Постанова № 31463993, 21.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2186/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Прищепчуку А.В.

за участю:

представника позивача - Наконечного В.Л.,

представника відповідача - Куліш Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулося у суд з позовом до Київської регіональної митниці, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100200000/2012/511014/2 від 22.08.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2013 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» під час митного оформлення товару не було надано митному органу усіх запитуваних документів.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що 01.02.2010 року між позивачем та Veldhuyzen Kaas B.V. укладено контракт з поставки товарів. Згідно п. 1.1 цього контракту, продавець (Veldhuyzen Kaas B.V.) продає, а покупець (ТОВ «Фоззі-Фуд») купує продукцію в асортименті, кількості, по цінам, у відповідності до інвойсів, які є невід'ємною частиною даного договору.

З метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на підставі вказаного контракту, позивачем було подано митну декларацію від 22.08.2012 року, якою задекларовано імпорт сирів твердих з вмістом жиру не більше як 40% та з вмістом води в перерахунку на знежирену речовину понад 52%, але не більше 62% в асортименті, зокрема таких:

- сир «Гауда 38+» із коров'ячого молока - 597 кор. - 7284,84 кг.;

- сир «Мааздам Холланд 45+» із коров'ячого молока - 90 кор., 1161,59 кг;

- сир «Мааздам Преміум 45+» із коров'ячого молока - 480 кор., 6100,96 кг.

Під час митного контролю, а саме при дослідженні митної декларації відповідачем було встановлено, що документи, подані до митного оформлення містять розбіжності. У листі Київської регіональної митниці №14/2-11/21884 від 28.08.2012 року вказано, що такі розбіжності полягають у тому, що у митній декларації позивача в графі 28 «фінансові та банківські відомості», у інвойсі від 10.08.2012 року №201212409, який є невід'ємною частиною вищевказаного контракту позивача з Veldhuyzen Kaas B.V. та пакувальному листі зазначені різні розрахункові рахунки; у CMR від 15.08.2012 року №1421197 кількість місць зазначено 27+ 12, а в пакувальному листі та декларації країни експорту №12NL1495EF2CD498D1 - 27.

На підставі таких розбіжностей, відповідачем було запропоновано декларанту додатково надати для підтвердження заявленої митної вартості каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, виписку ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість сировини.

Як убачається із напису на звороті митної декларації, представник позивача 22.08.2012 року зазначив, що на даний момент запитувані документи надати немає можливості, і що з ним було проведено процедуру консультації.

Зважаючи на неподання позивачем додаткових документів, відповідачем було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийнято рішення про коригування такої вартості товарів від 22.08.2012 року №100200000/2012/511014/2. У цьому рішенні відповідач зазначає, що митна вартість задекларованих товарів визначена за ціною угоди щодо ідентичних товарів з урахуванням вимог ст. 59 МК України та з урахуванням попередніх митних оформлень. При цьому, відповідач стверджує, що метод визначення митної вартості безпосередньо за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються не застосовано відповідно до вимог частини 2 статті 58 названого Кодексу.

Не погоджуючись із таким рішенням Київської регіональної митниці, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем спірного рішення, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У силу вимог пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (ч. 11 ст. 264).

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 29.05.2012 року по справі №21-91а12 та 11.09.2012 року по справі №21-262а12, у яких Суд дійшов висновку, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується із апелянтом, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Окрім того, позивач небезпідставно звертає увагу апеляційного суду на те, що місцевим судом було невірно встановлено обставини справи, а відтак цей суд прийшов до помилкових висновків з огляду на таке.

У оскаржуваному рішенні судом першої інстанції встановлено, що дані митної декларації не відповідають даним інвойсу та пакувального листа, а саме: у митній декларації у графі « 28» вказано ЄДРПОУ - 26237202, назва банку - ПАТ «Банк Восток», адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 24, рахунок - 26002070119346, МФО - 307123, а в інвойсі та пакувальному листі зазначено «code EDRPOU: 32294926, ACC 26002301349403 (EURO) in Joint-Stock Bank "Pivdenniy" in Kiev, MFO 320917. Також, судом першої інстанції було встановлено, що у CMR від 15.08.2012 року №1421197 кількість місць зазначена 27 pallets cheese 1912 cartons, а у пакувальному листі та декларації країни експорту №12NL1495EF2CD498D1 вказано лише 27 totaal colli.

Зважаючи на такі розбіжності, місцевий суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно витребувано у позивача додаткові докази правильності визначення митної вартості.

Колегія суддів критично ставиться до таких висновків, оскільки зазначені у графі 28 митної декларації дані відповідають вимогам щодо її заповнення, закріпленим в Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженій наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року № 307, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 року за №443/2247. Відповідно до цієї Інструкції у графі 28 «Фінансові та банківські відомості» наводяться відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) фінансові та банківські відомості про особу, що здійснює розрахунки за зовнішньоекономічним договором (контрактом). Кожний з реквізитів починається з нового рядка та перед кожним з них проставляється порядковий номер:

1 - код за ЄДРПОУ вповноваженого банку;

2 - найменування банку;

3 - місцезнаходження банку;

4 - номер поточного рахунку в національній валюті України (при здійсненні розрахунків у цій валюті) або в іноземній валюті (при розрахунку в іноземній валюті), код (МФО) банку.

З огляду на приведені положення названої Інструкції випливає, що у графі 28 митної декларації зазначаються реквізити банку та номер рахунку у національній валюті, в той час як у інвойсі вказані реквізити саме ТОВ «Фоззі-Фуд», як покупця за договором поставки товарів. Відтак, колегія суддів не вбачає жодних підстав для висновків про неправильність визначення позивачем митної вартості з огляду на неідентичність записів у графі 28 митної декларації та інвойсі.

Досліджуючи копії CMR від 15.08.2012 року №1421197 (а.с. 40), пакувального листа (а.с. 39) та декларації країни експорту №12NL1495EF2CD498D1 (а.с. 47), колегією суддів установлено відповідність кількості товару, що поставляється: у першому документі вона вказана як «totals pallets 27 / Cartons: 1912 / Pieces: 1912», у другому - « 27 Pallets Cheese, 1912 Cartons», у третьому - «Totaal Colli 27».

Зазначені дані на думку колегії суддів є тотожними та дають змогу визначити об'єм поставки.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наведені митним органом і вище досліджені розбіжності не стосуються визначення митної вартості товарів, а тому не створюють достатніх підстав для сумнівів у тому, чи правильно визначена декларантом митна вартість товару.

Таким чином, відповідно до наявних матеріалів справи, позивачем під час митного контролю і митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон було надано митному органу усі необхідні документи, разом з тим, відповідач прийшов до хибних висновків про заниження митної вартості імпортованої продукції у зв'язку із розбіжністю у вищедосліджених документах.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми права, проаналізувавши усі наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не наведено достатніх обґрунтувань неправомірності застосування позивачем основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Колегія суддів наголошує, що у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України саме на суб'єкта владних повноважень покладається тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, водночас одне лише ненадання позивачем запитуваних додаткових доказів на вимогу митного органу не доводить правомірності рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належним чином правомірності спірного рішення.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів №100200000/2012/511014/2 від 22.08.2012 року, що є підставою для його задоволення.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2013 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів №100200000/2012/511014/2 від 22.08.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст постанови складено 27 травня 2013 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М