Постанова № 31020354, 29.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2013 р. Справа № 914/63/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Марко Р.І.,

Костів Т.С.

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 21.02.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 26.02.2013 року, суддя З.Гоменюк

у справі за №914/63/13

за позовом: публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м.Харків

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 району Львівської області

про стягнення 37 065,96 грн.,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 26.02.2013 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено частково та стягнено з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 26679 грн. 77коп. кредитної заборгованості, 6794грн. 89коп. заборгованості по процентах, 1295грн. 50коп. пені за прострочення сплати кредиту та 150 грн. 92коп. пені за прострочення сплати процентів та 1516 грн. 36коп. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення решти суми пені - в позові відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору в позивача виникло право на стягнення заборгованості за кредитом та штрафних санкцій, які передбачені кредитним договором.

Рішення суду в частині відмови в решті позовних вимог мотивоване посиланням на ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняються через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з неправильним застосуванням місцевим судом норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що місцевий господарський суд всупереч ч.3 ст.104 ГПК України позбавив права відповідача на подання доказів та пояснень, оскільки належно не повідомив останнього про час та місце розгляду справи судом.

Скаржник зазначає, що господарським судом нараховані штрафні санкції, що перевищують 1/3 суми простроченого зобов'язання, а умови договору, якими керувався позивач визнані розумними та справедливими.

Відзив на адресу суду не надходив.

В судовому засіданні 17.04.2013року оголошувалася перерва до 29.04.2013 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з їх участю у судовому засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 10.04.2008 р. між акціонерним комерційним інноваційним банком „Укрсиббанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (надалі-банк, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, (надалі -позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір № 11331567000 (надалі -кредитний договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався надати відповідачу однією сумою, а відповідач зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в національній валюті в сумі 167960грн. 00коп. та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Надання кредиту здійснюється у наступний термін: 10 квітня 2008р. позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 10.04.2012р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 12 цього договору на підставі будь-якого з п.п.2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 8.4 цього договору. Позичальник зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 4675грн.00коп. в день сплати ануїтетних платежів. Розмір ануїтетного платежу може змінитися у випадку зміни процентної ставки згідно із п.п.1.3.1, 10.2 цього договору (п.п.1.2.1, 1.2.2 договору).

Відповідно до п.1.3.1 договору за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 15 % річних. По закінченню 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п.10.2 даного договору.

Позивач свої зобов'язання по кредитному договору щодо надання відповідачу кредиту виконав, надавши відповідачу кредит у повному розмірі. Однак, відповідач, отримавши суму кредиту, свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення отриманих коштів та сплати відсотків за користування кредитом належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість по кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також, згідно ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.

У відповідності до ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. В матеріалах справи відсутні докази належного виконання зобов'язання перед банком за кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів згідно договору, тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про стягнення основної заборгованості в розмірі 26679грн. 77коп. (а.с.18-19).

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, суд, згідно з розрахунком, поданим позивачем, правомірно задоволив заборгованість по сплаті процентів у розмірі 6794 грн. 89коп. (а.с.19-27).

Статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язання позичальником в частині не сплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено цим договором на суму прострочених процентів, банк може нараховувати пеню, починаючи з тридцять другого календарного дня, якщо рахувати з дати виникнення прострочених процентів. Пеня нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом "факт/360"(метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведену норму, місцевий господарський суд правомірно визначив суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, що складає 1295 грн. 50 коп. та суму пені за погашення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 150 грн. 92коп.

Відтак, як правильно встановлено судом першої інстанції, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 26679 грн. 77 коп. кредитної заборгованості, 6794 грн. 89 коп. заборгованості по процентах, 1295 грн. 50 коп. пені за прострочення сплати кредиту та 150 грн. 92 коп. пені за прострочення сплати процентів.

Покликання скаржника, що місцевим господарським судом здійснено неправильний розрахунок штрафних санкцій, що перевищують 1/3 суми простроченого зобов'язання, є необґрунтованими з огляду на те, що розрахунок здійснений відповідно до умов кредитного договору, які без застережень підписані відповідачем.

Щодо доводів скаржника про його неналежне повідомлення про час та місце слухання справи, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Відповідно до ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі була надіслана відповідачу, доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с.2). У судовому засіданні 29.01.2013 року, місцевий господарський суд відклав розгляд справи та належним чином повідомив учасників процесу про час та місце розгляду справи (а.с.43-45). Суд першої інстанції 19.02.2013 року, зважаючи на клопотання відповідача вдруге відклав розгляд справи на 26.02.2013 року, при цьому, дотримуючись вимог ст.87 ГПК України надіслав відповідачу ухвалу про відкладення розгляду справи в триденний строк, доказом чого є штемпель господарського суду Львівської області з відміткою «відправлено 21.02.2013».

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 року №1149, нормативні строки пересилання місцевої простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) становить Д (день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання) + 2дні; при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції нормативні строки пересилання збільшуються на 1 день.

Враховуючи наведене, згідно нормативів ухвала про відкладення розгляду справи мала бути одержана відповідачем не пізніше 24.02.2013 року.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному частиною першою статті 64 та статті 87 ГПК України.

Зважаючи на те, що місцевий господарський суд ухвалу про відкладення розгляду справи від 19.02.2013 року надіслав відповідно до вимог ст.87 ГПК України, то відповідач у справі вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 26.02.2013 року у справі №914/63/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 21.02.2013 року - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: Бойко С.М.

Судді: Костів Т.С.

Марко Р.І.

Повний текст постанови

виготовлено 30.04.2013р