Ухвала суду № 32168997, 02.07.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/3045/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бойко Віталій БорисовичНомер провадження 22-ц/788/1464/13 Суддя-доповідач - Таран С. А. Категорія - 19

УХВАЛА

02 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Таран С. А.,

суддів - Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою Кліщ Сергія Олександровича представника Публічного акціонерного товариства «Про Кредит Банк»

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 03 червня 2013 року

в справі за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», Творчої майстерні художньо-архітектурного проектування і дизайну члена національної спілки художників України ОСОБА_6 «ТМД» (приватне підприємство), третя особа: приватний нотаріус Сумського нотаріального округу ОСОБА_7

про визнання договору іпотеки недійсним,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03 червня 2013 року клопотання ОСОБА_5 задоволено частково.

Заборонено Публічному акціонерному товариству «ПроКредит Банк» (ідентифікаційний №21677333, МФО 320984, місце знаходження: м. Київ, пр. Перемоги, буд.107) до набрання рішенням суду законної сили, вчиняти дії по відчуженню (у будь-який спосіб) нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Суми вул.. Шишкарівська, буд. 15, загальною площею 185,8 кв.м.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «ПроКредит Банк» зазначив, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

Вказано та те, що відповідачем на момент винесення ухвали не вживалося в даний час жодних дій спрямованих на реалізацію вищезазначеного приміщення, та іншого заявником не доведено.

А також позивач не надав суду відповідних доказів про те, що відповідачем - АТ «ПроКредит Банк» вживаються заходи по продажу вищезазначеного приміщення на підставі договору іпотеки, також взагалі не доведено про наявність у АТ «ПроКредит Банк», що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення суду про ймовірне задоволення позову, та в порушення основоположного принципу цивільного судочинства - диспозитивності, суд забезпечив позов шляхом заборони відчуження приміщення АТ «ПроКредит Банк», про що заявник не просила суд першої інстанції. На думку апелянта, суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, вийшовши за межі заявленого заявником способу забезпечення позову.

Просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 03 червня 2013 року про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони АТ «ПроКредит Банк» до набрання рішенням суду законної сили вчиняти дії по відчуженню (у будь-який спосіб) нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Суми, вул. Шишкарівська, 15.

Заслухавши доповідача, апелянта , представника ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та перевіривши ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, що в провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Про кредит Банк», Творчої майстерні художньо-архітектурного проектування і дизайну члена національної спілки художників України ОСОБА_6 «ТМД» (приватне підприємство), третя особа: приватний нотаріус Сумського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним.

До суду першої інстанції від позивачки надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Суми вул. Шишкарівська, буд. 15, та належить на праві приватної власності ПАТ «ПроКредит Банк»

Правильно встановивши вказані обставини на підставі належним чином досліджених і оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову в даній справі згідно з вимогами ст. 151 ЦПК України.

П. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову « передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зв'язувати обсяг позовних вимог , дані про особу відповідача , а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів справи вбачається, що на даний момент нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Шишкарівська, 15, належить ПАТ «ПроКредит Банк» та у ОСОБА_5 є підстави для побоювань, що ПАТ «ПроКредит Банк» може розпорядитися даною нерухомістю та відчужити її на користь інших осіб, що ускладнить виконання рішення суду. 19 червня 2013 року ПАТ « Про кредит Банк» звернувся до суду з позовом до приватного підприємства Творча майстерня художньо - архітектурного проектування і дизайну члена національної спілки художників України ОСОБА_6 « ТМД» про усунення перешкод в користуванні власністю , з якого вбачається , що позивач доводить , що за логікою речей , позивач не може продати приміщення у чому полягає порушення відповідачем права позивача на розпорядження цим приміщенням.

Виходячи зі змісту ст.ст. 152-154 ЦПК України забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Посилання апелянта на те, що відсутні докази, які підтверджують необхідність забезпечення позову та існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, є безпідставними.

Застосований судом першої інстанції вид забезпечення позову в даній справі, на думку колегії суддів, передбачений ст. 152 ЦПК України, є співмірним із заявленими позовними вимогами, які в подальшому можуть бути доповнені, та не порушує прав інших осіб, в тому числі Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк».

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її зміни чи скасування колегією суддів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.1 ч.1 ст.312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Кліщ Сергія Олександровича представника Публічного акціонерного товариства «Про Кредит Банк» відхилити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 03 червня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -