Рішення № 31294478, 14.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3670/13 14.05.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут"

про стягнення 16 507,10 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Експрес-Банк" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (далі - відповідач) про стягнення 16 507,10 грн., в тому числі 15 775, 96 грн. основного боргу за Договором доручення № 2/0018 від 01.07.2009 р. та 731, 14 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами Договором доручення № 2/0018 від 01.07.2009 р. щодо виплати позивачу, як страховому агенту, комісійної винагороди за надані ним послуги. Враховуючи те, що відповідачем було залишено без розгляду надіслану йому письмову вимогу (Лист від 23.11.2012 р.) щодо погашення заборгованості в сумі 15 775, 96 грн. та сплати пені в розмірі 285, 96 грн., а також претензію № 02-11/03 від 14.12.2012 р. з вимогою сплати 15 775, 96 грн. основного боргу та 426, 73 грн. пені, позивач вирішив з метою захисту власних прав та законних інтересів звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/3670/13 та призначено її до розгляду на 26.03.2013 р.

18.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 26.03.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 09.04.2013 р.

05.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, а саме: копії меморіальних ордерів та платіжних доручень про перерахування страхових премій на загальну суму 157 759, 55 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2013 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 22.04.2013 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 910/3670/13 передано для розгляду судді Мельнику С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. суддею Мельником С.М. прийнято справу № 910/3670/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 14.05.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. справу № 910/3670/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/3670/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 14.05.2013 р.

Представники сторін в судове засідання 14.05.2013 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 14.05.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009 р. між позивачем (страховий агент) та відповідачем (страховик) було укладено Договір доручення № 2/0018 на проведення агентської страхової діяльності, відповідно до п. 1.1. якого страховий агент самостійно здійснює функції страхового агента на страховому ринку України в укладенні договорів страхування за видами страхування, визначеними Додатком № 1 до цього Договору, між страховиком та страхувальником на умовах страховика, від його імені та за його рахунок.

Відповідно до п. 2.1. Договору для виконання страховим агентом умов даного Договору страховик надає страховому агенту правила страхування, страхові тарифи, передбачувані котирування страхових платежів, розмір комісійної винагороди за цими договорами страхування.

Згідно з п. 2.2. Договору перелік видів страхових продуктів страховика і розміри комісійної винагороди по них визначаються в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору. Будь-які зміни переліку страхових продуктів, а також комісійної нагороди по конкретних страхових продуктах визначаються додатковою угодою даного Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору страховий агент зобов'язався, зокрема:

- поширювати інформацію про діяльність страховика щодо здійснення ним виду страхування, передбаченого Додатком № 1 до цього Договору, серед своїх клієнтів, в тому числі із застосуванням наданих страховиком рекламних матеріалів, в об'ємі та порядку, встановлених за домовленістю між страховим агентом та страховиком (п. 3.1.1.);

- проводити ознайомлення страхувальників з правилами страхування, проектами договорів страхування та тарифами страховика щодо виду страхування, передбаченого Додатком № 1 до цього Договору (п. 3.1.2.);

- проводити укладення договорів страхування на умовах та згідно тарифів страховика (п.3.1.3.);

- при умові укладення договорів нести відповідальність за своєчасне перерахування на поточний рахунок страховика страхових платежів, що надійшли від страхувальника (п. 3.1.4.);

- кожного 10-го, 20-го та 30 (31) числа поточного місяця подавати інформацію по знов укладеним договорам страхування та розмірах страхових платежів по цим договорам на паперових носіях, згідно форми звіту страховика. Форма звіту по укладеним договорам визначається у Додатку № 2 до даного Договору (п. 3.1.5.);

- при укладенні договорів страхування проводити ознайомлення страхувальників з Правилами страхування, заповнювати та оформлювати страховий поліс, згідно з інструкціями страховика, забезпечити підписання договору (полісу) страхування страхувальником; одержувати страховий платіж (премію) по договору (полісу) страхування та передавати його страховику в терміни, передбачені цим договором (п. 3.1.6.).

