Ухвала суду № 31969689, 03.06.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої: Пнівчук О.В.

суддів: Малєєва А.Ю., Томин О.О.,

секретаря Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ АТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поруки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 20 грудня 2012 року,-

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 грудня 2012 року позов ПАТ АТ «ВТБ Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ АТ «ВТБ Банк» заборгованість за Генеральною кредитною угодою від 22.02.2008 року та укладеними на її підставі кредитними договорами від 22.02.2008 року, 18.03.2008 року, 05.08.2008 року у розмірі 674 361,89 доларів США, що в еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 06.09.2010 року становило 5 332 988,68 грн., а також судові витрати.

На дане рішення представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом вимог норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування суттєвих обставин справи.

Зазначив, що договорами поруки визначено, що вони вступають в дію з моменту їх підписання і діють до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Однак, таке положення не є установленням строку поруки, оскільки воно не відповідає вимогам ст.252 ЦК України. Тому слід вважати, що в договорах поруки не встановлено строку їх дії.

Посилаючись на вказане, представник апелянта вважає, що на спірні правовідносини поширюється дія ч.4 ст.559 ЦК України, згідно якої, якщо строк дії поруки не встановлений, то порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Представник апелянта вказав, що за умовами договору про відкриття валютної кредитної лінії від 18.03.2008 року строк виконання основного зобов'язання визначено - 17.03.2009 року. Однак, позивачем не представлено суду доказів про направлення вимоги поручителю в межах шестимісячного строку. Позов до поручителя ОСОБА_1 пред'явлено лише 16.09.2010 року, відтак враховуючи положення ч.4 ст.559 ЦК, договір поруки від 18.03.2008 року є припиненим ще 17.09.2009 року. Тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Що ж до вимог за кредитними договорами від 22.02.2008 року та 05.08.2008 року, то стягнення заборгованості за ними з основного боржника - ОСОБА_3 вже було предметом розгляду судом, за наслідками якого ухвалено рішення Івано-Франківського міського суду від 22.04.2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_3

Даним рішенням встановлено, що у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитними договорами йому було надіслано вимогу від 29.10.2008 року про дострокове повернення кредитних коштів, а 22.04.2009 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

На думку представника апелянта, дані обставини вказують на те, що право позивача на дострокове повернення йому всіх кредитних коштів настало ще 29.11.2008 року (через 1 місяць з моменту направлення позичальнику вимоги). Оскільки в межах шестимісячного строку поручителю вимога не направлялась, а позов поданий лише 16.09.2010 року, представник апелянта вважає, що договори поруки від 22.02.2008 року та 05.08.2008 року є припиненими.

ОСОБА_2 вказав, що додатковими угодами до кредитних договорів від 22.002.2008 року та 18.03.2008 року без згоди поручителя було внесено зміни, якими збільшено відсоткову ставку, що згідно ст.559 ЦК є підставою для припинення поруки за такими договорами.

Крім того, представник апелянта вважає, що оскільки позивач скористався правом на дострокове повернення кредиту, то строк виконання основного зобов'язання слід рахувати з моменту пред'явлення вимоги. Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, то порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. За таких обставин, на момент звернення до суду з даним позовом позивач пропустив річний строк, встановлений ст.559 ЦК.

На думку представника апелянта, дані обставини залишились поза увагою суду, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке апелянт просить скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог банку.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник ПАТ АТ «ВТБ Банк» заперечив вимоги апеляційної скарги посилаючись на правильність висновків суду першої інстанції.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_3 22.02.2008 року укладено Генеральну угоду, в рамках якої укладено: кредитну угоду від 22.02.2008 року, згідно якої банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 300 000 доларів США, строком кредитування до 21.02.2015 року зі сплатою 14,5 відсотків річних, з погашенням відсотків за користування кредитом та боргу за кредитом щомісячно відповідно до графіку погашення кредиту; договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 18.03.2008 року, згідно якого банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 100 000 доларів США зі сплатою 14,5 відсотків річних строком по 17.03.2009 року, з погашенням відсотків за користування кредитом щомісячно, а заборгованості за кредитом відповідно до графіка зменшення ліміту кредитної лінії; 05.08.2008 року укладено кредитну угоду, згідно якої банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 100 000 доларів США зі сплатою 18 відсотків річних, строком кредитування до 04.08.2013 року.

З метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов»язань позичальника по кредитних угодах між позивачем та ОСОБА_1 укладено договори поруки № 16.53-38/08-ДП1 від 22.02.2008 року, №16.54-38/08-ДП1 від 18.03.2008 року та №16.177-38/08-ДП1 від 05.08.2008 року, за умовами яких останній поручився перед банком за виконання позичальником ОСОБА_3 зобов»язань по поверненню кредитів.

Відповідно до положень ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно представленого позивачем розрахунку загальна сума заборгованості за кредитними угодами станом на 06.09.2010 року становить 5 332 988,68 грн. ( а.с. 29, 32, 35).

Сума заборгованості за кредитними договорами відповідачем не оспорюється.

Відповідно до умов Договорів поруки № 16.53-38/08-ДП1 від 22.02.2008 року, №16.54-38/08-ДП1 від 18.03.2008 року та №16.177-38/08-ДП1 від 05.08.2008 року поручитель ОСОБА_1 поручається перед банком за виконання позичальником зобов»язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом , комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитними договорами та будь-якими додатковими угодами, втому числі збільшуючими основне зобов»язання.

Крім того договори поруки діють з часу їх підписання і до повного виконання зобов»язань за кредитними договорами. (а.с.22-24).

Враховуючи наведене, доводи апелянта про те, що він не надавав згоди на укладення змін до основного зобов»язання та що договори поруки припинили свою дію, є необгрунтованими.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 20 грудня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча Пнівчук О.В.

Судді: Малєєв А.Ю.

Томин О.О.