Ухвала суду № 31802258, 12.06.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"12" червня 2013 р. Справа № 927/257/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лавриненко Л.М., судді Белов С.В., Тимченко М.Г., розглянувши матеріали,

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой",

юридична адреса: вул. Шевченка, 2-Б, смт. Михайло-Коцюбинське,

Чернігівський район, Чернігівська область, 15552

адреса для листування: вул. Квітнева, 21, м. Чернігів, 14000

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача:

ОСОБА_1, 14000, АДРЕСА_1.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача: приватне автотранспортне підприємство „Інтрансавтострой",

Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новий Білоус, вул. Квітнева, 21

Відповідач: публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль",

вул.Лєскова, 9, м. Київ, 01011

В особі: Чернігівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства

"Райффайзен Банк Аваль", пр-т Перемоги, 21, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про припинення зобов"язань та про визнання відсутнім права

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Ребкало А.М. довіреність № 629/12-Н від 05.03.2013 р. представник

від відповідача: Іллюшко О.М., довіреність №629/12-Н від 26.11.2012 року, представник

від 3 особи-1 на стороні позивача: ОСОБА_1, особисто

від 3 особи-2 на стороні позивача: ОСОБА_1, директор

Ухвала виноситься після оголошеної в судовому засіданні перерви, з 28.05.2013 року по 12.06.2013 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой" подано позов до публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", в особі: Чернігівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", відповідно до якого позивач просить суд: 1). визнати зобов'язання, що виникли між товариством з обмеженою відповідальністю „Інтрансавтострой" та ПАТ „Райффайзен банк „Аваль" на підставі генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року, кредитного договору №010/12/189 від 28.03.2005 року та кредитного договору №012/03-1/071 від 24.07.2003 року припиненими з 28.04.2010 року; 2). визнати відсутнім права у ПАТ „Райффайзен банк „Аваль" стягувати з 28.04.2010 року суми заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією за розрахунково-касове обслуговування, що виникла на підставі генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року, кредитного договору №010/12/189 від 28.03.2005 року та кредитного договору №012/03-1/071 від 24.07.2003 року; 3). визнати відсутнім права у ПАТ „Райффайзен банк „Аваль" нараховувати та стягувати з 28.04.2010 року штрафних санкцій (штрафів, пені, три проценти річних та інфляційні) на суму заборгованості, що виникла на підставі генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року, кредитного договору №010/12/189 від 28.03.2005 року та кредитного договору №012/03-1/071 від 24.07.2003 року; 4). визнати зобов'язання, що виникли на підставі договору застави транспортних засобів та обладнання №010/12/189 від 28.03.2005 року припиненими з 28.04.2010 року; 5). визнати відсутнім права у ПАТ „Райффайзен банк „Аваль" з 28.04.2010 року утримувати під обтяженням та звертати стягнення на майно, що передано в заставу на підставі договору застави транспортних засобів та обладнання №010/12/189 від 28.03.2005 року; 6). визнати зобов'язання, що виникли на підставі договору іпотеки від 29.12.2004 року припиненими з 28.04.2010 року; 7). визнати відсутнім права у ПАТ „Райффайзен банк „Аваль" з 28.04.2010 року утримувати під обтяженням та звертати стягнення на майно, що передано в іпотеку на підставі договору іпотеки від 29.12.2004 року.

В судових засіданнях здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Ухвалою суду від 05.03.2013 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 та ПАТП „Інтрансавтострой".

В судовому засіданні 05.03.2013 року суд перейшов до розгляду спору по суті.

Відповідач в поданому відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечував та вказував на те, що додаткова угода від 28.05.2005 року до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року фактично не існує. Посилання заявника на постанову Вищого господарського суду України від 31.01.2012 року по справі №16/35 є безпідставними, оскільки цією постановою жодні фактичні обставини не встановлені, а в ній йдеться про процесуальні помилки, допущені судами першої та апеляційної інстанції. Не є підтвердженням припинення зобов'язання списання заборгованості за постановою правління АТ „Райффайзен Банк Аваль" від 29.03.2012 року, оскільки, як зазначено в п.174 цієї постанови, списання безнадійної заборгованості позичальників-боржників не є підставою для припинення вимог банку до них та зокрема Чернігівській обласній дирекції банку дана вказівка продовжити роботу щодо подальшого стягнення списаної заборгованості. В ухвалі Чернігівського районного суду від 11.12.2012 року, яка залишена в силі ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23.01.2013 року по справі №2523/2383/2012, зазначено, що фотокопія додаткової угоди не може бути належним та допустимим доказом факту укладення такої угоди відповідно до ст. 58,59,64 ЦПК України, про що неодноразово зазначав апеляційний суд Чернігівської області у своїх ухвалах від 13.10.2011р.,21.10.2011р.,06.10.2011р. стосовно цієї угоди.

В судовому засіданні 05.03.2013 року було здійснено огляд оригіналів: статуту позивача; протоколу №4 від 19.07.2010 року; генеральної кредитної угоди № 010/12/135; кредитних договорів № 010/12/189 від 28.03.2005 року, №012/03-1/071 від 24.07.2003 року; додаткової угоди від 28.03.2005 року; договору іпотеки від 29.12.2004 року; договору застави №010/12/189 від 28.03.2005 року.

Позивач в поданих поясненнях від 18.03.20113 року зазначає, що надати оригінал додаткової угоди від 28.04.2005 року до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року не має можливості, оскільки 2 екземпляри такого оригіналу зберігаються у відповідача. Нотаріально посвідчена копія додаткової угоди від 28.04.2005 року до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року, яка додається, є належним та допустимим доказом і повинна братись судом до уваги при вирішенні даного спору, до того ж факт укладеності та дійсності додаткової угоди від 28.05.2005 року встановлено постановою Вищого господарського суду України №16/35 від 31.10.2012 року, резолютивними частинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 року та рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.09.2011 року у справі №16/35. Посилання відповідача на твердження про перевищення повноважень президента ОСОБА_5 при підписанні додаткової угоди від 28.05.2005 року не може братись до уваги, оскільки дане питання вже було розглянуто судами та прийнято відповідне рішення.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ПАТП „Інтрансавтострой", в поданих письмових поясненнях вих.№12 від 15.03.2013 року зазначає, що додатковою угодою від 28.04.2005 року до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року відповідач та позивач погодили, що у випадку несплати позивачем в строк до 28.04.2010 року заборгованості по генеральній кредитній угоді, кредитному договору №010/12/189 від 28.04.2005 року, зобов"язання сторін припиняються в повному обсязі внаслідок звільнення (прощення боргу) відповідачем позивача, і відповідач відмовляється від права на стягнення заборгованості, збитків у вигляді відсотків, пені чи штрафних санкцій. Одночасно, п. 3 вказаної додаткової угоди сторонни погодили, що у випадку несплати позивачем (позичальником) заборгованості до 28.04.2010 року по генеральній кредитній угоді №010/12/135 від 29.12.2004 року, сторони зазделегідь домовляються, що зобов"язання сторін по генеральній кредитній угоді вважається припиненим в повному обсязі внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором (відповідачем) позичальнику (позивачу) і кредитор (відповідач) відмовляється від права на стягнення заборгованості, збитків у вигляді відсотків, пені чи штрафних санкцій. Пунктом 4 додаткової угоди сторони домовились, що у разі настання умов викладених в п.п. 2,3 додаткової угоди кредитор (відповідач) не претендує на виконання зобов"язань по генеральній кредитній угоді №010/12/135 від 29.12.2004 року поручителями (треті особи-1,2) і не заявляє права на майо поручителів (треті особи-1,2). Виходячи з презумпціїї правомірності правочину, саме відповідач має доводити недійсність правочину, оскільки саме відповідач відмовляється від його виконання та не визнає його. На даний час укладена між сторонами додаткова угода про прощення боргу є чинною, оскільки її недійсність не встановлена в судовому порядку, а нікчемність не визначена законом. Фактична обставина (дійсність, чинність додаткової угоди) встановлена постановою Вищого господарського суду України по справі №16/35 від 31.10.2012 року. . Таким чином, третя особа-2 вважає, що нотаріально завірена копія додаткової угоди є доказом припинення зобов"язань позивача перед відповідачем і станом на день розгляду справи у суді зобов"язання позивача перед відповідачем за основним зобов"язанням (кредитним договором) припинилось у зв"язку з прощенням боргу, що узгоджується ч.1 ст. 598, ст. 605 Цивільного кодексу України.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1, в поданих письмових поясненнях від 18.03.2013 року зазначає, що оскільки правочин щодо прощення боргів ТОВ „Інтрансавтострой" був вчинений сторонами в письмовій формі, що підтверджено постановою Вищого господарського суду України №16/35 від 31.10.2012 року, а тому не потребує додаткових дій з боку боржника. Додатковою угодою від 28.04.2005 року до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року, якою встановлено, що у випадку не сплати позичальником заборгованості до 28.04.2010 року, зобов'язання вважаються припиненими в повному обсязі, банк фактично вчинив правочин по звільненню позичальника від його обов'язків за договорами, в розумінні ст. 605 Цивільного кодексу України. Третя особа-1 вважає, що додаткова угода від 28.04.2005 року до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року є належним доказом у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, оскільки складена правомірно з урахуванням вимог чинного законодавства, підписана обома сторонами, підписи яких засвідчено печатками підприємств. Крім того, третя особа-1 наголошує, що постановою правління АТ „Райффайзен банк Аваль" №п-59/3 від 29.03.2012 року, банком була списана кредитна заборгованість боржника, що фактично підтверджує прощення боргу.

Відповідач в письмових доповненнях до відзиву №140-10-4-00/505 від 15.03.2013 року просить суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на ч. 1 ст. 161 Цивільного кодексу України тс ст. 47 Закону України "Про господарські товариства" та зазначає, що позивачу було відомо, що виконавчим органом Акціонерного-пенсійного банку "Аваль" є правління та голова правління банку, який здійснює представництво банку перед третіми особами без доручення. Твердження ОСОБА_1 про те, що банк списав заборгованість по кредитах згідно додаткової угоди про прощення боргу суперечить фактичним обставинам справи, оскільки у разі прощення боргу, банк не має права його списувати. Списання заборгованості здійснюється згідно ст. 159 Податкового кодексу України і у разі списання заборгованості зобов"язання не припиняється і стягнення списаної заборгованості з боржників здійснюється банком на загальних підставах. На даний час заборгованість за двома кредитними договорами обліковується на позабалансовому рахунку №99102000000001 на виконання п. 2.1. Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів від кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 27.12.2007 року №481. Проводки по перенесенню заборгованості на позабалансові рахунки були здійснені 30.03.2012 року, що підтверджується фактурами документів №9601/10078/2402 від 30.03.2012 року, № 9611/10078/2403 від 30.03.2012 року.

В судовому засіданні 19.03.2013 року суд здійснив огляд нотаріально посвідченої копії додаткової угоди від 28.04.2005 року до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року.

В наданих в судове засідання 09.04.2013 року письмових поясненнях позивач вказує на те, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а в даному випадку це додаткова угода від 28.05.2005 року до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року про прощення боргу та відмову кредитора від нарахування та стягнення відсотків, пені та інфляційних нарахувань по всім кредитним договорам, укладеним в рамках дії зазначеної генеральної кредитної угоди, яка відповідає всім вимогам до первинних документів, встановлених ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Додаткова угода не визнавалась відповідачем як дійсна та укладена, тому 18.08.2011 року ним було подано позовну заяву про визнання її недійсною, а в подальшому до 31.01.2012 року дійсність спірної угоди розглядалась в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, і саме суд касаційної інстанції встановив її дійсність та укладеність. До сьогодняшнього дня відповідач продовжує заперечувати її дійсність даної додаткової угоди, оскільки до 02.04.2013 року за заявою відповідача, який виступив ініціюючим кредитором, було порушено справу про банкрутство позивача. Підставою для порушення справи про банкрутство була спірна заборгованість, яку позивач вважає відсутньою відповідно до додаткової угоди, однак відповідач не визнає цієї обставини і в порушеній справі про банкрутство ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.01.2013 року було задоволено заяву відповідача про визнання кредиторських вимог та включено їх до реєстру кредиторських вимог позивача. 02.04.2013 року Київським апеляційним господарським судом було прийнято постанову, відповідно до якої порушено справу про банкрутство ТОВ "Інтрансавтострой" було припинено на підставі відсутності заборгованості перед ініціюючим кредитором. На даний час копію постанови позивач надати не може у зв"язку з її неотриманням. Подані позивачем письмові пояснення залучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 09.04.2013 року, за заявою позивача, було продовжено строк вирішення спору до 07.05.2013 року включно.

В наданих в судове засідання 18.04.2013 року письмових поясненнях третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 зазначив, що факт укладення додаткової угоди підтверджується постановою Вищого господарського суду України у справі №16/35 від 31.10.2012 року, відповідно до якої нотаріально засвідчена копія додаткової угоди від 28.04.2005 року є належним та допустимим доказом її укладення. Така позиція узгоджується постановою Верховного Суду України від 23.09.2008 року, згідно якої нотаріально посвідчена копія є достатнім доказом. За таких обставин, станом на день розгляду справи у суді першої інстанції, зобов"язання позивача перед відповідачем припинилося в зв"язку із прощенням боргу, що узгоджується з положеннями ч.1 ст. 598, ст. 605 Цивільного кодексу України. Приймаючи до уваги, що забезпечене порукою зобов"язання припинилось внаслідок прощення боргу, тому відповідач не має права вимагати від ОСОБА_1 та ПАТП "Інтрансавтострой" повернення боргу, оскільки їх порука припинилась.

На підставі рішення зборів суддів господарського суду Чернігівської області №7 від 23.04.2013 року розпорядженням заступника керівника апарату суду № 02-01/41 від 23.04.2013 року Щодо призначення колегіального розгляду по справі № 927/257/13-г, відповідно до п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 23.04.2013 року було здійснено формування колегії суддів без здійснення повторного автоматизованого розподілу справи №927/257/13-г та визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя Лавриненко Л.М., судді Белов С.В., Тимченко М.Г.

В судовому засіданні 28.05.2013 року було оголошено перерву до 12.06.2013 року.

В судовому засіданні 12.06.2013 року представник позивача надав письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду касаційної скарги ПАТ „Райффайзен банк „Аваль" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року. В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на те, що в якості додаткового доказу у справі позивачем було подано постанову Київського апеляційного господарського суду України від 02.04.2013 року, якою було припинено провадження у справі про банкрутство позивача на підставі того, що додаткова угода до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 28.05.2005 року є дійсною та укладеною. Тому, у зв'язку з касаційним оскарженням відповідачем постанови Київського апеляційного господарського суду України від 02.04.2013 року та у разі відхилення касаційної скарги, ПАТ „Райффайзен банк „Аваль" не зможе посилатися на відсутність, неукладеність або недійсність спірної додаткової угоди, оскільки судами апеляційної та касаційної інстанцій буде встановлено дійсність та укладеність спірної додаткової угоди та не буде посилань на такі твердження та вкотре досліджуватись додаткова угода від 28.05.2008 року.

Представники відповідача та третіх осіб проти зупинення розгляду справи не заперечували.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.06.2013 року надав письмове клопотання про припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що питання про визнання відсутнім права стягувати заборгованість за рішеннями судів, які набрали законної сили, не підлягає вирішенню в господарському суді Чернігівської області. Крім того, відповідач зазначає, що посилаючись на копію додаткової угоди від 28.04.2005 року до генеральної кредитної угоди від 29.12.2004 року №010/012/13, позивач просить суд визнати припиненими зобов'язання, які існують згідно рішень судів, які фактично не виконані. Разом з тим, питання про наявність чи відсутність зобов'язань позивача перед банком уже вирішується господарськими судами у справі №5028/21/39б/2012 (16/186б/85б) про банкрутство ТОВ „Інтрансавтострой", порушеній 15.11.2010 року, чергове засідання по якій призначене Вищим господарським судом України на 18.06.2013 року.

