Ухвала суду № 32332919, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 року м. Київ К-42055/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010

у справі № 2а-12282/10/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк „Український капітал"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Банк „Український капітал" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0001444310/0 від 14.10.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду від 14.09.2010 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001444310/0 від 14.10.2009.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.09.2010 скасовано в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0001444310/0 від 17.10.2010, в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 242500 грн. основного боргу та 121250 грн. штрафних (фінансових) санкцій прийняте нове рішення яким в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено, в іншій частині постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та складено акт № 389/43-10/22868414 від 06.08.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001444310/0 від 17.08.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій в сумі 396548, 40 грн.: 264365,60 грн. основний платіж, 132182, 80 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок продажу векселя емітента ТОВ „Центр Преси" після закінчення строку позовної давності, внаслідок чого за 2008 рік занижено валові доходи в сумі 993560 грн.; пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок безпідставного віднесення банком основних фондів "комутаторів", "маршрутизаторів", які встановлювались у приміщенні позивача, до 4-ї групи основних фондів замість 1-ї групи, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на суму 39355, 04 грн.; пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем проведено нарахування амортизаційних відрахувань на суму податку на додану вартість по придбаних автомобілях, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на суму 52924, 23 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договором № 2-Д 04/08 від 30.04.2008, укладеного між ПАТ „Банк „Український капітал" та ЗАТ СК „АКВ Гарант", позивачем було придбано вексель векселедавця ТОВ „Центр Преси", емітований 07.06.2005, з датою погашення - за пред'явленням, номінальною вартістю 1000000 грн., вартість придбання становила 970000 грн.

Згідно договору № 18-Д 12/08 від 12.12.2008, укладеного між цими ж сторонами, позивачем було продано ЗАТ СК „АКВ Гарант" вищезазначений вексель за ціною 993560 грн.

Пунктом 1.4 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що цінний папір - це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" вексель -цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Отже, основним призначенням і основною ознакою векселя є право і фактична можливість векселедержателя отримати визначену векселем суму коштів.

Операції з купівлі-продажу векселя відбулися після визнання векселедавця банкротом, що унеможливлює векселедержателя отримати кошти за ним, отже, в такому випадку вексель не виконує своєї функції, не засвідчує відносини щодо безумовного грошового зобов'язання векселедавця, а тому не може вважатися цінним папером.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", сума коштів, отриманих від продажу, обміну або інших способів відчуження векселів, векселедавець яких визнаний банкрутом, повинна включатися до складу валового доходу як доходи з інших джерел.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що суми коштів по договорах купівлі-продажу векселя не можуть бути включені до складу доходу від операцій з векселями у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами у звітному податковому періоді та повинні оподатковуватися на загальних підставах.

Стосовно віднесення позивачем комутатори та маршрутизатор до четвертої групи основних засобів та амортизуються по нормі 15% на загальну суму 39355, 04 грн.

Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", до четвертої групи основних фондів відносяться електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що інформаційні системи позивачем до четвертої групи основних фондів з нормою амортизації 15% віднесено правомірно.

Стосовно віднесення позивачем придбаних автомобілів, які віднесено до другої групи основних засобів та амортизуються по нормі 10%.

Згідно абз. 3 пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" у разі, якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього відносяться до другої групи основних фондів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем правомірно віднесено суму податку на додану вартість, сплаченого при придбанні легкових автомобілів, які відносяться до основних фондів та підлягають амортизації, на збільшення балансової вартості другої групи основних фондів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 у справі № 2а-12282/10/2670 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 у справі № 2а-12282/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко