Ухвала суду № 31921623, 11.06.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/6858/2013 Головуючий у 1 інстанції - Плахотнюк К.Г.

Суддя-доповідач - Соколова В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.,

суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.

при секретарі: Охневській Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.02.2013 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.02.2013 задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - Черкаська область м. Корсунь-Шевченківський, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором №5912836 від 11.12.2007 в розмірі 69 421 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять один ) долар США 38 центів, 39 938 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 40 кой., за додатковим договором №7712737 від 12.06.2009 року 17 334 (сімнадцять тисяч триста тридцять чотири) грн. 29 коп., витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 00 коп..

Не погоджуючись з рішенням суду, представником відповідача подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам справи, доводи відповідача залишив поза увагою, не навів мотивів, з яких суд вважав допустимими факти, якими обґрунтовувались позовні вимоги, внаслідок чого належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, не з'ясував повно та всебічно дійсні обставини справи, не перевірив наявність заборгованості позичальника перед банком, розмір заборгованості та нарахованих відсотків. Більше того, позичальник стверджує, що кошти в сумі 55360,00 доларів США не отримував, а отримав 279568,00 грн. Посилання позивача на заяву про видачу готівки від 09.11.07 вважає нікчемним, оскільки посвідчує операцію, котра абсолютно не стосується справи, до того ж, як касовий документ, він є недійсним. А тому, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити .

В судове засідання відповідач та його представник не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить поштові повідомлення про вручення судових повісток, причини неявки не повідомили, тому в порядку ч.2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає вказане судове рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, просив залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 526, 530, 1050 ЦК України, встановив факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором та наявність заборгованості в сумі 69 421,38 доларів США та 57 272, 69 грн. та враховуючи, що відповідачем порушені вимоги як укладених договорів, так і діючого законодавства, достроково стягнув заборгованість по кредиту, процентах за його користування, штрафних санкцій і судові витрати.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 11.12.2007 року між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №5912836 (а.с.29-18). Відповідно до умов зазначеного кредитного договору кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 55 360, 00 дол. США, з цільовим призначенням - придбання однокімнатної " за адресою - АДРЕСА_1; зі сплатою процентів за користування їм - 10,99% в порядку та на умовах визначених договором, внесенням щомісячних в у розмірах визначених у графіку повернення кредиту та сплати процентів за обслуговування кредитом не пізніше 11-го числа щомісяця; строк повернення кредиту - 2027 року.

12.06.2012 між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода 2737 до кредитного договору №5912836 від 11.12.2007 року (а.с.22-24).

Відповідно до умов додаткової угоди сторони прийшли до згоди про додаткове надання відповідно до умов кредитного договору позичальнику другого траншу кредиту у розмірі 13133, 15 грн., що еквівалентно частині заборгованості за кредитом в іноземній валюті у розмірі 1714,51 дол. США за першим траншем кредиту. За користування другим траншем кредиту процентна ставка в 19,00% річних, проценти сплачуються в порядку та на умовах визначених договором відповідно до графіку, внесенням щомісячних платежів до одинадцятого числа.

З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що позивачем були виконані зобов'язання перед відповідачем та надано кредит в обмовленій договором сумі, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 379182919 від 11.12.2007 (а.с.25).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконує умов кредитного договору, зокрема, не погашає кредит та не сплачує відсотки шляхом внесення готівкою через касу Банку або безготівковим переказом на рахунки банку відповідно графіка погашення кредиту.

Відповідно до підпункту 7.1 у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та процентами позичальник зобов'язався сплатити банку пеню в розмірах - у разі прострочення платежу до 10 календарних днів включно 5% від суми простроченої заборгованості за кожний календарний день прострочення; понад 10 календарних днів 10% від суми простроченої заборгованості за кожний календарний день прострочення.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного та завіреного відповідно до вимог чинного законодавства, заборгованість відповідача станом на 15.07.2012 становить 69 421,38 доларів США та 57 272,69 грн., яка складається із:

- заборгованість за кредитом 53 612,65 дол. США;

- заборгованість за процентами 7 195,89 дол. США;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту та сплати процентів 8059,24 дол. США;

- штраф за порушення пп. 4.3.2.-4.3.6. кредитного договору 553,6 дол. США;

- за основною сумою кредиту згідно додаткового договору 12 864, 83 грн.

- заборгованість за процентами згідно додаткового договору 2483,86 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту та сплати процентів згідно додаткового договору 1985,60 грн.

- штраф за порушення пп.5.4 кредитного договору 39938,40 грн. (а.с.9-14).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності розрахунку є безпідставними, так як матеріали справи містять розрахунок заборгованості, підписаний уповноваженою особою. Висловлені представником відповідача сумніви щодо правильності цих розрахунків в ході розгляду справи не були підтверджені відповідними доказами, як того вимагають положення ст.ст. 10,60 ЦПК України. А посилання на відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки процесуальним законом не передбачений обов'язок суду щодо призначення експертизи у вказаній категорії справ і стороною відповідача не наведено обставин, які свідчили б про неможливість надання такого доказу самостійно.

Заперечення представника відповідача з приводу того, що позивачем нарахована пеня з порушенням строків позовної давності, визначених ст. 258 ЦК України не заслуговують на увагу суду, оскільки за наведеними позивачем розрахунками пені за порушення строків сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитом пеню розраховано за період часу з 16.08.2011, тобто за один рік до направлення ПАТ «ПУМБ» 14.08.2012 на адресу суду поштою позовної заяви про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором.

Посилання представника відповідача щодо укладення ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 12.06.2009 додаткової угоди №7712737 до кредитного договору №5912836 від 12.11.2007 шляхом введення кредитором позичальника в оману, розглянуті судом першої інстанції і обґрунтовано відхилені як такі, що не є підставою для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог з підстав невиконання відповідачем зобов'язань за цим договором. Вимоги щодо недійсності цього правочину відповідачем були заявлені окремо та відхилені судом, що вбачається з Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28.11.2012 і даних про скасування рішення суду представлено не було.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідач умови договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконує. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

А отже доводи апеляційної скарги щодо порушення умов договору в частині установлених строків виконання зобов'язань не ґрунтуються на нормах чинного законодавства

З метою досудового врегулювання спору, позивач 14.07.2011 звертався з письмовими вимогами до позичальника ОСОБА_2 щодо дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором та додатковою угодою до кредитного договору на підставі п.п. 3.5.7., 3.5.8. кредитного договору у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, однак останній, отримавши вимогу банку не виконав свої зобов'язання у визначений кредитором строк протягом тридцяти днів з моменту отримання повідомлення (а.с.26-28).

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав взяті на себе зобов'язання, по сплаті платежів по погашенню кредиту, по відсоткам за користування кредитом, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув заборгованість по кредитному договору, що відповідає вимогам ст.ст. 526,530,541, 553, 554, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.02.2013 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: