року про дострокове виконання зобов'язань та виконання прострочених зобов'язань за кредитним договором № 010/08/4062 «Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія» від 05.09.2008 року, яка була отримана позичальником 15.03.2013 року про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01011 10324953.

Згідно п 8.3. кредитного договору, якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними п. 8.1 договору, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У випадку, якщо в письмовому повідомленні зазначається про рішення кредитора скористатися правами, передбаченими підпунктом 8.1.2. пункту 8.1 цього договору, позичальник повинен здійснити виконання зазначених кредитором у такому повідомленні зобов'язань позичальника негайно, але не пізніше 30 (тридцятого) календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення.

В порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим, станом на 14.07.2013 року, в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 2 352 980,03 дол. США, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 14.07.2013 року факт наявності заборгованості за кредитним договором № 010/08/4062 «Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія» від 05.09.2008 року по кредиту в розмірі 2 352 980,03 дол. США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США станом на 14.07.2013 року еквівалентно 18 807 369,38 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 111 503,09 дол. США нараховану за період з 15.12.2012 року по 14.07.2013 року та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 856,57 дол. США нараховану за період з 01.02.2013 року по 05.07.2013 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 14.4 кредитного договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені не звільніє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищенаведене та наявність у товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» заборгованості за кредитним договором № 010/08/4062 «Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія» від 05.09.2008 року по кредиту в розмірі 2 352 980,03 дол. США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США станом на 14.07.2013 року еквівалентно 18 807 369,38 грн., суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 111 503,09 дол. США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США станом на 14.07.2013 року еквівалентно 891 244,23 грн., нарахованої за період з 15.12.2012 року по 14.07.2013 року та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 856,57 дол. США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США станом на 14.07.2013 року еквівалентно 6 846,53 грн. нарахованої за період з 01.02.2013 року по 05.07.2013 року, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 67, ідентифікаційний код 32774741) на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) заборгованість кредиту в розмірі 2 352 980 (два мільйони триста п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят) дол. США 03 центів, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США станом на 14.07.2013 року еквівалентно 18 807 369 (вісімнадцять мільйонів вісімсот сім тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 38 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 111 503 (сто одинадцять тисяч п'ятсот три) дол. США 09 центів, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США станом на 14.07.2013 року еквівалентно 891 244 (вісімсот дев'яносто одна тисяча двісті сорок чотири) грн. 23 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 856 (вісімсот п'ятдесят шість) дол. США 57 центів, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США станом на 14.07.2013 року еквівалентно 6 846 (шість тисяч вісімсот сорок шість) грн. 53 коп., а також 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 22.07.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий