Ухвала суду № 3146645, 21.01.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-8559/08                                 Головуючий у першій інстанції: Хрипун О.О.

                          Суддя-доповідач: Романчук О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 січня 2008 року.                                                                                  м. Київ.

               Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                        Романчук О.М.,

Суддів:                                                                   Усенка В.Г.,

Малиніна В.В.,                                

при секретарі:                                                        Ткаченко Т.С.                                              

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків  на постанову  Господарського суду мiста Києва  від  27 вересня 2007 р. у справі за адміністративним позовом  Відкритого акціонерного товариства "Український Професійний банк" до  Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа: Національний банк України    про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду м.Києва від 29 вересня 2007 року у позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просив суд скасувати постанову Господарського суду м.Києва від 29 вересня 2007 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав

З 21.01.2006 р. по 15.03.2006 р. відповідачем - була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством «Український Професійний Банк» (далі - Позивач), за період з 01.10.2002р. по 30.09.2005р., за результатами якої складено акт від 15.03.2006 №168/23-20/19019775.

На підставі вказаного акта перевірки 27.03.2006 відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення №0000062320/0, позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в загальному розмірі 325579,39 грн., з яких 90999,72 грн. -основний платіж, 234579,67 грн. - штрафні санкції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на думку відовідача податок на прибуток  занижено внаслідок віднесення банком на валові витрати наступних витрат:            страхових резервів, створених за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, а також за зобов'язаннями банку з кредитування; витрат на поліпшення орендованих основних засобів; заниження сум амортизації.

З приводу віднесення до валових витрат сум, які були віднесені до страхового резерву, то колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до п.5.2.4 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Як встановлено п.п. 12.2.1 та 12.2.2. п. 12.2 ст.12 Закону - будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством. З урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Тобто, законодавцем визначено обов`язок банків створювати спеціальний страховий резерв для відшкодування можливих витрат, які можуть виникнути у банку.

Абз.2 та 3 п.п. 12.2.3 п.12.2 ст. 12 Закону передбачені вийнятки з вищенаведеного правила, а саме: до суми зазначеної заборгованості не включаються зобов'язання дебіторів, які виникають при здійсненні операцій, що не включаються до основної діяльності фінансових установ. Під терміном "основна діяльність" слід розуміти операції, визначені статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також відповідними статтями законів про небанківські фінансові установи.

Статтею 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що операції операції з відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них належать до банківських, а тому і віднесені до «основної діяльності банків» у розумінні п.п. 12.2.3. п. 12.2 ст. 12 Закону.

Згідно з п. 7.1.3. п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» - кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

Як визначено п. 1.7 Постанова Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року N 279 «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» (далі – Положення № 279) - банки зобов'язані формувати резерв на всю суму коштів, розміщених на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах. За коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках, відкритих у банках-нерезидентах (балансові рахунки 1500, 1580), банки зобов'язані формувати резерв з урахуванням ризику країни відповідно до вимог глави 8 цього Положення.

Пунктом 8.3 Положення № 279 визначено, що для врахування ризику країни при розрахунку резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістю за цими коштами використовується встановлений міжнародними рейтинговими агентствами рейтинг, який підтверджено в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch ІВСА, Moody's, Standard & Poors тощо). Банки, у яких відкрито кореспондентський рахунок, поділяються за групами відповідно до рейтингу країни. Рейтинг країни, що визначається міжнародними рейтинговими агентствами, доводиться до відома банків Національним банком України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відкриття корреспонденських рахунків у інших банківських установах з урахуванням коефіцієнту ризику, який був врахований при формуванні страхового резерву по даним операціям було здійснено позивачем правомірно. А наведені операції правомірно було віднесено до валових витрат у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З приводу формування страхового резерву за операціями щодо надання овердрафту,то колегія суддів прийшла до слідуючого.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» - банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем надавалися послуги по наданню кредитів на умовах овердрафт.

Так, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що надання кредитів на умовах оведрафт є короткостроковим видом кредитування, яке надається банками. З таким висновком колегія суддів погоджується на основі аналізу кредитних договорів, які містяться в матеріалах справи.

Даний висновок суду також підтверджується нормами Положення № 279 та інших підзаконних актів Національного банку України.

А тому, позивачем було правомірно віднесені до валових витрат суми страхового резерву, який був створений за операціями овердрафту.

З приводу завищення валових витрат по поліпшенню орендованих основних засобів по об'єктах основних фондів 1-ї, 2-ї, 3-ї та 4-ї груп до складу валових витрат, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині через наступне.

У відповідності до п. 8.7.1 п. 8.7. ст. 8 Закону, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Тобто,до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати на поліпшення орендованих основних фондів, сума яких не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості таких фондів.

Пунктом.22.2 ст. 22 Закону встановлено, що в 2005 році віднесення до валових витрат будь-яких витрат, передбачених абзацом першим підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону, та пов'язаних з поліпшенням основних фондів 2 - 4 групи, що підлягають амортизації, у тому числі витрат на поліпшення орендованих основних фондів, здійснюється у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості 2 - 4 групи основних фондів станом на початок звітного періоду, а по об'єктах основних фондів 1 групи, до валових витрат включаються витрати, що не перевищують суму у розмірі 10 відсотків до балансової вартості об'єкта, що ремонтується, станом на початок звітного періоду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було взято в оренду основні фонди, які віднесені до 1-ї групи основних фондів у відповідності до норм Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств».

Витрати по поліпшенню орендованих основних фондів 1-ї групи не перевищували 10 відсотків балансової вартості даних основних фондів на початок звітного періоду.

А тому, позивачем було правомірно віднесено вищенаведені суми до валових витрат.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що висновки суду першої інстанції були підтверджені судово-бухгалтерською експертизою, яка була проведена під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

А тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 29 вересня 2007 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя                                 

   Судді: