Рішення № 32201280, 10.06.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 752/776/13- ц

Провадження № 2/752/1440/13

10.06.2013 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., при секретарі Чупак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Правекс Банк», третя особа - ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, визнання дій неправомірними та зобов'язання зарахування коштів, -

встановив :

В січні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Правекс Банк» звернулось в Голосіївський районний суд міста Києва з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до Публічне акціонерне товариство «Правекс Банк», третя особа - ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, визнання дій неправомірними та зобов'язання зарахування коштів.

В квітні 2013 року, до початку розгляду справи по суті, позивачем було подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач зазначає наступне.

Позивач у своєму позові зазначає, що між ним та Відповідачем було укладено Кредитний договір №1966-013/05Р від 14 червня 2005 року, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 160 000,00 євро для споживчих цілей на строк з 14.05.2005 року до 14.06.2015 року зі сплатою 14% річних. Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язувався погашати заборгованість рівними частинами в сумі 1334 євро щомісяця до 10 числа наступного місяця. Також договором було передбачено, що у разі порушення термінів погашення заборгованості за кредитом, або внесення відсотків за користування коштами відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, що дія в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

14 червня 2005 року було укладено договір поруки №1966-013/05Р, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язалась перед позивачем нести солідарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі зобов'язань відповідачем за кредитним договором №1966-013/05Р від 14 червня 2005 року.

Позивач зазначає, що у ході користування кредитними коштами, відповідач неналежно виконував свої обов'язки внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором.

14 червня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки №1966-013/05Р, відповідно до якого відповідач, для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язання передав позивачеві в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до умов договору іпотеки іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач зазначає що станом на сьогодні відповідач та третя особа не виконують належним чином зобов'язання, ухиляються від отримання кореспонденції, чим суттєво порушують права позивача, у зв'язку з цим позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки в розмірі 1211786 гривень 70 копійок та покласти судові втрати на відповідача.

Відповідач в свою чергу в квітні 2013 року звернувся з зустрічним позовом до позивача, в якому зазначав, що виконання Кредитного договору №1966-013/05Р від 14 червня 2005 року містить в собі істотні порушення зі сторони позивача, зокрема зазначає що позивач письмово не попередив про зміну процентної ставки у передбачений законом строк, надав кредит відповідачу у іноземній валюті, що як вважає відповідач забороняється законом, Кредитний договір не містить правил встановлених Законом України Про захист прав споживачів, та вважає що всі ці обставини є істотними та на підставі яких може бути розірваний договір. З урахуванням викладеного, відповідач просив суд визнати підвищення ставки недійсним, зобов'язати банк зарахувати різницю сплачених коштів за погашення тіла кредиту, визнати дії банку неправомірними стосовно підвищення процентної ставки, розрахунків сплати грошового зобов'язання та валюти кредитування, та розірвати Кредитний договір №1966-013/05Р від 14 червня 2005 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його посилаючись при цьому на обставини викладені в позовній заяві та докази додані до неї, та при цьому заперечував проти задоволення зустрічного позову оскільки останні є необґрунтований та безпідставний.

Предстаник відповідача в судовому засідання проти позову заперечував в повному обсязі, при цьому посилався на те що позивачем суттєво порушено права відповідача, а також просив задовольнити зустрічний позов посилаючись на обставини викладені в зустрічні позовній заяві.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши пояснення сторін, що з'явились в судове засідання, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновків про необхідність задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі та у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем було укладено Кредитний договір №1966-013/05Р від 14 червня 2005 року, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 160 000,00 євро для споживчих цілей на строк з 14.05.2005 року до 14.06.2015 року зі сплатою 14% річних. Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язувався погашати заборгованість рівними частинами в сумі 1334 євро щомісяця до 10 числа наступного місяця. Також договором було передбачено, що у разі порушення термінів погашення заборгованості за кредитом, або внесення відсотків за користування коштами відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, що дія в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Суд встановив, та що зокрема вбачається з матеріалів справи 14 червня 2005 року було укладено договір поруки №1966-013/05Р, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язалась перед позивачем нести солідарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі зобов'язань відповідачем за кредитним договором №1966-013/05Р від 14 червня 2005 року.

14 червня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки №1966-013/05Р, відповідно до якого відповідач, для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язання передав позивачеві в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до умов договору іпотеки іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався з вимогою до відповідача про виконання зобов'язання належним чином проте відповідач не отримував листи і вони були повернені за закінченням строку зберігання, що вбачається з матеріалів справи(а.с.22,23).