У свою чергу, відповідно до п. 3.2. Договору страховик зобов'язався:

- надавати страховому агенту методичну і практичну допомогу в зв'язку з виконанням їх своїх обов'язків за даним Договором (п. 3.2.1.);

- забезпечити страхового агента належним чином завіреними документами й інформаційними матеріалами, передбаченими Додатком №3, необхідними для вивчення і реклами його страхових продуктів. Протягом двох робочих днів з моменту одержання заявки надати страховому агенту бланки договорів (полісів) страхування. Бланки договорів страхування є документами суворої звітності та виключно власністю страховика (п. 3.2.2.);

- надавати страховому агенту інформацію про свій фінансовий стан (п. 3.2.3.);

- вчасно повідомляти страхового агента про будь-які зміни правил і програм страхування, а також погоджувати з ним зміни умов страхування по вже укладених договорах (п. 3.2.4.);

- здійснювати оплату комісійної винагороди за послуги, що виконані страховим агентом за даним Договором. Розмір комісійної винагороди визначається сторонами по окремим видам страхування і закріплюється в Додатку № 1 даного Договору.

Розділом 3 Договору сторони визначили порядок і термін перерахування платежів за Договором.

Так, відповідно до п. 4.1. Договору страховий агент приймає страхові платежі (премії) від страхувальників та перераховує на поточний рахунок страховика всю прийняту суму страхового платежу (премії).

Перерахування прийнятих страхових платежів (премій) проводиться протягом 3 банківських днів з моменту отримання страхового платежу (премії) (п. 4.2. Договору).

Розмір комісійної винагороди страхового агента по кожній програмі страхування регламентується відповідним Додатком № 1 до даного Договору (п. 4.3.).

Так, відповідно до укладеного між сторонами Додатку № 1 до Договору визначено, що по всім видам страхування розмір комісійної винагороди складає 10 % від страхової премії.

При цьому, відповідно до п. 4.4. Договору комісійна винагорода агенту перераховується у безготівковому порядку страховиком щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним за реквізитами, зазначеними у звіті страхового агента (Додаток № 2).

Відповідно до п. 9.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 р.

При цьому, згідно з п. 9.2. Договору він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін письмово не заявила про його розірвання.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: наданих меморіальних ордерів та платіжних доручень, позивач перерахував на користь відповідача 157 759, 55 грн. страхових платежів, у зв'язку з чим також подав на розгляд відповідача Щомісячний звіт за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р., відповідно до якого визначив, що сума комісійної винагороди має складати 15 755, 96 грн.

Оскільки відповідач у встановлені Договором строки не здійснив оплати наданих позивачем послуг, останній звернувся до відповідача з Листом № 17/2160 від 23.11.2012 р., яким просив терміново погасити борг в сумі 15 755, 96 грн.

Зважаючи на те, що вказаний Лист було залишено відповідачем без задоволення, позивач направив йому Претензію № 02-11/03 від 14.12.2012 р.

Враховуючи те, що відповідач так і не виконав в добровільному порядку вимог позивача щодо сплати комісійної винагороди за вересень 2012 року, він вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором доручення.

Так, відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя

Відповідно до ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Як зазначалось вище, відповідно до укладеного між сторонами Додатку № 1 до Договору по всім видам страхування розмір комісійної винагороди позивача складає 10 % від страхової премії.

При цьому, відповідно до п. 4.4. Договору комісійна винагорода агенту перераховується у безготівковому порядку страховиком щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним за реквізитами, зазначеними у звіті страхового агента (Додаток № 2).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що заявлені позивачем до позовні вимоги в частині основного боргу є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 5.3. Договору сторони визначили, що у випадку порушення терміну сплати комісійної винагороди, обумовленого в п. 4.2. Договору, страховик сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 10.10.2012 р. по 30.01.2013 р. на суму боргу 15 775, 96 грн. в сумі 731, 14 грн., розрахунок якої є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань зі сплати позивачу комісійної винагороди.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за укладеним між сторонами Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (04070, місто Київ, Подільський район, вулиця Сагайдачного/Ігорівська, будинок 10/5, Літ. "А", код ЄДРПОУ 31093336) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" (03049, місто Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, будинок 25, код ЄДРПОУ 20053145) 15 775 (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 96 коп. основного боргу, 731 (сімсот тридцять одну) грн. 14 коп. пені та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2013 р.

Суддя В.С. Ломака