Рішення № 32201272, 21.06.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 752/782/13- ц

Провадження № 2/752/1446/13

21.06.2013 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., при секретарі Чупак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про стягнення 3 % річних, інфляційних витрат, компенсації за тимчасову втрату працездатності, витрат на лікування та витрат пов'язаних із зберіганням автомобіля на стоянці., -

встановив:

Позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Відповідача про стягнення 3 % річних, інфляційних витрат, компенсації за тимчасову втрату працездатності, витрат на лікування та витрат пов'язаних із зберіганням автомобіля на стоянці.

При цьому Позивач зазначив, що 28.05.2009р. відбулося ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням Позивача, внаслідок якого останньому було завдано шкоду.

Вироком Ірпінського міського суду Київської області по справі № 1-23/2011 від 14.01.2011р. винним у скоєнні вищезазначеного ДТП та завданні шкоди Позивачу визнано ОСОБА_2, якого притягнуто до кримінальної відповідальності.

При цьому, вищезазначеним вироком встановлено, що внаслідок вчинення ДТП ОСОБА_2 було завдано Позивачу шкоду на загальну суму 127374 грн. 30 коп., яка складається з наступного. Шкоди заподіяної автомобілю Позивача на суму 94800 грн. Витрат Позивача на ліки та лікування за період з 28.05.2009 року по 09.12.2009 року в сумі 14877 грн. 76 коп., за період з 30.12.2009 року по 26.06.2010 року в сумі 5 429 грн. 49 коп., за період з 29.06.2010 року по 27.08.2010 року в сумі 1 017 грн. 05 коп., а всього на загальну суму 21324,30 грн. Витрат Позивача у сумі 11250 грн. за зберігання автомобіля та послуги евакуатора.

Крім того, зазначеним вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 було завдано Позивачу моральну шкоду на суму 25000 грн.

В свою чергу, цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 за шкоду завдану Позивачу під час керування автомобілем «МАЗ-5551» було застраховано Відповідачем за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого Полісом № ВА/3595042 від 06.06.2008р (а.с. 8).

Позивач зазначив, що неодноразово звертався до Відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом № ВА/3595042 на відшкодування шкоди, завданої в наслідок ДТП від 28.05.2009р.

Позивачем визнано, що 19.09.2011р. Відповідачем сплачено на його користь за Полісом № ВА/3595042 на відшкодування завданої ОСОБА_2 шкоди страхове відшкодування у сумі 58874,30 грн., з яких: 35000 грн. на відшкодування шкоди завданої пошкодженням автомобіля Позивача, 21324,3 грн. на відшкодування витрат Позивача на лікування на ліки, 2550 грн. на відшкодування моральної шкоди Позивачу.

З огляду на вищевказане та посилаючись положення ст. 624 ЦК України, Позивач просив стягнути з Відповідача 3% річних у сумі 4113,13 грн. та інфляційних витрат у сумі 10597,37 грн. за прострочення виплати страхового відшкодування за Полісом N ВА/3595042 протягом періоду з 28.05.2009р. по 19.09.2011р.

Крім того, Позивач просив стягнути відповідно до ст. 25 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) на його користь з Відповідача відшкодування не отриманих Позивачем як непрацюючою особою доходів у сумі 26500 грн. у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

До того ж, Позивач просив стягнути з Відповідача згідно ст. 24 Закону № 1961-IV витрати на лікування у сумі 2212 грн.

Також Позивач було зазначено, що Відповідач протиправно не відшкодував йому витрати на зберігання автомобіля на стоянці у сумі 12000 грн., які Позивач просив стягнути з Відповідача.

В свою чергу, Відповідачем було надано письмове заперечення на позовну заяву, яким Відповідач не визнав позовні вимоги та просив відмовити у їх задоволенні повністю.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони у своїх заявах як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність, встановивши правовідносини, які випливають зі встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку що позовна заява підлягає частковому задоволенню,зважаючи на наступне.

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 4113,13 грн. та інфляційних витрат у сумі 10597,37 грн. підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до преамбули Закон № 1961-IV, цей закон є спеціалізованим нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини за Полісом № ВА/3595042, зокрема порядок здійснення Відповідачем страхового відшкодування на користь Позивача.

Згідно ст. 6 Закону № 1961-IV, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В свою чергу, питання щодо вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП 28.05.2009р. та розміру завданої Позивачу шкоди було предметом судового розгляду Ірпінського міського суду Київської області у кримінальній справі № 1-23/2011 р. по обвинуваченню ОСОБА_2

При цьому, 30.01.2011р. з моменту набрання законної сили вироком Ірпінського міського суду Київської області по справі № 1-23/2011 р. від 14.01.2011 р. було встановлено вину ОСОБА_2 у вчиненні ДТП 28.05.2009р. і завданні Позивачу шкоди, визначено розмір зазначеної шкоди.

Таким чином, 30.01.2011р. у Відповідача виник обов'язок за Полісом № ВА/3595042 здійснити замість заподіювача шкоди ОСОБА_2 відшкодування шкоди Позивачу, шляхом виплати останньому страхового відшкодування в порядку та на умовах визначених Полісом № ВА/3595042.

19.09.2011р. Відповідачем було виплачено Позивачу страхове відшкодування за Полісом № ВА/3595042 у сумі 58874,30 грн.

Таким чином, Відповідачем прострочено виплату страхового відшкодування Позивачу протягом періоду з 31.01.2011р. по 19.09.2011р. включно. Зазначену обставину визнано Відповідачем у наданих письмових поясненнях, як період протягом якого мають нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, у положеннях п.4 і п. 21 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року роз'яснено можливість застосування положень 625 ЦК України до відносин за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У зв'язку зі зазначеним, суд приходить до висновку, що за прострочення Відповідачем у період з 31.01.2011р. по 19.09.2011р. включно сплати Позивачу страхового відшкодування у сумі 58874,30 грн. за Полісом № ВА/3595042, Відповідач повинен сплатити Позивачу інфляційні втрати у сумі 1883,98 грн. та 3% річних у сумі 1122,64 грн.

Вимога Позивача про стягнення на його користь з Відповідача не отриманих Позивачем за період тимчасової непрацездатності доходів як непрацюючою особою у сумі 265000,0 грн., не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 25 Закону № 1961-IV, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Згідно п. 2.18. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 року № 455 (далі - Інструкція № 455), довідка довільної форми, засвідчена підписом завідувача відділення та печаткою лікувально-профілактичного закладу, видається у разі тимчасової непрацездатності громадян, які шукають роботу, і безробітних, враховуючи період їх професійної підготовки та перепідготовки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про зайнятість населення» № 803-XII (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

При цьому, згідно п. г ч. 3 ст. 2 ЗУ «Про зайнятість населення» № 803-XII, не можуть бути визнані безробітними громадяни, які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років та скористалися цим правом або досягли встановленого законом пенсійного віку.

В свою чергу, Позивачем не надано суду доказів його перебування під час лікування на обліку у державній службі зайнятості як такого, що шукає роботу. Крім того, позивачем зазначено у судовому засіданні, що на час проходження лікування він був непрацюючою особою, проте офіційного статусу безробітного щодо нього встановлено не було.

У зв'язку із зазначеним, на час проходження лікування Позивач не був безробітним та не проходив професійну підготовку і перепідготовку, не отримував державну матеріальну допомогу по безробіттю.

Таким чином, згідно п. 2.18. Інструкції № 455 закладом охорони здоров'я не може бути оформлено та видано Позивачу довідку про його тимчасову непрацездатність та Позивач позбавлений права вимагати відшкодування не отриманих доходів як непрацюючої особи за час непрацездатності.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що не підлягає задоволенню вимога Позивача про стягнення на його користь з Відповідача не отриманих Позивачем за період тимчасової непрацездатності доходів як непрацюючою особою у сумі 265000,0 грн.

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача витрат у сумі 2212 грн. не підлягає задоволенню,зважаючи на наступне.

Позивач обґрунтовує заявлену суму 2212 грн. витратами за товарними чеками і талонами оплати за користування послугами таксі у період з липня.2008 по липень 2010р.

Однак Позивачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування причинно-наслідкового зв'язку між вищезазначеними витратами на послуги таксі із проходженням Позивачем медично-лікувальних процедур.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача витрат у сумі 2212 грн. на оплату послуг таксі не підлягає задоволенню.

Вимога Позивач про стягнення з Відповідача за Полісом № ВА/3595042 коштів на відшкодування витрати із зберігання автомобіля на стоянці у сумі 12000 грн., не підлягає задоволенню, у зв'язку із наступним.

Згідно ст. 28 Закону № 1961-IV, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином витрати Позивача на оплату послуг стоянки за зберігання свого пошкодженого автомобіля належать до шкоди, пов'язаної з ушкодженням зазначеного автомобіля, тобто є шкодою заподіяною майну Позивача.

В свою чергу, згідно ч. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 9.4. ст. 9 Закону № 1961-IV до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору.

На дату оформлення Полісу № ВА/3595042 за ним було встановлено ліміт на відшкодування Відповідачем шкоди завданої майну (на одного потерпілого) у сумі 35000 грн.

Позивачем визнано у судовому засіданні факт отримання від Відповідача страхового відшкодування за шкоду завдану його майну у максимально допустимому розмірі за Полісом № ВА/3595042 у сумі 35000 грн.

У зв'язку із зазначеним, суд приходить до висновку, що у Відповідача відсутній обов'язок виплачувати Позивачу за Полісом № ВА/3595042 додаткові кошти на відшкодування шкоди завданої майну, зокрема на компенсацію витрат Позивача з оплати послуг стоянки за зберігання його пошкодженого автомобіля.

Відповідно до ч. 1. ст. 11 ЦПКУ суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПКУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому ч. 2. ст. 10 ЦПКУ визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 57 ЦПКУ доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 60 ЦПКУ доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 3 ст. 213 ЦПКУ обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 625 ЦК України, ст. 9, 22, 25, 28, 29, Закону № 1961-IV, ст. 2 ЗУ «Про зайнятість населення» № 803-XII і ст. ст. 15, 27, 30, 31, 62, 79, 88 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про стягнення 3 % річних, пені, інфляційних витрат, компенсації за тимчасову втрату працездатності, витрат на лікування та витрат пов'язаних із зберіганням автомобіля на стоянці - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (ідентифікаційний код 00034186, місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд.7-д) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва (паспорт: НОМЕР_4, виданий Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві 26 квітня, 1997 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3) - інфляційні втрати у сумі 1883 (одна тисяча вісімсот вісімдесят три) гривні 98 коп. та 3% річних у сумі 1122 (одна тисяча двісті дві) гривні 64 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення компенсації за тимчасову втрату працездатності, витрат на лікування та витрат пов'язаних із зберіганням автомобіля на стоянці - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя