Рішення № 31847051, 11.06.2013, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 1515/2829/12

2/504/283/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2013смт. Комінтернівське Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

при секретарі - Мельниковій В.М.,

за участі представника позивача - Аксьонова С.В.,

за участі представника відповідача - ОСОБА_2, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 9, справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк» (правонаступник Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк») до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитною угодою та судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Представник АКІБ «УкрСиббанк» - Конончук О.В. звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до відповідачів про стягнення в солідарному порядку заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту (кредитним договором) № 11288761000 від 29.01.2008 року в сумі 1 758 621,18 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05.06.2011 року у справі № 1527/2-307/11 залучено до участі у справі за позовними вимогами ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту в якості правонаступника ПАТ «УкрСиббанк» ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05.06.2012 року справу направлено на розгляд до Комінтернівського районного суду Одеської області з підстав ст.ст. 109, 116 ЦПК України, за зареєстрованим місцем проживання (перебування) відповідачів (вул. Польова, б. 21, с. Красносілка, Комінтернівський район, Одеська область).

Справа, у відповідності до ст. 11-1 ЦПК України розподілена судді Барвенко В.К.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.07.2012 року цивільну справу прийнято суддею до свого провадження для розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача - Матвєєв В.Ю. не з'явився, проте подав заяву, якою підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на підстави викладені у позовній заяві.

Відповідач - ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, проти задоволення позову заперечували.

Також, відповідач та його представник просили виключити зі складу доказів довідку -розрахунок заборгованості по відсоткам за користування кредитом, що затверджений начальником Другого Одеського ТУ ПРД АКІБ «УкрСибБанк», мотивуючи свою вимогу тим, що вказана довідка не відображає в собі бухгалтерського обліку банку, складена особою, що не має економічних познань.

Крім того, вважали неналежним доказом фотокопію договору купівлі- продажу прав вимоги за кредитами, оскільки він не затверджений належним чином та не містить в собі посилань на конкретний кредитний договір, зокрема, в якому стороною є відповідач.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився повторно, про поважність причини своєї відсутності у судовому засіданні суду не повідомив, у зв'язку з чим, суд, виходячи зі змісту ст. 169 ЦПК України, вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні правовідносини між сторонами:

29.01.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі заступника начальника відділення № 731 АКІБ «УкрСиббанк» - Коваля В.І. та громадянином ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту (далі - кредитний договір) № 11288761000, згідно із яким позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 195 500 доларів США, що дорівнює еквіваленту 987 275 грн., для особистих потреб - купівлю нерухомості за адресою: АДРЕСА_1), з кінцевим строком повернення кредиту 27.01.2023 року, а відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до п. 1.3 цього договору, та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами, згідно графіку погашення кредиту, та відсотків за кредитом, відповідно до Додатку № 2 до кредитного договору.

Пунктом 9.2 кредитного договору встановлено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він повністю розуміє всі умови даного договору, свої права та обов'язки за даним договором і погоджується з ними.

29.01.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі заступника начальника відділення № 731 АКІБ «УкрСиббанк» - Коваля В.І. та громадянином ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11288761000 від 29.01.2008 року, якою встановлено процентну ставку за кредитними коштами у розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору.

Пунктом 1.6 Додаткової угоди № 1 доповнено п. 7.5 кредитного договору абзацом наступної редакції: «Підписанням Договору позичальник підтверджує, що на дату складання Договору є клієнтом банку та ознайомлений з усіма тарифами по розрахунково-касовому обслуговуванню».

Згідно з п. 3 Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за договором та являється невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору № 11288761000 від 29.01.2008 року у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за даним кредитним договором банківською установою приймається: застава нерухомості, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та порука ОСОБА_3

29.01.2008 року між позивачем та відповідачем - ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 100.

10.06.2008 року між позивачем та відповідачем - ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 100.

29.01.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі заступника начальника відділення № 731 АКІБ «УкрСиббанк» - Коваля В.І. та громадянином ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 175342 до Договору про надання споживчого кредиту № 11288761000 від 29.01.2008 року.

Згідно з п. 1.1 договору поруки № 175342 від 29.01.2008 року ОСОБА_3 на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання відповідати солідарно в повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_1, що зазначені в п. 1.3 даного договору поруки, які виникають з умов Договору про надання споживчого кредиту № 11288761000 від 29.01.2008 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит - це будь - яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь - яка гарантія, будь - яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь - яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше на встановлено цим параграфом і не виходить із суті кредитного договору.

Свої зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, відповідачу був відкритий позичковий рахунок та надано суму кредиту готівкою у розмірі 987 275 грн., що визнано у повному обсязі у судовому засіданні ОСОБА_1 Крім того, факт отримання коштів відповідачем підтверджується зустрічним позовом від 26.05.2010 року. (а.с. 72-74)

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу, згідно зі ст. 1056 1 ЦК України, якою було доповнено ЦК України згідно із Законом України від 12.12.2008 № 661-VI, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склались на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів відповідач повинен сплатити процентну ставку у розмірі 12,4 % річних.

Згідно з п. 1.5 Додаткової угоди № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11288761000 від 29.01.2008 року сторони погодились, що процентна ставка встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору.

Відповідно до п.п. 1.2.2, 8.1 кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі погашати ануїтетні платежі за фактичний час його використання та сплачувати відсотки за використання кредитом відповідно до Додатку № 2 до кредитного договору; сплачувати за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, пеню у розмірі подвійної облікової ставники НБУ від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2. ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, в тому числі і з договорів.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. В свою чергу зобов'язання, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В порушення умов кредитного договору, щодо порядку та строків погашення кредитного зобов'язання, вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідач ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору, не погашає кредит, не сплачує відсотки.

Станом на 26.11.2009 року загальна заборгованість по наданому відповідачу кредиту складає 220 240,60 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (7.985 грн. за 1 долар США), становить 1 758 621,18 грн., у тому числі:

заборгованість за основним боргом та простроченим кредитом - 1 551 147,97 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 194 257,73 доларів США;

заборгованість за строковими та простроченими відсотками за користування кредитом - 185 106,11 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ складає 23 181,73 доларів США;

пеня по заборгованості - 22 367,10 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 2 801,14 доларів США.

Таким чином ОСОБА_1 неналежним чином виконував прийняті ним зобов'язання щодо погашення кредиту та процентів, передбачених умовами кредитного договору, внаслідок чого за відповідачем утворилась прострочена заборгованість за кредитом та прострочена заборгованість за процентами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 5.5 кредитного договору №11288761000 від 29.01.2008 року у разі недотримання позичальником умов цього договору кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів та можливих штрафних санкцій.

Претензія-вимога про виконання позичальником умов укладеного кредитного договору та погашення виниклого боргу за цим договором направлялася банком ОСОБА_1 23.07.2009 року за вих. № 138/26-82/242, що підтверджується квитанцією від 27.07.2009 року. Окрім того, у судовому засіданні відповідач визнав, що отримав претензію-вимогу банківської установи.

Також претензія-вимога про виконання позичальником умов укладеного кредитного договору та погашення виниклого боргу за цим договором направлялася банком ОСОБА_3 23.07.2009 року за вих. № 138/26-82/241, що підтверджується квитанцією від 27.07.2009 року. Окрім того, у раніше проведеному судовому засіданні представник відповідачки - ОСОБА_6 визнав, що його довірителька отримала претензію-вимогу банківської установи.

Згідно з п. 8.1 кредитного договору № 11288761000 від 29.01.2008 року за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Цілком обгрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення у солідарному порядку з відповідачів заборгованості, оскільки, відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України при порушенні боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржника; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків.

Таким чином, приймаючи до уваги неналежне виконання позичальником договірних зобов'язань з повернення кредиту за кредитним договором № 11288761000 від 29.01.2008 року та сплати процентів за користування кредитними коштами, скориставшись наданим договором позивачу правом на дострокове повернення в такому разі кредиту, представник ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовними вимогами про солідарне стягнення з відповідачів загальної заборгованості у розмірі 220 240,60 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (7.985 грн. за 1 долар США), становить 1 758 621,18 грн., у тому числі: заборгованість за основним боргом та простроченим кредитом - 1 551 147,97 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 194 257,73 доларів США; заборгованість за строковими та простроченими відсотками за користування кредитом - 185 106,11 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ складає 23 181,73 доларів США; пеня по заборгованості - 22 367,10 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 2 801,14 доларів США.

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач та його представник у судовому засіданні посилались на те, що умови кредитного договору не відповідають положенням чинного законодавства, зазначено, що зобов'язання в цьому договорі вказано в доларах США, а відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу проводиться на підставі отримання суб'єктом договірних відносин індивідуальної ліцензії.

Проте, відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти - це гроші у національній чи іноземній валюті чи їх еквівалент.

За положенням ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Але вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці України, але не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законами.

Тобто, відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час як обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Згідно абзацу 8 ч. 1 ст. 2 Закону, банківською ліцензією є документ, який видається фінансовій установі банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на використання окремих операцій, затвердженим постановою НБУ від 17.07.2001 року № 275, у п. 5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 визначено, що генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальних ліцензій, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою.

Законодавство України чітко визначало правомочність банків на підставі банківської ліцензії надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань, тобто надання кредиту у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Крім того, ч. 2 ст. 192, ч. 2 ст. 524, ч. 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом допускається використання іноземної валюти при виконанні зобов'язань.

Отже, чинне законодавство передбачає можливість вираження та виконання зобов'язань, а отже і нарахування пені, у іноземній валюті, у випадках встановлених законом.

08.12.2011 року між АКІБ «УкрСиббанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань АКІБ «УкрСиббанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», яким встановлено умови на яких Продавець (ПАТ «УкрСиббанк») продає (відступає), а Покупець (ПАТ «Дельта Банк») придбає та приймає Права вимоги за кредитами.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про неналежність доказу, зокрема, копії цього договору, оскільки вказаний договір містить в собі загальні умови купівлі- продажу кредитного портфелю ПАТ АКІБ «УкрСибБанк», і не містить в собі посилання на конкретні кредитні договори, зокрема, в якому стороною виступає відповідач, і, в силу положення ст. 64 ч. 2 ЦПК України, суд не вважає необхідним вимагати у позивача оригіналу цього договору.

19.01.2012 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було підписано акт прийому-передачі Документації за Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року про те, що на виконання п. 4.2 вказаного договору, Продавець передав, а Покупець прийняв документи щодо стягнення заборгованості боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором №11288761000 від 29.01.2008 року.

В справі міститься завірена фотокопія цього акту, в зв'язку із чим підстав вважати цей документ неналежним доказом не має.

Що стосується тверджень відповідача щодо неналежності як доказу довідки -розрахунку заборгованості по відсоткам за користування кредитом, яка затверджена начальником Другого Одеського ТУ ПРД АКІБ «УкрСибБанк», суд не погоджується з доводами відповідача, оскільки в силу положень ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд виходячи з приписів ст. 10 ЦПК України роз'яснював сторонам їх право на забезпечення доказів, в тому числі і шляхом призначення експертизи у справі, зокрема, судово - економічної експертизи, суд вважає, що відповідач мав можливість під час заперечувань щодо змісту цієї довідки -розрахунку просити суд призначити судово- економічну експертизу, однак з власної ініціативи такою можливістю не скористався, тому підстав для виключення довідки -розрахунку заборгованості по відсоткам за користування кредитом зі складу доказів не має.

Також, у раніше проведеному судовому засіданні представник відповідачів - ОСОБА_6 посилався на те, що ПАТ «Дельта Банк» не повідомив належним чином ОСОБА_1, ОСОБА_3 про перехід до нього (як нового кредитора) прав у зобов'язанні, а тому відповідачі мають право не виконувати свого зобов'язання за кредитним договором № 11288761000 від 29.01.2008 року новому кредиторові.

Проте, суд не погоджується з такою думкою представника відповідача виходячи з наступного:

Цессія (лат. Cession - уступка, передача) - це уступка прав вимоги або іншого майна, права власності на яке підтверджено первинними документами (титулом).

Заміна сторони у договорі - це перехід до іншої особи на підставі закону, договору або іншого нормативного акту як прав так і обов'язків за договором. При заміні сторони у договорі відбувається правонаступництво прав та обов'язків за договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва тощо.

Разом з цим, за положеннями ч. 3 зазначеної норми кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, за змістом зазначених норм заміна кредитора у зобов'язанні може відбуватись без згоди боржника, але з його повідомленням, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним, а не право боржників не виконувати зобов'язання за кредитним договором.

Окрім того, відповідачі та їх представники неодноразово були присутніми у судових засідання, які проводились в Суворовському районному судді м. Одеси та Комінтернівському районному суді Одеської області, та знайомилися з матеріалами справи, тому їх доводи є необґрунтованими.

Оцінивши всі докази у їх сукупності, з урахуванням правових обґрунтувань та позицій сторін, з урахуванням наведених висновків щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, керуючись наведеними вище умовами п. 5.5 кредитного договору №11288761000 від 29.01.2008 року, згідно із яким у разі недотримання позичальником умов цього договору, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, відсотків та можливих штрафних санкцій, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості по кредиту, у томі числі і платежів, строк виконання яких не настав, та стягнення заборгованості за відсотками, на загальну суму у розмірі 1 736 254,08 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 217 439,46 доларів США.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме та нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Так, згідно з ч. 3. ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відтак, суд вважає обгрунтованими позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів пені в сумі 22 367,10 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 2 801,14 доларів США за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки такі вимоги ґрунтуються на Законі та договірних відносинах між сторонами, які прописані в п. 8.1 кредитного договору.

Вирішуючи питання розподілу витрат, пов'язаних з розглядом справи суд виходить з того, що відповідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з платіжними дорученнями № 0004512208 від 04.12.2009 року та № 0004513624 від 04.12.2009 року позивачем сплачені судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи 120 грн.

Суд не погоджується з думкою позивача щодо можливості стягнення судових витрат з відповідачів в солідарному порядку, оскільки цивільно-процесуальним законом - ст. 79, 88, 81 ЦПК України - не передбачено стягнення судового збору у солідарному порядку.

Солідарний обов'язок - це матеріально-правова категорія (ст. 541 ЦК України), а не процесуальна.

За правилами ст. 88 ЦПК України розподіл судових витрат, у тому числі судового збору, здійснюється у дольовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що з відповідачів необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в рівних частках.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 192, ч. 2 ст. 509, 512, 516, 525, 526, 533, 541, 549, 610,611, 628, 629, 632, 1048, 1050, 1052, 1054, 1056 1 ЦК України, ст. ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», п. 2, підпунктом «в» п. 4. ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» ст. ст. 2, 4, 5, 6, 8, 10, 15, 57, 60, 62, 79, 81, 88, 209, 218, 223, 292 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» код за ЄДРПОУ 09807750 (правонаступник Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» код за ЄДРПОУ 34047020) - задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_4, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» код за ЄДРПОУ 34047020 заборгованість за основним боргом та простроченим кредитом в сумі 1 551 147 грн. (один мільйон п'ятсот п'ятдесят одна тисяча сто сорок сім гривень) 97 (дев'яносто сім) копійок, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 194 257 (сто дев'яносто чотири тисячі двісті п'ятдесят сім доларів) 73 (сімдесят три центи) США, заборгованість за строковими та простроченими відсотками за користування кредитом в сумі 185 106 грн. (сто вісімдесят п'ять тисяч сто шість гривень) 11 (одинадцять) копійок, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 23 181 (двадцять три тисячі сто вісімдесят один долар) 73 (сімдесят три центи) США, пені по заборгованості в сумі 22 367 грн. (двадцять дві тисячі триста шістдесят сім гривень) 10 (десять) копійок, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 2 801 (дві тисячі вісімсот один долар) 14 (чотирнадцять центів) США, а всього стягнути 1 758 621 грн. (один мільйон сімсот п'ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять одну) гривню 18 (вісімнадцять) копійок, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 220 240 (двісті двадцять тисяч двісті сорок доларів) 60 (шістдесят центів) США.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_4, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» код за ЄДРПОУ 34047020 судовий збір в сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень та 120,00 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя В. К. Барвенко