Рішення № 32520026, 15.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11923/13 15.07.13

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол»

до Міністерства оборони України

про стягнення 146 412,00 грн.

Представники:

від позивача: Горбач О.В.- представник за довіреністю б/н від 04.06.2013 року;

від відповідача: Ковальчук І.В.-представник за довіреністю № 220/1014/д від 12.12.2012 року

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол» до Міністерства оборони України про стягнення 146 412,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.08.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол» (постачальник за договором) та Міністерства оборони України (замовник за договором) укладено договір № 286/1/12/12 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати у 2012 році для потреб Міністерства оборони України продукти нафтоперероблення рідкі згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплати в асортименті, кількості, у строки та за цінами згідно умов договору.

В порушення умов договору на норм чинного законодавства відповідач не виконує взяті на себе грошові зобов'язання за договором, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отриману продукцію в розмірі 146 412,00 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» звернулось до суду з вимогою про стягнення з Міністерства оборони України заборгованості за договором № 286/1/12/12 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 03.08.2012 року в розмірі 146 412,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/11923/13, розгляд справи призначено на 15.07.2013 року.

В судове засідання 15.07.2013 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав надану через відділ діловодства господарського суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 286/1/12/12 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 03.08.2012 року в розмірі 47 112,04 грн. та судовий збір в розмірі 1 720,50 грн., а також просить суд повернути з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 207,74 грн.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03.08.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол» (постачальник за договором) та Міністерства оборони України (замовник за договором) укладено договір № 286/1/12/12 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити в 2012 році у строк до 20.12.2012 року для потреб Міністерства оборони України продукти нафтоперероблення рідкі, а саме мастило ВНІІ НП-225 ГОСТ 19782-74 в кількості 0,10 тонн, загальна вартість якого з ПДВ складає 147 000,00 грн., а замовник забезпечити приймання продукції та її оплати в асортименті, кількості, у строки та за цінами згідно умов договору.

Згідно п. 4.1.договору, розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.

У відповідності до п. 4.2. договору, постачальник зобов'язаний надати замовнику після постачання продукції наступні документи: рахунок-фактури на відвантаження, акт прийому форма № 4, видаткову накладну, повідомлення за формою « 280, копію паспорту якості на відвантаження продукції та акт прийому-передачі.

Судом встановлено, на виконання умов договору позивачем здійснено поставку продукції на загальну суму в розмірі 146 412,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту № 244 прийому-передачі продукції від 24.12.2012 року, акту № 260 прийому-передачі продукції від 28.12.2012 року, акту приймання № 18 мастила ВНИИ НП-225 склад ПММ військової частини А2287 від 03.12.2012 року, акту приймання № 24 мастила ВНИИ НП-225 склад ПММ військової частини А2287 від 18.12.2012 року, видаткової накладної № АТ-1812025 від 18.12.2012 року, видаткової накладної № АТ-0312026 від 03.12.2012 року, а також надано відповідачу повідомлення за формою № 280 № 12 від 03.12.2012 року, повідомлення за формою № 280 № 17 від 18.12.2012 року, сертифікат якості №12484 від 11.12.2012 року, сертифіката якості № 10588 від 22.10.2012 року та виставлені рахунки-фактури № АТ-1812025 від 18.12.2012 року та № АТ-0312026 від 03.12.2012 року на оплату отриманої продукції.

Однак, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором № 286/1/12/12 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 03.08.2012 року в розмірі 47 112,04 грн.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором № 286/1/12/12 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 03.08.2012 року у відповідача перед позивачем в розмірі 47 112,04 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 року № 5515-VI, з 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги, що в судовому засіданні 15.07.2013 року зменшено позовні вимоги до 47 112,04 грн., відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 1 207,74 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 19205 від 12.06.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол» (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 84/1, ідентифікаційний код 32365436) заборгованість в розмірі 47 112 (сорок сім тисяч сто дванадцять) грн. 04 коп. та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол» (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 84/1, ідентифікаційний код 32365436) з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в сумі 1 207 (одна тисяча двісті сім) грн. 74 коп. як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 19205 від 12.06.2013 року, яке знаходиться в матеріалах справи № 910/11923/13.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 22.07.2013 року

Суддя С.М. Мудрий