Постанова № 31429269, 15.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. Справа№ 910/651/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

позивача: Дмитренко О.П. - пред. за дов. б/н від 02.01.2013;

Паншин Д.Д. - пред. за дов. б/н від 02.01.2013;

відповідача: Горобець Р.В. - пред. за дов. №1-04-1695 від 13.05.2013.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р.

у справі № 910/651/13 (суддя - Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель"

про стягнення 925364,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р у справі №910/651/13 позов задоволено частково: підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн» 805 698,69грн. - основного боргу, 29 905,15 грн. - пені, 2457,96 грн. - 3% річних, 62 302,40 грн. - штрафу 7,5% та 18 507,30 грн. - витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 25 000,00 грн.- основного боргу провадження у справі припинено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що через нестабільну ситуацію на грошовому ринку України, що призводить до дефіциту грошового ресурсу в національній валюті, відповідач не зміг здійснити проведення всіх платіжних доручень позивача. Також, скаржник не погоджується зі стягненням всього розміру штрафних санкцій , посилаючись при цьому на Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який є спеціальним законом, що застосовується до даного виду правовідносин, а тому вимоги про сплату неустойки відповідно до ст..231 ГК України та ст..625 ЦК України, в яких міститься посилання на їх застосування в разі відсутності спеціального закону, є незаконними і мали бути відхилені судом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідач безпідставно використовує кошти ТОВ "Компанія "Мелагрейн" на власні потреби.

Ухвалою від 21.03.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 17.04.2013.

В судове засідання 17.04.2013 представники позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату час та місце розгляду справи був попереджений своєчасно та належним чином. Ухвалою суду від 17.04.2013 розгляд справи відкладено на 15.05.2013.

В судове засідання 15.05.2013 представники сторін з'явилися.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" про стягнення 830 698,69грн. - основного боргу, 29 905,15 грн. - пені, 2 457,96 грн. - 3% річних, 62 302,40 грн. - штрафу в розмірі 7,5%.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору банківського рахунку №РКО 32713Т від 07.02.2011р., а саме, порушено право позивача на користування власними грошовими коштами.

У відзиві на позов відповідач заперечує проти позовних вимог, посилається на нестабільну ситуацію на ринку грошових коштів України, що призвело до дефіциту грошових ресурсів в національній валюті, у зв'я не було здійснено проведення платіжних доручень позивача, але в цьому немає вини відповідача. Також відповідач заперечував в частині нарахування штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір № РКО 32713Т від 07.02.2011 про відкриття банківського рахунку, на виконання якого відповідач відкрив позивачу поточний рахунок № 260033271301 у валюті (ах), що визначаються позивачем у заяві на відкриття рахунку, та зобов'язався здійснювати розрахункові касові операції за цим рахунком (п.1.1 договору).

За вказаним договором відповідач взяв на себе зобов'язання по: - веденню комплексного розрахунково-касового обслуговування позивача та виконувати за його дорученням усі розрахункові та касові операції, які не суперечать чинному законодавству України та нормативним актам Національного банку України; - здійсненню розрахунково-касового обслуговування позивача в операційний час та післяопераційний час за умови сплати комісійної винагороди відповідно до тарифів Банку; - проведенню розрахункових операцій за дорученням позивача проводити у відповідності до діючих правил здійснення безготівкових розрахунків. Проводити списання коштів з рахунку позивача за його дорученням; - забезпеченню своєчасного зарахування коштів на рахунок позивача; - забезпеченню збереження залишків грошових коштів на поточному рахунку позивача; - формуванню виписки з рахунку, що підтверджують списання (зарахування) коштів з рахунка позивача не пізніше наступного робочого дня після проведення операції та передавати їх за вимогою позивача, або особам, уповноваженим Клієнтом за довіреністю; - видачі позивачу готівкових коштів на виплату заробітної плати та на інші цілі в порядку, визначеному чинним законодавством України; - наданню інформації та консультації позивача з питань розрахунково - касового обслуговування (п.п. 3.1.1 - 3.1.12 Договору).

12.12.2012 року ТОВ "Компанія" Мелагрейн" звернулось до Банку з письмовою вимогою проведення платежів згідно наданих платіжних доручень, оскільки, починаючи з 05.12.2012 року по 11.12.2012 Банком не проведено жодних платежів згідно наданих йому на загальну суму 963 000,00 грн.

В матеріалах справи не міститься відповіді Банку на вказане звернення позивача.

13.12.2012 року ТОВ "Компанія "Мелагрейн" повторно звернулась до Банку з письмовою заявою №1312-12/01, у якій викладено вимогу щодо проведення платежів згідно платіжних доручень.

Відповідач лише, 17.12.2012 листом № 1-07-10103 повідомив про те, що платіжні доручення №13613 від 07.12.2012 року, № 13614 від 07.12.2012 року, № 13616 від 13.12.2012 року, № 13617 від 13.12.2012 року виконані на суму 163 000,00 грн. Щодо проведення інших платіжних доручень на загальну суму 800 000,00 грн. в листі не зазначено.

Банк, також, повідомив: "затримка у виконанні платіжних документів викликана нестабільною ситуацією на грошовому ринку України, яка періодично загострюється протягом останнього часу та призводить до виникнення дефіциту грошового ресурсу в національній валюті України".

У позивача на рахунку обліковувались кошти у розмірі 830 698,69 грн., що підтверджується Банківською випискою по рахунку ТОВ "Компанія" Мелагрейн" від 26.12.2012 (а. с. 28).

Таким чином, були порушені права позивача, у зв'язку з чим він звернувся до суду з позовом.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог статті 1066 ЦК України Банк використовує кошти клієнта, гарантуючи його право безперешкодного розпорядження. Він не має права встановлювати непередбачені договором чи законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України не допускає обмежень прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами на його рахунку. Отже, дії відповідача, направленні на ухилення від повернення грошових коштів є протиправними. Крім того, Банком порушено ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У відповідності до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до пункту 4.2.2 Договору Клієнт має право вимагати своєчасного та повного здійснення розрахунків та інших обумовлених Договором послуг.

Відповідачем до клопотання про відкладення розгляду справи №1-04-437 від 01.02.2013 додано виписки по рахунку ТОВ "Компанія" Мелагрейн" станом на 01.02.2013 (а. с. 52-59), за яким начебто було додатково погашено борг на суму 90 771,00 грн. по касовим чекам.

Проте, судом першої інстанції правомірно не було взято до уваги дане твердження відповідача, оскільки згідно «призначення платежу» неможливо дійти висновку про те, що ці кошти були виплачені саме в рахунок погашення заборгованості по платіжним дорученням, з чим погоджується колегія суддів.

Суд першої інстанції також врахував факт часткового погашення відповідачем боргу в сумі 25 000,00 грн. вже після пред'явлення позивачем позову і ця обставина не оспороювалася сторонами на стадії апеляційного провадження.

Отже, ухилення відповідача від виконання платіжних доручень позивача є незаконним та безпідставним, у зв'язку з чим колегія суддів вважає правомірним висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 805 698,69грн. та припинення провадження у справі в частині стягнення 25 000,00 грн. - основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору у цій частині вимог.

Позивач, також, просить суд стягнути з відповідача 29 905,15 грн. - пені, 2 457,96 грн. - 3% річних та 62 302,40 грн. - штрафу у розмірі 7,5%. Позивач визначає період прострочення з 05.12.2012 по 10.01.2013 (36 днів).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивачем обґрунтовано нараховано та підлягає стягненню з відповідача 2 457,96 грн. - 3% річних з розрахунку: 830 698,69 грн.- борг; період- 05.12.2012-10.01.2013 ( за 36 днів).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 36.2 ст. 36 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що у разі порушення установою - учасником платіжної системи строків пересилання документів на переказ, передбачених пунктом 8.6 статті 8 цього Закону, ця установа має сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми переказу за кожний день прострочення, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 29 905,15 грн. - пені та вважає даний розрахунок правильним. Натомість, колегія суддів не погоджується та вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення 62 302,40 грн. - одноразового штрафу у розмірі 7,5%, оскільки:

Відповідно до позовної заяви та розрахунку суми штрафу за прострочення виконання платіжних доручень, доданого до неї (а. с. 34), позивач робить розрахунок одноразового штрафу з посиланням на ч. 6 ст. 231 ГК України та помилково визначає його у розмірі 7,5 % , що є обліковою ставкою НБУ станом на 10.01.2013 р.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Дана позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 27.04.2012 у справі №3-24гс12.

Тобто, посилання позивача на ч. 6 ст. 231 ГК України, як на підставу стягнення одноразового штрафу в розмірі облікової ставки НБУ, яка станом на 10.01.2013 складає 7,5%, є помилковим, і суперечать нормам чиновного законодавства, оскільки положеннями даного пункту встановлено розмір такої штрафної санкції, як пеня, розмір якої визначається обліковою ставкою НБУ за весь час користування грошовими коштами і розраховується на кожний день прострочення. За таких обставин дана вимога, як необґрунтована, не відповідає нормам чинного законодавства і задоволенню не підлягає. Ватро зазначити, що умовами Договору сторонами взагалі не передбачено жодного розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. у справі № 910/651/13, як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню в частині стягнення штрафу 7,5% з прийняттям у відповідності до п.2 ч.1 ст.103 ГПК України у цій частині вимог нового рішення про відмову у позові. В решті частині рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. у справі №910/651/13 скасувати в частині стягнення штрафу 7,5% та відмовити у позові у цій частині вимог.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського 3-А, код ЄДРПОУ 26475516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського 3-А, код ЄДРПОУ 37147952) 805 698 (вісімсот п'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 69 коп. - основного боргу, 29 905 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 15 коп. - пені, 2457 (дві тисячі чотириста п"ятдесят сім) грн. 96 коп. - 3% річних, 17 261 (сімнадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 24 коп. - судового збору.

В частині стягнення 25 000,00 грн. - боргу провадження у справі припинити.

В решті частини позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн» (01033; м. Київ. вул..Саксаганського, 83-А; Код ЄДРПОУ 37147952) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (01033; м. Київ. вул. Б.Хмельницького, 44-Б; Код ЄДРПОУ 26475516) 623 (шістсот двадцять три) грн. 24 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 910/651/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.