Представники позивача та третіх осіб проти припинення провадження у даній справі, на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, заперечували.

Інших заяв та клопотань від сторін після перерви до суду не надійшло.

Розглянувши подані документи та матеріали, вислухавши в ході розгляду справи пояснення повноважних представників сторін, суд встановив:

Пунктом 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, які справи підвідомчі господарським судам. Зокрема, відповідно до п.1 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Предметом заявлених позовних вимог у даній справі є визнання припиненими зобов'язань, які виникли між сторонами - юридичними особами, товариством з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой" та публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль", на підставі генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року, кредитного договору №010/12/189 від 28.03.2005 року та кредитного договору №012/03-1/071 від 24.07.2003 року у зв'язку з укладенням додаткової угоди від 28.04.2005 року до генеральної кредитної угоди від 29.12.2004 року №010/012/13, договору застави транспортних засобів та обладнання № 010/12/189 від 28.03.2005р., договору іпотеки від 29.12.2004р. та відповідно визнання відсутнім права стягнення за вказаними договорами, а не визнання припиненими зобов'язань, які існують згідно рішень судів, які фактично не виконані, як про те зазначає відповідач в обґрунтування свого клопотання.

Таким чином, спір по даній справі, виник із виконання укладених між сторонами генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року, кредитного договору №010/12/189 від 28.03.2005 року та кредитного договору №012/03-1/071 від 24.07.2003 року у зв'язку з укладенням додаткової угоди від 28.04.2005 року до генеральної кредитної угоди від 29.12.2004 року №010/012/13, договору застави транспортних засобів та обладнання № 010/12/189 від 28.03.2005р., договору іпотеки від 29.12.2004р.

З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що даний спір підлягає розгляду в господарському суді, а тому подане відповідачем клопотання про припинення провадження справі, на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, є безпідставне та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Так, відповідно до п. 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею З та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається також і на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013р. по справі № 5028/21/39б/2012(16/186б/85б), якою припинено провадження у справі про банкрутство позивача, на підставі того, що додаткова угода від 28.04.2005р. до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року, є дійсною та укладеною, а тому зобов'язання боржника перед ПАТ «Райфайзен банк «Аваль» припинилось в зв'язку з прощенням боргу, що узгоджується з положеннями ч.1 ст.598,605 ЦК України.

На даний час ухвалою Вищого господарського суду України від 28.05.2013 року прийнято до розгляду касаційні скарги публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Чернігівської обласної дирекції та Чернігівської митниці на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року у справі № 5028/21/39б/2012(16/186б/85б) щодо припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтрансавтострой", і результати розгляду касаційних скарг Вищим господарським судом України у справі №5028/21/39б/2012(16/186б/85б) можуть суттєво вплинути на оцінку доказів у даній справі та відповідно прийняття рішення.

За таких обставин, господарський суд доходить висновку про неможливість розгляду даної справи до розгляду Вищим господарським судом України касаційних скарг публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Чернігівської обласної дирекції та Чернігівської митниці на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року у справі № 5028/21/39б/2012(16/186б/85б) щодо припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтрансавтострой", а тому клопотання позивача підлягає задоволенню, а провадження у даній справі підлягає зупиненню.

Керуючись ч. 1 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 927/257/13-г зупинити до розгляду Вищим господарським судом України касаційних скарг публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Чернігівської обласної дирекції та Чернігівської митниці на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року у справі № 5028/21/39б/2012(16/186б/85б) щодо припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтрансавтострой".

2. Зобов'язати сторони повідомити суд про результати розгляду Вищим господарським судом України касаційних скарг публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Чернігівської обласної дирекції та Чернігівської митниці на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року у справі № 5028/21/39б/2012(16/186б/85б) щодо припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтрансавтострой".

Судді Л.М.Лавриненко

С.В.Белов

М.Г.Тимченко