Рішення № 31896621, 17.06.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/1970/13-ц Провадження № 22-ц/795/1495/2013 Головуючий у I інстанції -Цибенко І. В. Доповідач - Смаглюк Р. І.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСмаглюк Р.І.,суддів:Євстафіїва О.К., Шитченко Н.В., при секретарі:Зіньковець О.О.,за участю:представників сторін ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 травня 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

В лютому 2013 року ПАТ „Універсал Банк" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 заборгованості за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року в загальній сумі 534 457 грн. 30 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 352 670 грн. 18 коп., заборгованості по відсотках - 178 421 грн. 10 коп., пені за порушення строків виконання зобов'язання в сумі 3 366 грн. 01 коп., мотивуючи тим, що боржник ОСОБА_9 в порушення умов кредитного договору від 15 жовтня 2007 року, за яким банк виконав свої зобов"язання та надав йому кредит в сумі 50 000 доларів США строком до 14 жовтня 2017 року зі сплатою 14 % річних, не виконує взятих зобов"язань.

З врахуванням додаткової угоди від 11 листопада 2011 року, за якою була збільшена процентна ставка до 16,25 % річних, станом на 27 лютого 2013 року утворилася вказана сума заборгованості.

Оскільки відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є поручителями за цим кредитним договором, позивач просив стягнути вказану заборгованість з відповідачів солідарно.

22 квітня 2013 року відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду з клопотанням про розстрочення виконання рішення суду, мотивуючи наявністю обставин, що утруднюють виконання рішення, (хворобою ОСОБА_7, інвалідністю його батьків, перебуванням на утриманні відповідачів малолітніх дітей, отриманням мінімальних заробітних плат, наявністю власних не погашених кредитів), тому відповідно до ст. 373 ЦПК України просили розстрочити виконання рішення суду на 4 роки, стягуючи щомісячно заборгованість рівними частинами.

Рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість в загальній сумі 534 429 грн. 79 коп., з них за тілом кредиту - 352 670 грн. 18 коп., по відсотках - 178 421 грн. 10 коп., пені за порушення строків виконання зобов'язання за період з 1 грудня 2011 року по 1 січня 2013 року в сумі 3 338 грн. 51 коп. та в повернення судових витрат по 1 147 грн. з кожного.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В задоволенні клопотання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про розстрочення виконання рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові, мотивуючи неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, або в разі повного чи часткового незадоволення цієї вимоги - розстрочити виконання рішення суду на 4 роки , стягуючи щомісячно заборгованість рівними частинами.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_9 укладено кредитний договір, за яким банк надав йому кредит в сумі 50 000 доларів США строком до 14 жовтня 2017 року під 14% річних, які збільшені до 16, 25 % додатковою угодою від 11 листопада 2011 року / л.с.7-13, 18-23/. Виконання зобов'язань за цим договором забезпечено порукою відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно до договорів поруки від 15 жовтня 2007 року та додатковими угодами від 11 листопада 2011 року / л.с.14-17, 26-29/.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав / л.с.30-33/.

На час звернення позивача до суду ОСОБА_9 зобов"язання за цим договором не виконані / л.с.34-35/.

Тому позивач обґрунтовано заявив вимоги про погашення кредиту та відсотків по ньому.

Задовольняючи ці позовні вимоги, суд виходив з того, що боржником ОСОБА_9 в порушення вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України не виконуються зобов"язання за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року. Оскільки вказані зобов"язання забезпечені порукою, то у відповідності до ст. 554 ЦК України боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тому згідно до вказаних норм закону суд стягнув на користь позивача солідарно з боржника ОСОБА_9 та його поручителів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заборгованість за цим кредитним договором в гривневому еквіваленті долара США до гривні за офіційним курсом Національного банку України, що становить суму 534 429 грн. 79 коп., частково зменшивши пеню з суми 3 366 грн. 01 коп. до суми 3 338 грн. 51 коп., а також судовий збір по 1 147 грн. з кожного.

Вказане рішення в цій частині відповідає наведеним нормам закону.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не спростовують ці висновки суду. Посилання на те, що договорами поруки не встановлено строк дії договору, а умова про їх дію до повного виконання зобов'язань не відповідає ст. 251, 252 ЦК України, є неправильним.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконання, проведеним належним чином.

Боржник ОСОБА_9 не виконує зобов'язання належним чином, отже, воно не припинилося. Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язанні, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя. Тому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 несуть відповідальність за неналежне виконання ОСОБА_9 зобов'язання перед кредитором. Підстав вважати їх поруку припиненою згідно зі ст. 559 ЦК України нема.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається з кредитного договору, строк виконання основного зобов'язання визначений сторонами - 14 жовтня 2017 року.

Доводи щодо порушення позивачем вимог ст. 530 ЦК України відносно направлення письмової вимоги відповідачам спростовуються листами від 16 березня 2012 року / л.с.44-53/.

Доводи щодо порушення судом ст. 217 ЦПК України є необґрунтованими. Відповідно до вказаної статті суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Зміст цієї норми закону свідчить про те, що вчинення цих дій є правом, а не обов'язком суду. Крім того, вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо розстрочення виконання рішення суду заявлені як клопотання / л.с.112-113/ і повинні вирішуватися як клопотання відповідно до ст. 168, ч.2 ст. 208 ЦПК України.

Згідно з роз'ясненням в п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" за статтею 215 ЦПК у формі рішення ухвалюється той судовий акт, яким справа вирішується по суті. Закон не передбачає включення до резолютивної частини рішення висновків з процесуальних питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті. Тому в цій частині неприпустимо вирішувати питання про виділення частини вимог у самостійне провадження або закриття провадження по них, залишення заяви без розгляду тощо. Висновки з таких питань викладаються у формі ухвал (частина друга статті 208 ЦПК), які постановляються у вигляді самостійного процесуального документа і можуть постановлятися одночасно з рішенням.

Отже, в цій частині рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам процесуального закону.

Тому рішення в частині вирішення клопотання про розстрочення виконання рішення суду підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини абзаців 32-37 щодо мотивів відмови в задоволенні цього клопотання, а з резолютивної частини - абзацу 4-ого такого змісту: "В задоволенні клопотання відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про розстрочення виконання судового рішення відмовити".

Зміна рішення в цій частині не позбавляє відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 права звернутися з цим клопотанням на стадії виконання рішення і не впливає на розподіл судових витрат.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 168, 208, 303, 307, п.п.4 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 травня 2013 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення абзаци 32-37.

Виключити з резолютивної частини рішення абзац 4-ий такого змісту: "В задоволенні клопотання відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про розстрочення виконання судового рішення відмовити".

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: