Рішення № 31847017, 13.06.2013, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 1515/3950/12

2/504/161/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2013смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

при секретарі - Мельниковій В.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 9, справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача, яким просила суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в проживанні в АДРЕСА_1 шляхом вселення в кімнату літ. 1-2, площею 11,2 кв.м цього будинку.

В обгрунтування наведених вимог позивач стверджує, що в 2004 році вона подарувала свій власний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, своїй онуці- ОСОБА_3, в інтересах якої стороною договору дарування виступила її законний представник - ОСОБА_2

Після цього, як стверджує позивач, вона, як член сім'ї власника будинку, залишилась проживати в спірному житловому будинку, і їй для проживання було виділено літню кухню.

В решті відносини з ОСОБА_2 зовсім погіршились, і, як стверджує позивач, вона почала тимчасово проживати у знайомих в Березівському районі Одеської області.

Як вказує у своєму позові позивач, вона з 2011 року не може потрапити до спірного житлового будинку, оскільки на воротах відповідач повісила новий замок, і в останнє позивач була у спірному будинку перед новим 2012 роком, де під час відвідування будинку відповідачка заявила, що будинок більше не належить позивачу.

В судовому засіданні представник позивача вимоги свого довірителя підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, при цьому послалась на те, що позивач з власної ініціативи покинула спірний будинок, жодних неприязнених відносин між позивачем та відповідачем не існує, більш того, як стверджує представник відповідача, позивачка має власний житловий будинок в Миколаївському районі Одеської області придбаний за «домашнею» угодою, відтак має власне житло, у спірному житловому будинку не проживає більше року, в зв'язку із чим, в силу положення ст. 405 ЦК України, втратила право користування житловим будинком.

В минулих судових засіданнях відповідач особисто не визнала позовні вимоги, пояснила, що має сім'ю, житловий будинок потребує капітального ремонту, для матері місця проживання в будинку не має, літня кухня, в якій після дарування будинку проживала позивач в аварійному стані і потребує капітального ремонту.

Також, відповідач пояснила, що мати має власне житло.

Представник служби у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області подав заяву про розгляд справи за своєї відсутності, в минулих судових засіданнях просив суд врахувати інтереси дитини, проти позову заперечував, тому що власником спірного нерухомого майна є дитина.

Заслухавши пояснення та правові обгрунтування сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні правовідносини:

ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_1, що не заперечувалось сторонами.

08.07.2004 року ОСОБА_1 (дарувальник) з однієї сторони, та ОСОБА_2, діюча в інтересах малолітньої ОСОБА_3 (обдарована), ІНФОРМАЦІЯ_2 як законний представник, з іншої сторони, уклали договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 який належав дарувальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Комінтернівською державною нотаріальною конторою Одеської області 09.02.2004 року, що встановлено судом зі змісту договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області, та зареєстрованого у реєстрі за № 1952.

Сторони не заперечували, що після укладення вказаного договору, позивач залишилась фактично проживати у спірному будинку і користуватись ним, їй було виділено для проживання літню кухню.

Разом із тим, сторони не заперечували того факту, що позивач фактично користувалась і житловими приміщенням житлового будинку.

Зі змісту довідки Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 20.07.2012 року № 363 суд встановив, що ОСОБА_1 фактично зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 і до складу її сім'ї входять ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4- онука, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 -син, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 - донька, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7-онук, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8 - онука.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що ОСОБА_2 вижила маму з будинку, мама фактично проживає у знайомих та сестри, відповідач пояснила, що мама зможе проживати у будинку тіки через суд.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що проживає в Сичавці з вересня 2010 року, і нікоди не бачила позивачку у спірному будинку, відносин між сторонами не знає.

Суд критично ставиться до показань цього свідка, оскільки з її показань вбачається, що вона не знає позивачку і ніколиїї не бачила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що працює в с. Сичавка ветеренаром, і неодноразово була свідком виникнення сварок між позивачем та відповідачем, з січня 2011 року більше про сварки не чула. В будинку проживає ОСОБА_2 та троє дітей, літня кухня розвалена.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що зі слів їнших осіб вона знає, що ОСОБА_1 пішла з будинку, оскільки має інше житло, навіть що старша донька купила мамі будинок.

Суд критично ставиться до показань цього свідка, оскільки ці показання лише з чужих слів, конткретні обставини відносин між сторонами вказаний свідок в судовому засіданні не пояснив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що також з розмов вона знає, що ОСОБА_1 поїхала з будинку з власної волі, і не знає купляла чи не купляла позивачка будинок. Чи намагалась ОСОБА_1 вселитись в будинок їй невідомо, в старому будинку жити не можна, літня кухня в аварійному стані.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила фактично тіж самі відомості, що і свідок ОСОБА_10

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що відповідач вижила маму з будинку, мама проживає у чужих людей, власного житла не має.

Суд критично ставиться до показань ОСОБА_12 та ОСОБА_4 в частині того, що ОСОБА_2 фактично виживала ОСОБА_1, оскільки ці показання жодними матеріальними доказами не підтверджені.

Зі змісту довідки Скосарівської сільської ради Миколаївського району Одеської області від 05.06.2013 року № 179/02-16 судом встановлено, що позивач дійсно проживає без реєстрації в АДРЕСА_2, і не є власником цього будинку.

Встановивши дійсні правовідносини, оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, в межах предмету спору, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно із ч. 2 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У теперішній час ОСОБА_1 в установленому законом порядку такою, що втратила право на користування спірним житловим будинком не визнана.

Статтею 9 Житлового Кодексу України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обгрунтовуючи свій позов, ОСОБА_1 посилалась на те, що причина її не проживання у спірному будинку є поважною, оскільки після дарування будинку своїй онуці, виникли неприязні стосунки з ОСОБА_2, зокрема, неможливо було у ньому проживати.

Суд враховує, що позовні вимоги до ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням заявлені не були, відтак в теперішній час, в силу положення ст. ст. 9, 156 Житлового Кодексу України, ОСОБА_1 не є такою, що втратила право на користування спірним житловим будинком.

В силу положення ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна.

Таким чином суд вважає, що в частині позову про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у проживанні в спірному житловому будинку шляхом вселення, позовні вимоги відповідають способу захисту, передбаченому ст. 16 ЦК України, в зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Що стосується вселення у конкретне житлове приміщення будинку, суд в цій частині позову вважає вимоги такими, що не відповідають положенню ст. 150 Житлового Кодексу України, - громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (неб) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власність на свій розсуд.

Тобто, порядок користування спірним житловим будинком має бути визначений власником, а за наявності спору - судом.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 150, 156 Житлового Кодексу України, ст.ст. 16, 396 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 57-61, 208, 212, 215, 217- 218, 293, 294, 296 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 в проживанні в АДРЕСА_1

Вселити ОСОБА_1 в житловий будинок АДРЕСА_1

В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя В.К. Барвенко