Ухвала суду № 31635198, 28.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Дворников М.С.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року справа №805/2702/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції Головного управління юстиції в Донецькій області Міністерства юстиції України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 р. у справі № 805/2702/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції Головного управління юстиції в Донецькій області Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08.02.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції Головного управління юстиції в Донецькій області Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08.02.2013 року.

Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач, відмовляючи у прийнятті до провадження виконавчого документа (виконавчого напису № 66, виданого 24.01.2012р.), дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку пред'явлення його до виконання, оскільки цей документ в останній день строку був зданий до установи зв'язку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08.02.2013 року-було задоволено, а саме визнано незаконною та скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08.02.2013 року з примусового виконання виконавчого напису № 66, виданого 24.01.2012 року.

Не погодившись з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року, Відділ державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції Головного управління юстиції в Донецькій області Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу в якій зазначив на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було невірно надано правову оцінку вимогам ст.18,25,26 Закону України «Про виконавче провадження» якими визначені вимоги для виконання виконавчого документа, підстави прийняття виконавчого документа до виконання та відмови у відкритті виконавчого провадження. Апелянт зазначив, що постанову про відмову у відкриті виконавчого провадження державним виконавцем винесено правомірно та у спосіб передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

В судове засідання сторони не прибули, належним чином повідомлені про розгляд справи, відповідно до вимог ст. 197 ч.1 п.2 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 24 січня 2013 року позивач направив на адресу відповідача заяву про відкриття виконавчого провадження № 19.1-10/87-141 від 23.01.2013р. з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, виданого 24.01.2012р. та зареєстрованого за реєстровим № 66 про звернення стягнення на двокімнатну квартиру, загальною площею 50,9 кв.м, житловою площею - 29,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_5 на користь акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_5 станом на 20.12.2011р в загальній сумі 51153,29 доларів США, що еквівалентно 408709,67 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 4100,0 грн.

13 лютого 2013 року ПАТ "Укрсоцбанк" отримало постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа від 08.02.2013р. у зв'язку з пропущенням строку пред'явлення виконавчого напису до виконання, який встановлено до 24.01.2013р.).

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляцію слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи спірним у даній справі є питання правомірності дій відповідача щодо відмову у відкритті виконавчого провадження.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV із наступними змінами і доповненнями (далі - Закон № 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

2. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

3. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

4. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Відповідно до виконавчого напису, пред'явленого позивачем до виконання, цей напис відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлені статтею 22 Закону № 606.

Згідно з цією статтею виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 статті 24 цього Закону державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Як вбачається з виконавчого напису, пред'явленого позивачем до відповідача, цей напис набув чинності 24 січня 2012 року (а.с. 8, зв. бік).

Таким чином останнім днем строку пред'явлення його до виконання є 24 січня 2013 року.

Відповідно до статей 251-253 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Приписами статті 255 ЦК України встановлено,якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Як вбачається з наданого позивачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вищезазначена заява була направлена на адресу відповідача 24 січня 2013 року, та прийнята працівником Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції Головного управління юстиції в Донецькій області Міністерства юстиції України Костенко 25 січня 2013 року відповідно до поштового повідомлення (а.с. 10).

Таким чином колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач пред'явив виконавчий документ до виконання своєчасно, тому висновок Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції Головного управління юстиції в Донецькій області Міністерства юстиції України щодо відмови у відкритті виконавчого провадження є хибним.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції Головного управління юстиції в Донецькій області Міністерства юстиції України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 р. у справі № 805/2702/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 р. у справі № 805/2702/13-а залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді В.Г.Яманко

Е.Г.Казначеєв