Постанова № 32282257, 09.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р.Справа № 916/431/13-гКолегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від позивача: Краєвська О.М.

Від відповідача: не з'явився

Від ІІІ особи: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунальної установи „Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1"

на рішення господарського суду Одеської області

від 25.04.2013 року

у справі № 916/431/13-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк"

до Комунальної установи „Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про стягнення 42563,94 грн. заборгованості за договором про розрахунково - касове обслуговування

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство „Марфін Банк" (далі - Банк) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Комунальної установи „Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1" (далі - Лікарня) про стягнення 42563,94 грн. заборгованості, що виникла у зв'язку з неоплатою наданих послуг згідно з договором № 730-А про розрахунково - касове обслуговування підприємства по видачі заробітної плати з використанням міжнародних платіжних карток від 21.10.2008р.

Позовні вимоги обґрунтовувалися невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг у встановлений строк. А тому, на підставі ст. ст. 509, 525, 526, 610, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України позивач просив задовольнити позов.

У відзиві на позовну заяву Лікарня не визнала позов посилаючись на те, що при укладенні договору № 730-А від 21.10.2008р. на рівні посадових осіб, які його підписували, існувала усна домовленість про несплату послуг Банку у зв'язку з обмеженим фінансуванням Лікарні, а тому даний договір не зареєстрований у Держказначействі. Окрім того, з моменту укладення договору позивачем не надано відповідачу обов'язкових щомісячних актів виконаних робіт, а також актів звірки за підписом двох сторін раз у квартал, які б підтверджували наявність зобов'язань між сторонами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.04.2013 року (суддя - Демешин О.А.) позов задоволено повністю, стягнуто з Комунальної установи „Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1" на користь Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк" 42 563,94 грн. боргу та 1720,50 грн. судового збору.

Судове рішення мотивовано приписами ст.ст. 509, 526, 530, 901, 903 ЦК України, в порушення яких відповідач не надав доказів виконання своїх зобов'язань за укладеним договором щодо оплати наданих послуг.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням Лікарня подала до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони та третя особа були повідомлені заздалегідь належним чином, проте відповідач та третя особа не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Нез'явлення представників відповідача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 21.10.2008 року між Відкритим акціонернім товариством „Морський транспортний Банк" (Банк), правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк», та Обласною клінічною психіатричною лікарнею № 1 (Клієнт), правонаступником якої є Комунальна установа „Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1", було укладено договір № 730-А про розрахунково - касове обслуговування підприємства по видачі заробітної плати з використанням міжнародних платіжних карток, згідно з яким Банк надає Клієнту комплекс послуг по відкриттю й обслуговуванню карткових рахунків фізичних осіб - працівників Клієнта й фізичних осіб - підприємців, що перебувають з Клієнтом у договірних відносинах.

Умовами п.п. 2.3.4, 3.1, 5.2, 5.4 даного договору сторони встановили, що Клієнт зобов'язаний оплачувати послуги Банку в розмірі 0,145% від суми перерахувань заробітної плати на рахунки працівників Клієнта на рахунок у ВАТ „МТБ", одночасно з перерахуванням сум, передбачених п. 2.2.2 даного договору; за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену даним договором і чинним законодавством України; даний договір може бути змінений і доповнений за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного договору; договір може бути розірваний з ініціативи однієї із сторін після письмового попередження іншої сторони не менш ніж за 30 днів до запланованої дати розірвання, при відсутності заперечень від сторони, що одержала письмове попередження. При цьому, даний договір вважається розірваним лише за умови відсутності в сторін невиконаних зобов'язань і проведення всіх взаєморозрахунків за даним договором.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Лікарнею порушувалися свої зобов'язання за укладеним договором в частині оплати наданих послуг з розрахунково - касового обслуговування, внаслідок чого її заборгованість за період з червня 2009 року по січень 2012 року складає 42563,94 грн.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 1067 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач не заперечуючи факту надання йому Банком обумовлених договором № 730-А від 21.10.2008р. послуг з розрахунково - касового обслуговування, не надав суду належних доказів проведення оплати спожитих послуг в повному обсязі, у зв'язку з чим прострочена заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 42563,94 грн. правомірно визнана місцевим судом такою, що підлягає стягненню.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на існування домовленості між посадовими особами сторін про несплату послуг Банку, оскільки умовами п. 5.2 договору передбачено, що його може бути змінено і доповнено за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору. Належних доказів внесення змін чи доповнень до договору, як і наявності будь - яких інших домовленостей між сторонами, відповідачем до суду не подано і таких доказів в справі не міститься.

Та обставина, що відповідач не зареєстрував договір № 730-А від 21.10.2008р. у відповідному органі Державної казначейської служби, за змістом ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України не виправдовує бездіяльність відповідача і не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати спожитих послуг.

Не заслуговує на увагу також і посилання відповідача на те, що позивачем не надано обов'язкових щомісячних актів виконаних робіт та актів звірки раз у квартал за підписом двох сторін, оскільки складання таких документів не передбачено умовами договору. За змістом п. 2.3.4 договору відповідач зобов'язаний був самостійно щомісячно оплачувати послуги Банку у визначеному розмірі одночасно з перерахуванням сум, передбачених п. 2.2.2 даного Договору (заробітна плата й інші види виплат працівників Лікарні, передбачені чинним законодавством).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2013 року у справі № 916/431/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунальної установи „Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.