Відповідно до ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.06.2005 року між Публічне акціонерне товариство «Правекс Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №1966-013/05Р, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти на строк з 14.06.2005 року по 14.07.2015 року у розмірі 160 000,00 євро зі сплатою за користування кредитом 14 % річних.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Частина 1 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмірі процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а ст.525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.

Як вбачається з матеріалів справи 14 червня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки №1966-013/05Р, відповідно до якого відповідач, для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язання передав позивачеві в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до умов договору іпотеки іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, аналізуючи і оцінюючи докази по справі, приходить до висновку, що вони достовірні, допустимі, повністю підтверджують законність, обґрунтованість позовних вимог позивача а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується зустрічного позову, суд зазначає, що обставини на які посилається відповідач у своєму зустрічному позові не можуть бути підставою для розірвання кредитного договору у відповідності до ст.ст. 651,652 ЦК України, оскільки інформація про умови кредитування надається банком перед укладенням кредитного договору, а між сторонами по справі був укладений кредитний договір, який позивач просить розірвати. Отже правове значення для вирішення питання про розірвання кредитного договору має додержання його сторонами вимог закону при виконанні, а не при укладенні.

Ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В статті йдеться про таке порушення умов договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання або зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, у відповідності до статті 60 ЦПК України. Отже, відповідач вимагаючи розірвання договору на підставі статті 651 ЦК України зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Суд вважає, що під час укладення кредитного договору сторонами досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором, тому такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Відповідач не повідомляв банк про свою незгоду щодо зміни процентної ставки за користування кредитом.

Посилання відповідача на те, що позивачем неправомірно підвищена процентна ставка по кредитному договору і тому цей договір на підставі ст. 652 ЦК України підлягає розірванню є помилковим, оскільки розірвання кредитного договору в цьому разі неможливе, тому що під час його укладення сторони передбачили можливість підвищення банком в односторонньому порядку процентної ставки.

В ході розгляду справи відповідач не зважаючи на вимоги ст. 60 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не довів суду обставин істотного порушення позивачем кредитного договору, не надано жодних доказів про наявність обставин для розірвання вказаного договору з підстав ст. 651 ЦК України, суд же згідно ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Що ж стосується посилань відповідача на те що кредит наданий в іноземній валюті, що заборонено законом, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Згідно ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.5 Декрету КМ України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу ( генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.07.2001 року № 275, у п.5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМ України.

В матеріалах справи міститься копія банківської ліцензії №7, виданої НБУ(а.с.29) та відповідний дозвіл НБУ №7-1 з додатком (а.с.30-32).

Твердження відповідача з приводу того, що позивач не мав права надавати кредит в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншими резидентами України на території України суд вважає надуманими і такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Не знайшли свого підтвердження і вимоги відповідача щодо визнати підвищення ставки недійсним, зобов'язати банк зарахувати різницю сплачених коштів за погашення тіла кредиту, визнати дії банку неправомірними стосовно підвищення процентної ставки, розрахунків сплати грошового зобов'язання та валюти кредитування.

За таких обставин, суд в задоволенні позовних вимог заявлених відповідачем у зустрічному позові відмовляє в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 58, 60, 208-209, 212-215, 223, 256-259, 294-296 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити у повному обсязі.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Ленінське, Нововоронцовського району Херсонської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, паспорт: НОМЕР_2 виданий 29.11.2001 року Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на підставі договору купівлі-продажу від 14 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером №3313 в рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Правекс-Банк» (р/р №29095799980401, в ПАТКБ «Правекс-Банк», МФО 380838, код ЄДРПОУ 14360920 що розташований за адресою: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2) за кредитним договором №1966-013/05Р від 14 червня 2005 року у розмірі 1 211 786 (один мільйон двісті одинадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) гривень 70 копійок, шляхом продажу її на прилюдних торгах за початковою вартістю визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Правекс Банк», третя особа - ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, визнання дій неправомірними та зобов'язання зарахування коштів - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Ленінське, Нововоронцовського району Херсонської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, паспорт: НОМЕР_2 виданий 29.11.2001 року Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 - 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень 00 копійок судового збору на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» (р/р №29095799980401, в ПАТКБ «Правекс-Банк», МФО 380838, код ЄДРПОУ 14360920, що розташований за адресою: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2).

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя